Рішення

від 25.02.2025 по справі 195/50/25

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/50/25

2/195/129/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

25.02.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду смт.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її рухоме та нерухоме майно. Разом із спадкодавцем, на момент його смерті, за вказаною адресою були зареєстровані та проживали діти спадкодавця позивач та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного Кодексу, вважаються такими, що прийняли спадщину.

06.09.2024 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області для заведення спадкової справи та належного оформлення своїх прав на спадкове майно. 06.09.2024 року нотаріусом була заведена спадкова справа, з номером у спадковому реєстрі - №72943133, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №78260047 від 06.09.2024 року.

Після чого, приватний нотаріус повідомив Позивачу, що не зможе оформити його спадкове право на будинок, який належав його матері на праві приватної власності, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20409272 від 30.09.2008 р., та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що відповідно до Постанови відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управління юстиції №39632061 від 20.09.2013р., на все нерухоме майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_2 , накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) позивачу було повідомлено, що відповідно для зняття арешту з усього майна боржника або його частини, йому необхідно звернутися до суду.

Представник позивача зазначає, що накладення арешту на майно спадкодавця обмежує законі права позивача як спадкоємця, щодо оформлення своїх спадкових прав, та відповідно в подальшому позбавляє права вільного користування та розпорядження відповідним майном.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, до суду не надійшло відзиву щодо позову або заяви про розгляд справи за їх відсутності, або заяви про визнання позову.

З урахуванням того, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних на те причин, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, оскільки представник позивача у своїй письмовій заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідно доч.2ст.247 ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини.

Судом встановлено, що позивач позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого 21.08.2024 року Томаківським відділом РАЦС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, про що 02 травня 2019 року Томаківським районним відділом ДРАЦС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №131, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 21 серпня 2024 року виданим повторно (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її рухоме та нерухоме майно.

Разом із спадкодавцем, на момент його смерті, за вказаною адресою були зареєстровані та проживали діти спадкодавця позивач та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому будинку осіб (а.с.9).

В зв`язку з цим, та на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного Кодексу, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

На підставі вищевикладеного, 06.09.2024 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області для заведення спадкової справи та належного оформлення своїх прав на спадкове майно. 06.09.2024 року нотаріусом була заведена спадкова справа, з номером у спадковому реєстрі - №72943133, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №78260047 від 06.09.2024 року (а.с.10).

Після чого, приватний нотаріус повідомив позивачу, що не зможе оформити його спадкове право на будинок, який належав його матері на праві приватної власності, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20409272 від 30.09.2008 р. (а.с.11), та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що відповідно до Постанови відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управління юстиції №39632061 від 20.09.2013р., на все нерухоме майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_2 , накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Після чого позивач звернувся до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та отримав відповідь за №430458 від 12.12.2024 (а.с.12).З вказаного повідомлення вбачається, що відповідно до пошуків в Автоматизованій системі виконавчого провадження Відділу виявлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 39632061, яке було відкрито 06.03.2013 року на підставі судового наказу від 19.08.2013 №195/28/13-ц виданого Томаківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1 372, 78 грн на користь Томаківського РЕМ ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». Виконавче провадження було закінчено 20.12.2013 року на підставі п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Відповідно до частини 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, а отже вищезазначене виконавче провадження вже знищене. Додатково, вказаним Листом ДВС було повідомлено, що відповідно для зняття арешту з усього майна боржника або його частини, позивачу необхідно звернутися до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закон України «Про виконавче провадження», який діє на даний час набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, тому на правовідносини, що виникли при накладанні арешту державним виконавцем на майно ОСОБА_2 та закінченні виконавчого провадження № 39632061, яке було відкрито 06.03.2013 року, не поширюється, а застосовується Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

За приписами ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (п.3 ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, завершуючи вищевказане виконавче провадження, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управління юстиції повинен був скасовувати вжиті ним заходи примусового виконання рішення, в тому числі зняти арешт та заборону на відчуження нерухомості, що належала спадкодавцюпозивача ОСОБА_2 .

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, накладення арешту на майно спадкодавця обмежує законі права позивача як спадкоємця, щодо оформлення своїх спадкових прав, та відповідно в подальшому позбавляє права вільного користування та розпорядження відповідним майном.

Порядок зняття арешту визначений статтею 59 Закону України Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ), що є чинним на час поданняпозову, згідно якої арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України в розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено на те, що на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна. Відповідно, Позивач, дізнався про наявність обтяження на спадковому майні, після заведення спадкової справи, 06.09.2024 року, а відтак строк позовної давності для звернення до суду з вищевказаними вимогами позивачем дотриманий.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак позивач просить суд не стягувати з відповідача на свою користь судовий збір, тому суд вважає можливим звільнити останнього від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 268, 274, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна - будинку, який належав матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності, та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений 03.10.2013 року Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області на підставі постанови ВП № 39632061 від 20.09.2013 року Відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження: 2708061.

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Відомості про сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (53211, м.Нікополь, вул. Отаманська, 2 Дніпропетровська область).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділ у XIII Перехідні положення ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: Л. А. Кондус