Рішення

від 26.02.2025 по справі 953/1783/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1783/25

н/п 2-о/953/50/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Представниця заявниці звернулася до суду з вказаною заявою, відповідно до якої просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Джетигора, Кустанайська область, Республіка Казахстан, місце смерті: м. Донецьк, Донецька область, Україна, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Допустити негайне виконання рішення у справі.

Заява мотивована тим, що мати заявниці померла у м. Донецьк Донецької області, який віднесено до тимчасово окупованих територій. Заінтересована особа позбавлена можливості зареєструвати факт смерті, оскільки смерть настала на окупованій території.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 25.02.2024 прийняв до розгляду заяву та відкрив провадження у справі.

Заявниця та її представниця у судове засідання не з`явилися, у прохальній частині заяви просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи - Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився. 26.02.2025 від представника останньої через систему "Електронний суд" надійшли пояснення, в яких вона вказала, що заперечень щодо встановлення факту смерті не має, також просила розгляд справи проводити за відсутності представника.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що 21.03.1966 зроблено відповідний актовий запис № 617. Батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 10 зворотній бік).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 25.11.1989 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис №870. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_6 (а.с. 8 зворотній бік).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 8066 від 28.10.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті: інфаркт задньої стінки лівого шлуночка сердця (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.10.2024 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 992 (а.с. 12).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Суд встановив, що заява про встановлення факту смерті ОСОБА_2 подана її донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . А підставою звернення заявниці до суду є неможливість реєстрації факту смерті своєї матері.

Оцінюючи надані до суду документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення певних правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особами своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За ч. 3 - 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

У преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Відповідно ч. 2 - 4 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому за змістом вказаного рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Виходячи з наявних у справі доказів вбачається, що реєстрація смерті матері заявниці у органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати її смерть не має, тому відновлення порушених прав заявниці неможливо в іншій спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Згідно з вказаними Правилами, у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.

За таких обставин, суд зазначає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 8066 від 28.10.2024 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.10.2024.

Наведене вказує, що факт смерті матері заявниці є доведеним, та враховуючи, що вона померла на тимчасово окупованій території, а саме у м. Донецьк, Донецька обл., реєстрація її смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану через відсутність документів є неможливою, а встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Висновки за результатами розгляду заяви

Проаналізувавши докази та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263 - 265, 268, 293 - 294, 315 - 319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: м. Джетигора, Кустанайська область, Республіка Казахстан, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Донецьк, Донецька обл.

Рішення суду є підставою для державної реєстрації смерті особи.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію рішення надіслати заінтересованій особі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня отримання копії рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2025 року.

Суддя Роман ВІТЮК