Постанова

від 25.02.2025 по справі 127/29726/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29726/24

Провадження № 22-ц/801/562/2025

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 рокуСправа № 127/29726/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Сопруна В. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2025 року, постановлену підголовуванням судді Романюк Л. Ф. в м. Вінниці,

у цивільнійсправі № 127/29726/24 за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про повернення земельних ділянок,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2024 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в якому просив повернути землі водного фонду, які незаконно у порушення ст.ст. 13,14, 19 Конституції України, ст.ст. 59,61, 83, 84 ЗК України, ст. 89 ВК України, ст. 2 ЗУ «Про охорону земель», ст.9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» вибули з комунальної власності.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельні ділянки та заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об`єднання земельних ділянок; заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок та заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання вказаних земельних ділянок.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що рішення Вінницької міської ради від 29.05.2015 №2164, яким віднесено спірні земельні ділянки до земель рекреаційного призначення, від 26.06.2015 № 2206, яким поділено земельні ділянки ПАТ РСТ «Голуба Нива» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та № 2203, яким надано її ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 для індивідуального дачного будівництва, є незаконними, оскільки наявність на ділянках прибережної захисної смуги р. Вишня та ставка «Качатник» свідчить про приналежність ділянок відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду.

Власник спірних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 на цей час є ОСОБА_1 .

Заявник вказує, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо відчуження, поділу або об`єднання земельних ділянок, що в свою чергу може ускладнити або зробить неможливим виконання рішення суду та використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, при цьому, зазначивши, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - р. Вишня та ставка «Качатник» і відповідно до вимог Водного кодексуУкраїни відносяться до земель водного фонду.

При цьому зауважує, що на інтернет порталі Dim.Ria https://dom.ria.com/uky масово здійснюється продаж земельних ділянок відведених на території ставка «Качатник» та р. Вишня. Ціна за 0,09 га становить від 70 тис доларів США до 165 тис доларів США.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2025року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено державнимкадастровим реєстраторамвчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заявупро забезпеченняпозову,суд першоїінстанції керувавсяположеннямист. 150 ЦПК Українита виходив з того, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об`єднання земельних ділянок та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо вищевказаних земельних ділянок, є обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Поряд з цим, місцевий суд зауважив, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Стадник І. М., Сопрун В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 25 лютого 2025 року о 12:00 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що доказів оголошення про продаж спірної земельної ділянки чи вчинення будь-яких інших дій саме відповідачем до заяви не додано. Саме посилання позивача на масовий продаж не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки такі доводи є загальними і гіпотетичними та не містять доказів, які б підтверджували реальну загрозу ухилення відповідача від виконання можливого судового рішення. Зокрема зазначає, що позивачем не доведено, що відповідач вчиняє дії спрямовані на відчуження земельної ділянки чи існує інша загроза, яка унеможливить виконання рішення суду.

Крім того, судом застосовано декілька самостійних видів забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та заборона вчинення дій. Водночас, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном, тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення не є необхідним.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

Перший заступник керівника обласної прокуратури подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки ухвала суду є законною і обґрунтованою, а доводи відповідача є необґрунтованими, а тому вона не підлягає задоволенню.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, від її представника адвоката Кучерявої І. П. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор Фесенко Д. О. апеляційну скаргу не визнала, просить ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції частково не відповідає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив того, що позивачем у повному обсязі доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення його позову, застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення таких прав, оскільки на даний час відповідач, як власник земельних ділянок може розпорядитись спірними земельними ділянками (їх об`єднати, здійснити поділ тощо), що є предметом спору.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Предметом спору за поданим позовом є повернення спірних земельних ділянок водного фонду на користь держави в особі Вінницької міської ради.

Так, підставою для пред`явлення позову у даній справі слугувало те, що рішення Вінницької міської ради від 29.05.2015 №2164, яким віднесено спірні земельні ділянки до земель рекреаційного призначення, від 26.06.2015 № 2206, яким поділено земельні ділянки ПАТ РСТ «Голуба Нива» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та № 2203, яким надано її ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 для індивідуального дачного будівництва, є незаконними, оскільки наявність на ділянках прибережної захисної смуги р. Вишня та ставка «Качатник» свідчить про приналежність ділянок відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду.

Власник спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038, 0510100000:02:103:0039, 0510100000:02:103:0041, 0510100000:02:103:0042, 0510100000:02:103:0043, 0510100000:02:103:0044, 0510100000:02:103:0045, 0510100000:02:103:0048, 0510100000:02:103:0094, 0510100000:02:103:0099 за адресою: АДРЕСА_1 на цей час є ОСОБА_1 .

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказував, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо відчуження, поділу або об`єднання земельних ділянок, що в свою чергу може ускладнити або зробить неможливим виконання рішення суду та використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, при цьому, зазначивши, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - р. Вишня та ставка «Качатник» і відповідно до вимогВодного кодексу Українивідносяться до земель водного фонду. Звертав увагу, що спірні земельні ділянки вже відчужувались від первісних власників.

Сторонами не заперечується, що спірні земельні ділянки відчужувались від первісних власників.

Отже, позивачем заявлено майнові вимоги про витребування (повернення із незаконного володіння відповідача) спірних земельних ділянок.

З огляду на те, що під час вирішення питання про законність вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок останні можуть бути поділені, об`єднані чи відчужені на користь третіх осіб, що може потягнути за собою зміну предмета спору чи ініціювання нового спору, викладені заявником обставини, виходячи з положеньстатті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. В той же час, відповідно до матеріалів цивільної справи, встановлено, що власники спірних земельних ділянок змінювалися в наслідок їх відчуження.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що спроб продажу спірних земельних ділянок не було та позивачем вказані обставини не підтверджені.

Таким чином, беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності зайняття відповідачем земельних ділянок, які згідно доводів прокурора, належать до державної власності, є землями водного фонду, і щодо правомірності реєстрації за відповідачем права власності на ці земельні ділянки, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може вчиняти дії щодо відчуження на користь третіх осіб земельних ділянок, право власності на які, на даний час, зареєстроване за ним.

Колегія суддів зауважує, щоарешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереженнядо визначення подальшої долі цього майна (постанова Верховного Суд від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

Отже, арешт, якзаборона на право розпоряджатися майном,включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року по справі № 487/3703/22.

Враховуючи зазначене, на думку колегії суддів накладення арешту на спірні земельні ділянки унеможливлює вчинення дій відносно вказаних об`єктів нерухомого майна, а тому додаткової заборони щодо вчинення дій спрямованих на відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок; з реєстрації, перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки та вчинення дії з внесення відомостей до Державного земельного кадастру не потребують, оскільки арешт земельної ділянки - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Таким чином, арешт майна і заборона вчиняти певні дії є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому відсутня необхідність у одночасному застосуванню двох зазначених способів забезпечення позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилково висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

З огляду на доводи апеляційної скарги щодо порушення принципу пропорційності, справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави та власника майна апеляційний суд приймає до уваги, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися і частково обмежується можливість користуватися спірним майном.

Враховуючизбалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні земельні ділянки не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть. При цьому, головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду, слід в даному випадку розуміти так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення до суду зпозовом, що розглядається, навіть за умови його задоволення, та матиме своїми наслідками остаточне порушення права позивача, в той час, як застосування вказаних заходів забезпечення позову може запобігти порушенню прав всіх зацікавлених осіб.

Крім того, у випадку встановлення відсутності підстав для задоволення позову та, зокрема, відсутності підстав для витребування (повернення) спірних земельних ділянок з володіння відповідача, вжиті судом заходи забезпечення позову, не призведуть до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, оскільки, встановивши такіобставини, суд може скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є частково суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність належних процесуальних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на житловий будинок в межах позову, прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами, а відтак ухвала суду першої інстанції в частині заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об`єднання земельних ділянок; заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок та заборони державнимкадастровим реєстраторамвчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Ухвалу суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

УхвалуВінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2025 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборони державнимкадастровим реєстраторамвчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:103:0038 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0039 площею 0,08 га, 0510100000:02:103:0041 площею 0,0941 га, 0510100000:02:103:0042 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0043 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0044 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0045 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0048 площею 0,1 га, 0510100000:02:103:0094 площею 0,09 га, 0510100000:02:103:0099 площею 0,09 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви Вінницької обласної прокуратури про забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко

Судді: В. В. Сопрун

І. М. Стадник