Рішення

від 28.01.2025 по справі 522/9492/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/9492/22

Провадження № 2/522/1292/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬІНК» та Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «НІКОЛЬ ІНК» та ПАТ «НАСК «ОРАНТА», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.03.2021, приблизно о 05:00 год., на автодорозі сполученням «Київ - Одеса» 296 км+770 м відбулося ДТП за участю автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв на правому узбіччі відносно руху транспорту в напрямку м. Одеси в межах населеного пункту смт. Криве Озеро Миколаївської області, де в цей час автомобіль-тягач «DAF FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні із напівпричепом-рефрижератором «GENERAL TRAILERS V1», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який здійснював рух в напрямку м.Одеса, допустив зіткнення з вищевказаним транспортним засобом та в подальшому виїхав за межі проїзної частини автодороги, де перевернувся.

Дії водія ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, про що останньому 30.06.2021 повідомлено про підозру.

В теперішній час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 розглядається в Кривоозерському районному суді Миколаївської області.

На час настання пригоди ОСОБА_3 був працівником ТОВ «НІКОЛЬ ІНК» та скоїв дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , керуючи автомобілем-тягачем «DAF FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепом-рефрижератором «GENERAL TRAILERS V1», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Тобто, шкода була спричинена при виконанні трудових обов`язків.

На час настання дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ТОВ«НІКОЛЬ ІНК» була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу АР/8819163, який був діючий на момент ДТП.

Враховуючи зазначене позивач просить суд стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» матеріальну шкоду заподіяну майну у розмірі 128500,00грн, матеріальну шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 72843,95 грн та моральну шкоду у розмірі 3642,20 грн. Стягнути з ТОВ «НІКОЛЬ ІНК» матеріальну шкоду заподіяну майну у розмірі 60034,39 грн та моральну шкоду у розмірі 496357,80 грн.

12.08.2022 до суду від ТОВ «НІКОЛЬ ІНК» надійшов лист, у якому зазначено, що дійсно 03.03.2021, відбулося ДТП за участю автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля-тягача «DAF FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з?єднанні із напівпричепом-рефрижератором «GENERAL TRAILERS V1», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Кривоозерський районний суд Миколаївської області розглядає справу № 479/736/21 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні № 1-кп/479/23/22, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021152200000022 від 03.03.2021, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Проте, у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 та на підставі повістки відділу № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 з 11.05.2022 призваний на військову службу. Отже кримінальна справа №479/736/21 знаходиться на розгляді, а вина водія ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не доведена. Просить позов залишити без розгляду.

07.09.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

26.10.2022 від представника ПрАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги не визнає і вважає доводи, викладені у позовній заяві безпідставними та передчасними. Оскільки на даний час ще немає рішення по кримінальній справі, в якій розглядається дана ДТП, у позивача на момент подання позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеси, строк подання необхідних документів до страховика призупинений та не закінчився. Відповідно і у ПАТНАСК «ОРАНТА , як страховика, строк для прийняття рішення та його здійснення призупинений та не закінчився. Зауважує, що позивач не звертався до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про страхове відшкодування та не надав для огляду пошкоджений транспортний засіб. Отже, враховуючи відсутність звернення позивача до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування, відсутність рішення суду у кримінальному провадженні та відсутність відмови страхової у сплаті регламентної виплати, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

04.11.2022 від представника ТОВ «НІКОЛЬ ІНК» надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

04.05.2023 ухвалою суду заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено, позов ОСОБА_1 до ТОВ «НІКОЛЬІНК» та ПрАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишено без розгляду.

18.06.2024 постановою Одеського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу представника позивача, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2023 скасовано, справу направлено до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

03.07.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано головуючому судді Павлик І.А.

15.07.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

14.11.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.12.2024 від представника позивача надійшли дві аналогічні за змістом заяви про розгляд справи без участі сторони позивача.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03.03.2021, приблизно о 05:00 год., на автодорозі сполученням «Київ - Одеса» 296 км+770 м відбулося ДТП за участю автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв на правому узбіччі відносно руху транспорту в напрямку м. Одеси в межах населеного пункту смт. Криве Озеро Миколаївської області, де в цей час автомобіль-тягач «DAF FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з?єднанні із напівпричепом-рефрижератором «GENERAL TRAILERS V1», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який здійснював рух в напрямку м. Одеса, допустив зіткнення з вищевказаним транспортним засобом та в подальшому виїхав за межі проїзної частини автодороги, де перевернувся.

Внаслідок даної ДТП потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: Політравма. ЗК. Переломи 4-9 ребер зліва зі зміщеннім віднімків з пораненням н/долі лівої легені. Переломи 9-11 ребер справа. Лівосторонній посттравматичний звернувшийся пневмоторакс. Правосторонній мінімальний гемоторакс. Субкапсулярний розрив лівої нирки. Садна м?яких тканин поперекової області.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 148-M від 16.04.2021, проведеної судово-медичним експертом Первомайського міжрайонного відділення Миколаївського обласного бюро СМЕ, дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Дії водія ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, про що останньому 30.06.2021 повідомлено про підозру.

В теперішній час в Кривоозерському районному суді Миколаївської області справа №479/736/21 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні № 1-кп/479/23/22, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021152200000022 від 03.03.2021, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Проте, у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 та на підставі повістки відділу № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 з 11.05.2022 призваний на військову службу. Отже кримінальна справа № 479/736/21 знаходиться на розгляді, а вина водія ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не доведена.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон Українивід 01 липня 2004 року№ 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Автомобіль «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 05.11.2003.

Оскільки автомобіль «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, позивач звернувся до судового експерта Крутих Є.О. для проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди нанесеної його автомобілю та отримав висновок № 83-21 від 20.03.2021.

Згідно висновку судового експерта Крутих Є.О. № 83-21 від 20.03.2021 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 03.03.2021, становить 393795,81грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 484510,42 грн. Ринкова вартість автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням аварійних пошкоджень визначається ціною 214861,42 грн.

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

У даній справі матеріали справи не містять даних про вартість автомобіля до моменту ДТП.

Тобто, з наданих доказів неможливо встановити чи перевищує вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля його ринкову вартість до моменту ДТП.

Клопотання про призначення судової автотоварознавчоїекспертизи сторонамине заявлялось. Крім того, відповідачами не заперечувались суми відшкодування та не надавалось суду контрозрахунку відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи володільцем автомобіля-тягача «DAF FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепу-рефрижератору «GENERAL TRAILERS V1», реєстраційний номер НОМЕР_3 є ТОВ «НІКОЛЬ ІНК», тобто є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

На час настання пригоди ОСОБА_3 був працівником ТОВ «НІКОЛЬ ІНК» та скоїв дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , керуючи автомобілем-тягачем «DAF FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепом-рефрижератором «GENERAL TRAILERS V1», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Тобто шкода була спричинена при виконанні трудових обов`язків.

На час настання дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ТОВ«НІКОЛЬ ІНК» була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу АР/8819163, який був діючий на момент ДТП.

Ліміт відповідальності ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № АР/8819163 за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн та за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 260000,00 грн, франшиза -1500,00 грн.

В даному випадку страхова виплата ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/8819163 не покриває матеріальну шкоду, тому обов`язок сплати різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди лежить на ТОВ «НІКОЛЬ ІНК».

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 справа №208/4598/21.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), та від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Окрім матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, Позивач ОСОБА_1 стверджує, що зазнав суттєвих немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 , що виразилося в значному пошкодженні транспортного засобу Позивача, спричиненню значної фізичної шкоди та шкоди здоров?ю у вигляді тяжких тілесних ушкоджень.

У зв?язку з отриманими внаслідок вказаної ДТП травмами, позивач ОСОБА_4 з 03.03.2021 по 19.03.2021 переніс довге лікування та хірургічні операції, після чого тривала довга реабілітація по відновленню здоров?я, що підтверджується виписками з історій хвороби стаціонарного хворого.

Внаслідок отримання тілесних ушкоджень на лікування потерпілим ОСОБА_1 були затрачені кошти на лікування та придбання ліків в розмірі 72843,95 грн.

Окремо, суд зазначає, що будь-яких інших розрахунків завданої шкоди матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1. та підпунктом «в» пункту 41.1. статті 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

В даному випадку моральна шкода підлягає сплаті страховиком у розмірі 3642,20 грн (72843,95 х 0,05).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» матеріальної шкоди заподіяної майну у розмірі 128500,00 грн, матеріальної шкоду заподіяної здоров`ю у розмірі 72843,95 грн та моральної шкоди у розмірі 3642,20 грн.

Оскільки страхова виплата страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/8819163 не покриває матеріальну шкоду, тому обов`язок відшкодування різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди лежить на ТОВ «НІКОЛЬІНК» та складається з: 48934,39 грн (сума перевищення ліміту) + 1500,00 грн (франшиза) + 3100,00 грн (витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП, що підтверджується актом про прийняття виконаних робіт № 007/24/21 від 03.03.2021) + 6500,00 грн (витрати на евакуацію тз до місця здійснення ремонту, що підтверджується актом про прийняття виконаних робіт № 007/27/21 від 07.04.2021), що разом складає 60034,39 грн.

Також Позивач просить суд стягнути з ТОВ «НІКОЛЬІНК» моральну шкоду в розмірі 496357,80 грн.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: Політравма. ЗК. Переломи 4-9 ребер зліва зі зміщеннім віднімків з пораненням н/долі лівої легені. Переломи 9-11 ребер справа. Лівосторонній посттравматичний звернувшийся пневмоторакс. Правосторонній мінімальний гемоторакс. Субкапсулярний розрив лівої нирки. Садна м?яких тканин поперекової області.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 148-M від 16.04.2021, проведеної судово-медичним експертом Первомайського міжрайонного відділення Миколаївського обласного бюро СМЕ, дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «НІКОЛЬІНК» у розмірі 50000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться, зокрема витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 07.04.2021 ФОП ОСОБА_5 прийнято від ОСОБА_2 (власника автомобіля «MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 05.11.2003) 5000,00 грн на експертне дослідження автомобіля MERCEDES-BENZ 711D», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме на ПАТ «НАСК «ОРАНТА» покладається стягнення вартості проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на 41,37%, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі: з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - 1381,52грн (26,92 %), та з ТОВ «НІКОЛЬІНК» 1005,86 грн (19,6 %) на користь держави.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬІНК» та Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 37631040) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду заподіяну майну у розмірі 128500,00грн, матеріальну шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 72843,95 грн та моральну шкоду у розмірі 3642,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬІНК» (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопільська, 21-а, код 37631040) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 60034,39 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 37631040) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) 5000,00 грн витрат по сплаті експертного дослідження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬІНК» (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопільська, 21-а, код 37631040) 1005,86 грн судового збору в дохід держави.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 37631040) 1381,52 грн судового збору в дохід держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 25.02.2025.

Суддя І.А. Павлик