Рішення

від 25.02.2025 по справі 344/18148/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18148/24

Провадження № 2/344/933/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Стефанюк Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (надалі «Позивач», ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги теплопостачання на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», ЄДРПОУ 03346058, в розмірі 93 892,89 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 (ос. рах. № НОМЕР_1 ), в якій проживає ОСОБА_1 (далі Відповідач»), який є споживачем.

На сьогодні Відповідачу послуги надаються, однак всупереч вимогам чинного законодавства України, він не виконав належним чином зобов`язання по оплаті наданих йому послуг, внаслідок чого заборгував Позивачу станом на 01.07.2024 року - 93 892, 89 грн.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, просила позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов до суду не надходило.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із централізованого опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010.

Відповідно до розрахунку боргу за теплоенергію, складеного ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за адресою: АДРЕСА_2 станом на 01.07.2024 особовий рахунок № НОМЕР_1 нараховано заборгованість у сумі 93892,89 грн.

Зазначений будинок, а як наслідок вказана квартира, станом на вересень 2021 року забезпечувалась тепловою енергією, наданою Позивачем, отже Позивач надавав послуги з теплопостачання відповідачу.

Відповідно до п.8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Між позивачем та відповідачем не було укладено Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак 01.10.2017 ДМП «ІФТКЕ» оприлюднило договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua та в газеті «Західний кур`єр» №40 (1613) від 05.10.2017).

Відповідно до п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У разі відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється відповідно до вимог п. 21 Правил, тобто згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №-630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Пункт 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У силу статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005.

Відповідач ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1 . Однак, як зазначено в позові, Відповідач свої зобов`язання, як споживач, виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.07.2024 має заборгованість з оплати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 93 892,89 грн.

На підтвердження доводів, що викладені у позовній заяві представником позивача додано розрахунок боргу за послуги теплопостачання між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 за період часу з 01.09.2021 року по 01.09. 2024 року, згідно якого відповідачам нараховано заборгованість у сумі 93 892,89 грн. (а.с.3).

Згідно статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Наявність договірних відносин між сторонами у справі не встановлена, проте, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі статями 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Отже, враховуючи положення статей 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).

При зверненні до суду позивачем пред`явлені вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.09.2024 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 ( а.с.5).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного, Суд приходить до висновку, що Позивачем доведено за допомогою належних засобів доказування, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються Позивачем до квартири за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості є підставними.

Доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири відповідача, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості відповідача, відповідачем не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 13, 78, 81, 141,223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, - задовольнити .

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058) на рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК», м. Івано-Франківськ заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 93 892,89 грн. ( дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто дві ) грн. 89 коп. та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2025 року.

Суддя Домбровська Г.В.