Рішення

від 26.02.2025 по справі 235/3463/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 235/3463/24

№ провадження 2/208/1321/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцова А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,представник позивача адвокатМолчанова НаталіяВолодимирівна,до Державногопідприємства «Вугільнакомпанія «Краснолиманська»,Товариства зобмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія»про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Державногопідприємства «Вугільнакомпанія «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 166500 гривень та зТовариства зобмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія»грошову суму у розмірі 33500 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач ОСОБА_3 перебував втрудових відносинахз ДПВК «Краснолиманська» (в період часу з 07.06.2004 року по 03.02.2020 року). Працював на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Крім того, позивач перебував у трудових відносинах з Товариства зобмеженоювідповідальністю «ШахтобудівельнаКомпанія» (в період часу з 12.02.2020 року по 08.04.2022 року). Працював на посаді електрослюсаря підземного.

Робота на вугільних підприємствах є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємствах відповідачів став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійних захворювань, а саме: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., затихаючого загострення, прикореневий та нажньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше Державною установою «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України».

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23.10.2023 року професійні захворювання позивача виникли в зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо).

За результатами медичного освідчення в медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65 % за сукупністю (40% - по профрадикулопатії та 25% по хронічному бронхіту). Саме за встановленням вказаного відсоткового ступеню втрати професійної працездатності ОСОБА_1 просить стягнути з Державногопідприємства «Вугільнакомпанія «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 166500 гривень та зТовариства зобмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія»грошову суму у розмірі 33500 гривень в якості компенсації моральної шкоди. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійних захворювань, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров`я позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в загальній сумі 200 000,00 гривень. (а. с. 1-6)

Ухвалою суду від 02.05.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Державногопідприємства «Вугільнакомпанія «Краснолиманська» таТовариства зобмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 53).

Представник відповідача 1 - Державного підприємства"ВК"Краснолиманська" Бушинська Є В. (діюча на підставі довіреності) в порядку ст. 278 ЦПК України, подала відзив з викладенням таких заперечень проти заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог, вважаючи їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують права та законні інтереси відповідача.

Так, в якості підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача 1, яка виникла внаслідок професійного захворювання, позивачем зазначено той факт, що він перебував з підприємством відповідача в трудових відносинах в період часу з 07.06.2004 року по 03.02.2020 року (був звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України). В якості підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача 2, яка виникла внаслідок професійного захворювання, позивачем зазначено той факт, що він перебував в трудових відносинах з цим відповідачем в період часу з 12.02.2020 року по 08.04.2022 року (був звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України).

Відповідно акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23.10.2023 року позивачу встановлено такі професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., затихаючого загострення, прикореневий та нажньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст.

13.11.2023 року, згідно довідки МСЕК м. Покровська позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з яких: 40% - радикулопатія, 25 % - хронічний бронхіт.

Позивач зазначив, що професійне захворювання було отримане ним внаслідок роботи на різних підприємствах вугільної промисловості та просить стягнути пропорційно часу праці на підприємствах відповідача 1 в сумі 166500 гривень, на якому акт П-4 не складався, з відповідача 2 33500 гривень, де складався акт форми П-4 від 23.10.2023 року, але не встановлено період роботи позивача у відповідача 1.

Твердження позивача щодо періоду роботи на підприємстві відповідача 1 з 07.06.2004 року по 03.02.2020 року спростовуються відомостями, зазначеними в його трудовій книжці. Так, позивач дійсно працював на підприємстві відповідача 1 в період часу з 07.06.2004 року по 03.10.2008 року, з 20.11.2009 року по 29.03.2018 року. З 06.10.2008 року по 19.11.2009 року - працював на ДП «Селидоввугілля. З 10.04.2018 року по 03.02.2020 року - працював на ТОВ «Краснолиманське». З 12.02.2020 року по 08.04.2022 року працював на ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Представником відповідача акцентується увага суду на тому, що на підприємстві відповідача 1 жодного акту складено не було, акт форми П-4 від 23.10.2023 року складений у відповідача 2 підтверджує професійне захворювання, яке зафіксоване на підприємстві відповідача 2. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що період виникнення професійного захворювання припадає на період перебування в трудових відносинах з відповідачем 2.

Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за результатами якого було складено акт форми П-4 від 23.10.2023 року проводилось на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» і саме цьому підприємству професійним профпатологічним закладом охорони здоров`я було направлене повідомлення за формою П-3.

Оскільки згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду завдану працівникові під час виконання ним своїх трудових обов`язків, тому відповідальність за завдану позивачу шкоду повинно нести те підприємство де складений акт форми П-4, за останнім місцем праці.

На підтвердження того, що на підприємстві відповідача 1 позивачем було отримане професійне захворювання доказів не надано, а тому представник вважає відповідача 1 не належним відповідачем та просив відмовити в позові.

Про день та час проведення судового засідання представник повідомлена належним чином, але до суду не з`явилася та про причини своєї неявки суду не повідомила. (а. с. 63, 67)

Представник відповідача 2 - Товариства зобмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» Львов А.Л. (діючий на підставі ордеру та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю) на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подав відзив та додаткові міркування, з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, представник відповідача 2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач зазначає що має багаторічний стаж на підприємстві відповідача, але така логіка вважається відповідачем хибною, оскільки критерії стажу роботи на підприємстві або критерії пропорційності такого стажу для визначення одного з роботодавців, який є винним в профзахворюванні особи, законодавством не передбачений.

Крім того, підприємство відповідача не було єдиним місцем роботи позивача, де були фактори та умови для виникнення профзахворювання.

Позивачем зазначено, що протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов`язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання.

Також, позивач зазначив, що на підприємстві відповідача працював з 12.02.2020 року по 08.04.2022 року на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах. Звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. За весь період роботи на підприємстві відповідача, позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони ТОВ «Шахтобудівельна компанія» умов його праці. Праця, яку він виконував, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Жодних скарг на умови праці від позивача не надходило, обов`язкові медичні огляди проходив за результатами яких його було визнано здоровим та придатним до роботи. Вважає, що відповідач не створював небезпечні та шкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю. Позивач знав про погіршення свого здоров`я, але продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів, тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди здоров`ю. За такої умови, покладання на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди за втрати професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій позивача, на думку відповідача, буде не логічним.

Також, відповідачем зазначено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.19 року є робочою, а тому права на працю він не позбавлений. Органом фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки також може отримувати пенсію.

Крім того, за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є значно завищеним та таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. В подібних справах, зазвичай, компенсація є набагато меншою.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією рф відповідач 2 був вимушений повністю зупинити технологічний цикл виробництва. Вищезазначені обставини є об`єктивною причиною, що негативно вплинули на господарську діяльність підприємства та на можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань перед контрагентами.

Не дивлячись на вкрай важкий фінансово економічний стан відповідач 2 підтримує обороноздатність країни, допомагає ЗСУ, силам ТРО, правоохоронним органам та медичним закладам.

Зазначені обставини є істотними в контексті ч. 3 ст. 23 ЦК України, та надають суду можливість зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки предметом даного спору є стягнення моральної шкоди, а не відшкодування збитків життю та здоров`ю, що не підлягає оподаткуванню.

В цілому з позовними вимогами не погодився та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню (а.с. 69-75, 120-129).

Представник позивача адвокат Молчанова Н.В., відповіла на відзив відповідача 1 ДП ВК «Краснолиманська» в якому погодилась щодо зауважень відповідача в частині періоду роботи позивача на цьому підприємстві. Зазначила, що період роботи з 07.06.2004 року по 03.10.2008 року, з 20.11.2009 року по 29.03.2018 року, проте ця помилка жодним чином не виключила обов`язку відповідача 1 щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання позивачем професійних захворювань, адже загальний час роботи позивача на ВП ВК «Краснолиманська складає 12 років 8 місяців та 7 днів, що є значним відрізком часу. Представник позивача спростувала посилання відповідача 1 на відсутність належних та допустимих доказів у справі, оскільки саме відповідачем 1 не надано відомостей на адвокатський запит про умови праці позивача. Тому, враховуючи умови праці ОСОБА_1 на ДП ВК Краснолиманська» у позивача є достатньо підстав вимагати відшкодування моральної шкоди, а подача позовної заяви лише до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» порушило б основні засади цивільного судочинства (а.с. 100-101).

Сторони в судове засідання не з`явилися, подали заяви про проведення судового засідання без їх участі з урахуванням викладених письмово позицій.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачами по справі:

Державне підприємство «ВК «Краснолиманська»:

- 07.06.2004 року прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- 03.10.2008 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 20.11.2009 року прийнятий прохідником підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- 26.02.2010 року переведений прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- 29.03.2018 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв`язку з переходом на пенсію за віком;

Товариство зобмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія»

- 12.02.2020 року прийнятий прохідником 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах по строковому договору;

- 01.05.2021 року переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

- 08.04.2022 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (підтверджено записами в трудовій книжці позивача а.с. 12-16).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 23.10.2023 року на підприємстві ТОВ «Шахтобудівельна компанія», комісією з залученням начальника відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, директора з охорони праці, промислової безпеки та екології, в.о. Головного лікаря КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області, голови Донецької територіальної профспілкової організації - професійні захворювання у позивача ОСОБА_1 (хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., затихаючого загострення, прикореневий та нажньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст. ст. 2, СН 1 ст., ризик 3. Міопатія середнього ступеня, астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей) виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) (п. 18 Акту)(а.с. 25-27). Згідно витягу із амбулаторної карти позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 2017 року періодично перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в терапевтичному та неврологічному відділеннях:

- з 06.02.2017 по 21.02.2017 року з діагнозом: ГРЗ, явище трахеїту;

- з 07.08.2017 по 22.08.2017 року з діагнозом: гостра лівобічна люмбоішалгія;

- з 13.02.2018 року по 02.03.2018 року гострий тобструктивний бронхіт;

- з 17.09.2018 року по 01.10.2018 року хронічна лівобічна люмбоішалгія;

- з 04.03.2019 року по 22.03.2019 року хронічний бронхіт 2 ст., фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст.;

- 12.08.2019 року по 02.09.2019 року гострий попереково - крижовий радикуліт;

- з 28.02.2020 року по 20.03.2020 року хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пнвмосклероз. ЛН 1-2 ст.;

- з 10.08.2020 року по 31.08.2020 року хронічний вертероброгенний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення з вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;

- з 05.02.2021 року 18.02.2021 року хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст.;

- з 19.02.2021 року по 01.03.2021 року хронічний бронхіт 2 ст., фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. супутній хронічний попереково - крижовий радикуліт;

- з 06.09.2021 року по 16.09.2021 року - хронічний попереково - крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним правобічним корінцевим синдромом;

- з 17.09.2021 року по 27.09.2021 року - хронічний вертероброгенний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення. Супутній: хронічний бронхіт 2 ст. дифузний пневмосклероз ЛН 1-2 ст.;

- з 21.02.2022 року по 17.03.2022 року - хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст.;

- з 09.09.2022 року по 30.09.2022 року - хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення, з вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;

- з 21.02.2023 року по 13.03.2023 року - хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст.;

- з 14.03.2023 року по 24.03.2023 року - хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз . ЛН 2 ст. Супутний: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;

- з 07.08.2023 року по 17.08.2023 року - хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення, з вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;

- з 18.08.2023 року по 28.08.2023 року - хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2021 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта. Супутній: хронічний бронхіт 2 ст. Дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст. Пневмоконіоз? (а. с.23-24);

На підтвердження лікування в медичних установах позивачем надано виписні епікризи із КЛПЗ «Покровська міська лікарня» за період з 2021 по 2023 роки. (а. с. 17-20)

-в Державній Установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 11.09.2023 року по 25.09.2023 року з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., затихаючого загострення, прикореневий та нажньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст. ст. 2, СН 1 ст., ризик 3. Міопатія середнього ступеня, астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей (а. с. 21)

20.09.2023 року Центральною лікарсько-експертною комісією Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» видано повідомлення за № 679 про наявність вперше виявленого професійного захворювання у ОСОБА_1 . За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок №37/838 від 20.09.2023 року про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., затихаючого загострення, прикореневий та нажньодольовий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. При цьому в якості обґрунтування встановлення ОСОБА_1 діагнозу професійного захворювання в даному медичному висновку зазначено: дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, інформація щодо умов праці, надана в інформаційній довідці від 23.08.2023 року, згідно якої позивач по справі підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичних навантажень, вимушені нахили корпусу) параметри яких перевищували гранично-допустимі величини, а також пилу, концентрації якого перевищували гранично-допустимі, проф.маршрут (а.с. 21).

13.11.2023 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласному центрі медико-соціальної експертизи Обласної профілактичної медико-соціальної експертної комісії та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями 65 % (40 % - хронічна попереко-крижова радикулопатія, 25 % - хронічний бронхіт) з 13.11.2023 року - безстроково, встановлено ІІІ групу інвалідності, рекомендоване медикаментозне, санітарно-курортне лікування, що підтверджується довідками серійний номер 12ААА № 139720 та серійний номер 12ААВ № 541892 (а.с. 28, 29).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійних захворювань, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписамист. 173 КЗпП Україниза потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008 р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11 та від 25 травня 1998 року №15, від 24.10.2003 року №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 за моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Так, з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.10.2023 року вбачається, що підприємством, з яким позивач перебував в трудових відносинах 2 роки 01 місяць 27 днів, та на якому отримав захворювання з втратою 65% професійної працездатності є відповідачі по справі: ТОВ «Шахтобудівельна компанія», а в умовах впливу шкідливих факторів - 27 років 03 місяці 26 днів, серед яких в тому числі на підприємстві ДП ВК «Краснолиманська» близько 13 років, на інших підприємствах вугільної промисловості в сукупності близько 3 років.

Згідно п. 18 вказаного Акту причина професійного захворювання: робота ОСОБА_1 на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в умовах тривалого впливу на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри, а саме: вуглеподібний пил фактична величина 105,8 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 81,9 % зміни. Важкість праці, фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 187 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів та плечового поясу) фактична величина 88,4 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30о 45 % зміни, при нормативному значенні до 30о 35% зміни. Нахили корпусу 190 разів за зміну, при нормативному значенні 50-100 разів за зміну.

Суд, дослідивши вказаний акт та медичні документи, дійшов висновку про те, що позивач захворів професійним захворювання під час роботи на підприємствах відповідачів. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.10.2023 року зафіксовано, що на підприємстві ТОВ «Шахтобудівельна компанія» допущено зазначені порушення законодавства про охорону праці (п. 17 Акту). Таким чином, суд приходить до переконання, що наявні підстави для стягнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» та враховуючи тривалий строк роботи на підприємстві відповідача 1 - з ДП ВК «Краснолиманська» - моральної шкоди за ушкодження здоров`я позивача, з урахуванням пропорційного співвідношення відпрацьованого часу на підприємствах позивачем ОСОБА_1 .

Суд вказує на помилковість доводів представника відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.10.2023 року вказано висновок про наявність шкідливих умов праці (п. 17). Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача ДП ВК «Краснолиманська» про те, що позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між спричиненою моральною шкодою та діями ДП ВК «Краснолиманська», оскільки позивач останній час своєї трудової діяльності працював на підприємстві ТОВ «Шахтобудівельна компанія», акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складений сам на підприємстві відповідача 2, а тому саме це підприємство має нести відповідальність перед позивачем, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що працюючи на підприємстві відповідача 2 в умовах впливу шкідливих факторів позивач ОСОБА_1 отримав професійні захворювання.

Так, згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань, Акт розслідування хронічного професійного захворювання, довідки МСЕК, виписки із медичної картки стаціонарного хворого - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Разом з тим, суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23.10.2023 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, під впливом виробничого середовища та трудового процесу, рівні концентрації яких перевищували допустимі параметри (п. 18 Акту).

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок, беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення. Оскільки його зарплата повністю забезпечувала потреби його сім`ї, а на теперішній час, у зв`язку із втратою працездатності, він втратив можливість заробляти на потреби родини. Наявність у позивача хронічних захворювань, змушують його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання і позначається на його психологічному стані.

По суті інших доводів представника відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (недоведеність моральних страждань з огляду встановлення 3 групи інвалідності, яка у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затв. Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. встановлюється у разі функціональних порушень в організмі помірної важкості, в зв`язку з чим позивач не обмежений здійснювати трудову діяльність), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємствах відповідачів ДП ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Шахтобудівельна компанія», внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів зазнав професійних захворювань (радикулопатія, бронхіт) із втратою професійної працездатності ступенем 65 %, що, на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»).

При існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України). Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних (згідно позову: захворювання бронхів і легень приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Частий кашель, задишка) та душевних страждань позивача (порушення нормального перебігу життя, втрата виробничих здібностей), ступінь втрати професійної працездатності, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним частково задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши на користь позивача ОСОБА_1 з «ДП «ВК «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 66 500 гривень, а з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 33 500 гривень.

Оскільки позивачем надано суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, тому суд ґрунтує своє рішення саме на цих доказах.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди з ДП «ВК «Краснолиманська» в розмірі 66500 гривень та з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в розмірі 33 500 гривень підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я без урахування утримання обов`язкових податків і зборів.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п. п. 2, 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ДП «ВК «Краснолиманська» - 483,75 гривень та з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - 727,45 гривень, пропорційно стягнутої суми (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу, сума яких складає 10 000 гривень. На обґрунтування заявленої вимоги до матеріалів позовної заяви долучено:

-копію договору про надання правової допомоги від 20.11.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Молчанової Наталіїї» в особі керуючого бюро адвоката Молчанової Наталії Володимирівни (а.с. 36-37);

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Молчанової Н.В. № 3187 від 25.03.2009 року (а.с. 127);

- копію ордеру Серії АН № 1407310 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвоката Молчанової Н.В. від 26.04.2024 року (а.с. 18);

-розрахунок витрат на правову допомогу по договору правової допомоги № 08/11/23 від 20.11.2023 року, згідно якого: ознайомлення з документами 1500 грн., складання позовної заяви 5000 грн., формування та подання позову до суду 1000 грн., представництво інтересів позивача у суді першої інстанції 2500 грн., загальна сума 10 000 грн. (а.с. 41 звор.);

-Акт наданих послуг по договору про надання правової допомоги № 08/11/23 від 20.11.2023 року, за даними якого сплаті підлягає 10 000 грн. (а.с. 41);

-копія квитанції до прибуткового касового ордера №21/11 від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 08/11/23 від 20.11.23 року (а.с. 42);

-інформаційне повідомлення про зарахування коштів відсутнє.

Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, зазначає наступне.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представником відповідача 2 подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі, посилаючись на не співмірність справи та виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи, що справа в силу ч. 3 ст.211 ЦПК України розглядається за відсутності сторін, включення витрат за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції у сумі 2500 гривень є безпідставним.

На переконання суду, розмір витрат на професійну правову допомогу, що підлягає присудженню до стягнення на користь позивача, складає 5000 гривень і такий розмір буде відповідати принципу співмірності виконаній роботі адвоката з позиції об`ємності та часу, об`єктивно потрібного для надання позивачеві послуг юридичного супроводження справи.

Судові витрати, безпосередньо пов`язані з правничою допомогоюадвоката, підлягають віднесенню на рахунок відповідачів пропорційно до задоволених судом вимог, що узгоджується зі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно дост. 1167 ЦК України, ст. ст.153,237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.13,19,141,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 66500 (шістдесят шість тисяч п`ятсот) гривень без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 33 500 (тридцять три тисячі п`ятсот) гривень без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі в сумі 1211 (ода тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідачів:

-стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користьдержави судовийзбір всумі 483 (чотириста вісімдесят три) гривні 75 (сімдесят п`ять) копійок;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 727 (сімсот двадцять сім) гривень 45 (сорок п`ять) копійок.

-стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень;

-Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Шахтобудівельна компанія»на користьпозивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 26.02.2025 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, б. 9;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, б. 82.

Суддя: А. С. Кузнєцова