Рішення

від 25.02.2025 по справі 542/2277/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2277/24

Провадження № 2/542/95/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 вінтересах неповнолітньоїдоньки ОСОБА_2 до Мачухівськоїсільської радиПолтавського районуПолтавської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна, про визнання права на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

16 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулась до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна, в якій просила:

- визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Полузірської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (яка належала ОСОБА_3 згідно з рішенням Полузірської сільської ради народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області 6 сесія 22 скликання від 21.12.1995 «Про затвердження списків членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське» з додатками) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_4 .

Рух справи

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 34-35).

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області та закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 50-51).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є представником неповнолітньої доньки ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , в свою чергу, є спадкоємицею після померлої ОСОБА_4 (своєї баби) на підставі заповіту останньої, посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О.В., реєстровий № 449.

За змістом вказаного заповіту ОСОБА_4 усе належне їй майно, з чого б воно не складалось, де в воно не знаходилось, і на все те, на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2 .

На підставі зазначеного заповіту ОСОБА_2 успадкувала після ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 5,0475 га, кадастровий номер 5323484600:00:002:0254.

Поряд з цим, на думку позивача, крім цього майна залишилась юридично не оформленою земельна частка (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї ділянки в натурі, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Полузірської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, яку ОСОБА_4 успадкувала, однак не оформила після своєї баби ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 також не встигла отримати на зазначену земельну ділянку Сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт про право власності на земельну ділянку, хоча була включена до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське», які приймали участь в розпаюванні земельних ділянок.

ОСОБА_4 прийняла спадщину після своєї баби ОСОБА_3 шляхом спільного проживання. Після ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалась, інші спадкоємці відсутні.

З огляду на те, що ОСОБА_3 при житті не встигла отримати на земельну частку (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, Сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт про право власності на земельну ділянку та по причині того, що ОСОБА_4 прийняла як спадщину таку земельну ділянку, однак юридично її не оформила, спадкоємиця ОСОБА_2 позбавлена можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 03.12.2024.

Зважаючи на викладене, позивач звернулась до суду із відповідним позовом про визнання права її неповнолітньої доньки в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Полузірської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 .

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою на 27 січня 2025 року направлялися на адресу відповідача Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та були отримані останньою 03 січня 2025 року (а.с. 41).

Своєю ухвалою від 23 грудня 2024 року суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Правом подати відзив на позов відповідач не скористався.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивачка у судове засідання 25 лютого 2025 року не з`явилась. 25 лютого 2025 року від представника позивачки до суду надійшла заява, за змістом якої він просив здійснити розгляд даної справи без особистої участі позивачки ОСОБА_1 та її представника, адвоката Портянка Є.В., зазначив що позовні вимоги вони підтримують повністю та просять їх задовольнити (а.с. 58-59).

Представник відповідача Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 54), клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позов не надавав.

21 лютого 2025 року представником Мачухівської сільської ради до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника Мачухівської сільської ради, в якій ним зазначено, що відношення до позову викладено у листі від 27 січня 2025 року (а.с. 55).

Відповідно до заяви представника Мачухівської сільської ради про розгляд справи без його участі від 27 січня 2025 року, ним зазначено про те, що проти задоволення позову відповідач не заперечує, та позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с. 46).

Третя особа, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська В.М., у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 53), про причини неявки не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилала.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 липня 2021 року (а.с. 8) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 01 листопада 2018 року, відповідно до якого встановлено, що внаслідок укладення шлюбу із ОСОБА_6 вона змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 липня 2021 року (а.с. 8), батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_9 .

Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_4 від 30 січня 1982 року, ОСОБА_4 записана його матір`ю (а.с. 26).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 27).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть від 31 січня 2020 року серії НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 (а.с. 11).

Відповідно до заповіту від 20 травня 2019 року , посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 449, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе належне їй майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось, і все те, на що вона за законом матиме право і що бути належати їй на момент смерті, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 лютого 2024 року онука ОСОБА_4 ОСОБА_2 отримала у спадщину після ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими спорудами за номером АДРЕСА_1 (а.с. 13). Право власності ОСОБА_2 на цей житловий будинок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав (а.с. 13 зі звороту).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 лютого 2024 року онука ОСОБА_4 ОСОБА_2 отримала у спадщину після ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,0475 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер 5323484600:00:002:0254 (а.с. 14). Право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав (а.с. 14 зі звороту).

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі № 542/523/23 від 23 листопада 2023 року встановлений факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є праправнучкою померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 (а.с. 22-25).

За змістом цього рішення зроблений висновок, що ОСОБА_2 є праправнучкою ОСОБА_3 , яка доводилась матір`ю ОСОБА_10 , яка в свою чергу є матір`ю ОСОБА_11 , яка є матір`ю ОСОБА_9 , який, в свою чергу, є батьком ОСОБА_2 .

З огляду на це ОСОБА_3 була бабою ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Мачухівської сільської ради від 20 листопада 2024 року № 02.03-04/06.203, ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті в будинку були зареєстровані: внука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , правнук ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням шостої сесії сільської Ради народних депутатів двадцять другого скликання від 21 грудня 1995 року «Про затвердження списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське» по розгляду матеріалів роздержавлення земель КСП «Полузірське», затверджені списки членів КСП «Пролузірське», схвалені матеріали по видачі Державного акта на право колективної власності КСП «Полузірське», яким передбачено передати в колективну власність 2211,8 га, державну власність 1087,4 га, рекомендовано замовити технічну документацію по роздержавленню та приватизації земель за вимогами, встановленими чинним законодавством та відповідними актами (а.с. 17).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 19 липня 2000 року № 358 «Про затвердження уточненої вартості земельної частки (паю) та її розміри», визначено, що розглянувши технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) на території колишнього ксп «Полузірське», розпорядження № 548 від 24 грудня 1996 року в частині затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь вважати таким, що втратило чинність; затверджено грошову оцінку рільних земель площею 2174,7 га в сумі 10624810 грн, затверджено визначену схемою уточнену площу земельної частки (паю) в розмірі 4,46 умовних кадастрових гектарів та її вартість 21639 грн (а.с. 16).

Як вбачається з наданого архівним відділом Полтавської районної військової адміністрації архівного витягу із списку членів КСП «Полузірське» Новосанжарського району Полтавської області від 08.10.2024 №07-05-Н/129 ОСОБА_3 була членом відповідного КСП «Полузірське» (а.с. 18).

Поряд з цим, відповідно до листа архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації від 08 жовтня 2024 року № 07-05-Н/129, інформація про видачу сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_3 в архівному відділі відсутня (а.с. 15).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Полтавські області № 29-16-0.221-4814/2-24 від 16 жовтня 2024 року, за інформацією Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відсутній запис про реєстрацію Сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 в Книгах реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території КСП «Полузір`я», що видавались Новосанжарською райдержадміністрацією. Також вказано, що відсутній запис про реєстрацію Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_3 , в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до 01.01.2013, яка знаходиться в архіві Відділу (а.с. 19).

Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівською В.М. від 03 грудня 2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 , на земельну ділянку, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (колишня адреса Полузірська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області) (а.с. 28).

З огляду на це, вважаючи, що прапрабабі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 належала земельна частка (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на території Полузірської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, позивачка просила визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право на таку земельну частку (пай).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до пунктів 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с.20), то до спадкових відносин у зв`язку з її смертю мають застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинних на той момент, зокрема Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 11), то до спадкових відносин у зв`язку з її смертю мають застосовуватися положення Цивільного кодексу, що набрав чинності 01 січня 2004 року.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21цього Кодексу (оголошення громадянина померлим).

У статті 527ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини 1, 2 статті 548 ЦК УРСР).

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частинами дев`ятою, десятою статті 5ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з вимогами частини першої статті 22ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу ПрезидентаУкраїни від08серпня 1995року №720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу ПрезидентаУкраїни від08серпня 1995року №720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» до осіб, які мають право на земельну ділянку частку (пай) відносяться спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Судом встановлено, що з наданих позивачем документів не вбачається за можливе встановити ту обставину, що гр. ОСОБА_3 була включена до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності КСП «Полузірське».

Наявний архівний витяг із списку членів КСП «Полузірське», в якому під номером 157 значиться ОСОБА_3 , не містить відомостей, що це саме той список, що додається до Державного акта на право колективної власності КСП «Полузірське».

До матеріалів справи не додано ані копії відповідного державного акта, ані зазначеного списку до нього.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай) та державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 15, 19).

Матеріали справи не містять доказів того, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 оскаржувала чи вирішувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу, який би підтверджував наявність у неї права на земельну частку (пай), а сам факт внесення спадкодавця ОСОБА_3 до списку громадян - членів КСП «Полузірське» не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права.

У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК УРСР правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Отже, позивачем не доведені обставини, що за життя ОСОБА_3 набула права на земельну частку (пай), яке просить визнати позивачка за ОСОБА_2 у поряду спадкування.

Зазначена позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносин, зокрема, аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 563/623/19, від 23.09.2021 у справі № 563/1407/19, від 06.09.2021 у справі № 562/3535/18, від 30.06.2021 у справі № 283/187/19, від 03.06.2020 у справі № 748/1379/18, від 17.03.2020 у справі № 396/1683/18-ц, від 24.03.2020 у справі № 538/302/19-ц.

Суд зауважує, що Верховний Суд, розглядаючи справи з аналогічним складом правовідносин, неодноразово зазначав, що особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Зазначений висновок містить постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 181/257/19.

Верховний Суд зазначав про відсутність підстав для задоволення позовів даної категорії, встановивши, що в матеріалах справі відсутні докази того, що спадкодавця було включено до списків осіб-членів КСП станом на момент отримання державного акта, і спадкодавець отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).

При цьому суд вказує, що архівний витяг із списку членів КСП не свідчить про те, що ОСОБА_3 була членом цього підприємства на час проведення розпаювання.

Отже, позивачем не надано інформації, що спадкодавець ОСОБА_3 питання щодо надання їй земельної частки (паю) за життя порушувала та про наявність такого права заявляла. Суд вважає, що сам факт внесення спадкодавця ОСОБА_3 до списку членів КСП «Полузірське», не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права, і не свідчить що за її життя таке право було реалізовано. У зв`язку з цим земельна частка (пай) у даному випадку не може бути об`єктом спадкування і не може входити до спадкової маси після її смерті, а тому і прав на отримання земельної частки (паю) після смерті ОСОБА_3 її праправнучка ОСОБА_2 не набула.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зважаючи на викладене, вимоги позивача про визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті прапрабаби не доведені та не підтверджені необхідними доказами.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 вінтересах неповнолітньоїдоньки ОСОБА_2 до Мачухівськоїсільської радиПолтавського районуПолтавської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна, про визнання права на спадкове майно - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп: НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

представник позивача: адвокат Портянко Євген Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1971 від 09.01.2018;

відповідач: Мачухівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21046808, вул. Л. Убийвовк, 1, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область;

третя особа: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна, вул. Центральна, 30, с. Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва