Ухвала

від 25.02.2025 по справі 127/5150/25

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/5150/25

Провадження №11-сс/801/158/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 в режимі відеоконференції,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні апеляційнускаргузахисника ОСОБА_8 вінтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2025 року,

якою задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 квітня 2025 року стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацевлаштованого, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

установив:

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою визначено на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 18:03 год. 15 квітня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що наявними у провадженні доказами підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, а також на доведеність існування ризиків, передбачених п. 1,3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу з огляду на особу підозрюваного та фактичні обставини кримінального провадження. Крім цього, слідчий суддя відповідно до абзацу 8 частини четвертої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вирішив не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.189 КК України.

Не погодившись з ухваленим рішенням, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання або визначити розмір застави у виді 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчим не доведено необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу, не надано жодного доказу, що підтверджує вказані в клопотанні ризики. Також вважає, що слідчим суддею не враховано того, що підозрюваний є особою молодого віку та має постійне місце проживання, проживає з рідним дідом і бабою.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника та підозрюваного на підтримку апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положень ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

З матеріалів судового провадження вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020000000663 від 11.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

У межах даного кримінального провадження ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто вимагання, вчинене в умовах воєнного стану.

Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_9 має постійне місце проживання, неодружений, раніше судимий, наразі підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання, особу підозрюваного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що підозрюваний ОСОБА_9 , перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Посилання сторони захисту на міцність соціальних зв`язків ОСОБА_9 , його молодий вік не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. До того ж, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, вони не стали для нього стримуючим фактором. Відомості про неможливість перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою за станом здоров`я відсутні.

Разом з тим, сукупність даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні вказує на наявність підстав вважати, що у разі визначення розміру застави, вона може бути достатньо дієвим запобіжним засобом для забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя належно не оцінив той факт, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, у основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні зобов`язання підозрюваного ОСОБА_9 перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступлять заставодавцями у разі її внесення. Крім того, державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків. Відповідно свобода обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

Пунктом третім ч. 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_9 згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 гривень із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На переконання колегії суддів, такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити підозрюваному, що у разі, якщо останній не буде виконувати покладені на нього судом обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, установленому законом для використання коштів судового збору. А сторона обвинувачення має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо можливості застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу є частково слушними та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2025 року - скасувати та постановити нову.

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 18:03 год. 15 квітня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити підозрюваному ОСОБА_9 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_9 наступні обов`язки:

не відлучатися із населеного пункту, у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави ОСОБА_9 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_9 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов`язків, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4