Рішення

від 14.02.2025 по справі 515/341/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 515/341/22

Провадження № 2/513/6/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., в режимі відеоконференції - прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Кайкуліної І.О., представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градінар І. В., представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Лисецької О.О., представника відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Кононенко Н.В., представників третьої особи Національного природного парку "Тузловські лимани" адвоката Карташова А.Г. та Вихристюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Одеської області цивільну справу за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний природний парк "Тузловські лимани", про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права оренди земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позовних вимог та позиції позивачів.

У квітні 2022 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний природний парк "Тузловські лимани", в якій просив суд:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019 "Про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки".

2. Визнати недійсним договір оренди, укладений 30.08.2019 між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діє від імені Одеської обласної адміністрації, та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,1495 га рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Чебан Г.А. від 16.09.2019 № 48689992 про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої на території Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

4. Припинити право оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої на території Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

Позовні вимоги обґрунтував тим, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019 надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5125000000:01:003:0012) загальною площею 0,1495 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) за адресою: АДРЕСА_1 .

Цим же розпорядженням припинено право користування цією земельною ділянкою ОСОБА_3 згідно попередньо укладеного договору оренди від 24.02.2011.

На підставі вказаного розпорядження між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діяла від імені Одеської обласної державної адміністрації та громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.08.2019 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1495 га рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років.

Рішенням державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Чебана Г.А. від 16.09.2019 № 48689992 проведено державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

На час прийняття Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження від 20.06.2019 № 741/А-2019 на спірній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості нежитлова будівля, загальною площею 12,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Первинна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості проведена Татарбунарським районним бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за ОСОБА_3 на підставі рішення Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12.

Вказаним судовим рішенням з достовірністю встановлено, що нежитлова будівля, розташована за адресою: 1-й км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, є самочинною спорудою.

Прокурор зазначив, що первинна реєстрація права власності на самочинне збудоване нерухоме майно за ОСОБА_3 та здійснення правочину щодо вказаного майна (договір дарування) не змінюють правовий статус нерухомості, яка самочинно збудованої.

Одеською обласною державною адміністрацією здійснено розпорядження земельною ділянкою площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, що знаходиться в прибережних захисних смугах, а право оренди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набуто поза конкурентними засадами (земельними торгами) з продажу права оренди, що є підставою для визнання судом незаконним та скасування розпорядження облдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди на земельну ділянку.

Отже, оспорюване розпорядження Одеської обласної державної адміністрації, що прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, є незаконним та порушує інтереси держави.

Спірна земельна ділянка є частиною прибережних захисних смуг Чорного моря та Тузлівських озер та входить до складу Національного природного парку "Тузловські лимани", щодо яких встановлений особливий правовий режим використання

Підстави для представництва інтересів держави прокурор, зокрема, обгрунтував тим, що згідноз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Необхідність пред`явлення цього позову прокурор обгрунтував потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Захист навколишнього природного середовища є не лише обов`язком кожного, як це передбачено ст. 66 Конституції України, а й обов`язком публічної влади, яка має вживати передбачених законом заходів для охорони, захисту, збереження і відтворення природних видів рослинного і тваринного світу, об`єктів і земель природно-заповідного фонду. Тобто на державу покладається позитивний обов`язок щодо забезпечення належного функціонування природних екосистем.

Територія Національного природного парку "Тузловські лимани" має подвійний природо-охоронний статус та перебуває під захистом двох міжнародних конвенцій, зокрема Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів 1971 року (Рамсарська конвенція), яка ратифікована Законом України 1996 року, а також постанови Кабінету Міністрів України № 935 від 23.11.1995 "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення".

Відповідно до статті 1 Рамсарської конвенції, стороною якої є Україна, під водно-болотними угіддями розуміють "райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, - зокрема морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів". НПП "Тузловські лимани" є об`єктом Смарагдової мережі (код об`єкта UA0000140, http://emerald.net.ua) та підпадає під охорону на підставі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) 1979 року, яка ратифікована Україною у 1996 році.

Предметом спору у цій справі є захист особливо цінних територій природно-заповідного фонду України як в національному, так і міжнародно-правовому контексті (забезпечення виконання Україною ряду міжнародно-правових зобов`язань з охорони цієї території), так само як і захист права усіх і кожного на чисте довкілля.

В світлі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава має позитивний обов`язок регулювати і контролювати екологічні проблеми, які порушують права, передбачені Конвенцією.

Нездатність держави захистити людину від шкідливого впливу навколишнього середовища може бути визнана Судом як порушення прав, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Lopes Ostra v Spain A 303-C (1994).

Пунктом 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 встановлено, що одним з основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері земельних відносин, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Крім того, Держгеокадастр здійснює моніторинг земельних відносин та проводить перевірки всіх суб`єктів на предмет дотримання ними вимог земельного законодавства України. Тобто органом, який здійснює контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог нормативних актів під час передачі земельних ділянок в оренду є Держгеокадастр, а в даному випадку таким органом є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Тобто органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

За таких обставин у даному позові від імені держави в якості позивача прокурором визначено державу в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 цього ж Закону державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту "а" частини першої статті 20-2 Закону контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, зокрема, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства. .

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 255 від 01.06.2021, інспекція здійснює державний нагляд (контроль) державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами, вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо збереження водно-болотних угідь, додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні, установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно п. 6 Положення, інспекція звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, зокрема Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи мож

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою скеровано до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області лист від 29.11.2021 № 55-5623вих-21.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 06.01.2022 № 10-15-0.3-87/2-22 поінформовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 наявні наступні обмеження у використанні земельної ділянки: водоохоронна зона вздовж Чорного моря та навколо озера Сасик; прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря та навколо озера Сасик. Інформації щодо запитуваних заходів державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 Головним управлінням не надано.

Також з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою скеровано до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) лист від 29.11.2021 № 55-5622вих-21.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 09.12.2021 № 7368/1.2 поінформовано, що Інспекцією не здійснювались заходи із захисту інтересів Держави заходів у зв`язку з відсутністю інформації про укладення договору оренди та обмежене фінансування судового збору.

У відповіді на відзив прокурор послався на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Прокурор вважає, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , а також у подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не вжили заходів до прийняття в експлуатацію спірної нежитлової будівлі відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та висновків, викладених у рішенні Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12. Відтак, ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не набули права власності на нежитлову будівлю.

Наявність державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю ніяким чином не свідчить про набуття відповідачами права власності на цей об`єкт нерухомого майна у відповідності до вимог законодавства. Ураховуючи, що нежитлова будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, остання не змінила свого статусу як об`єкту самочинного будівництва при державній реєстрації права власності спочатку за ОСОБА_3 , а в подальшому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо вказаної земельної ділянки з 12.08.2015 та 29.07.2015 діють два обмеження за № 012:000503:00000006 та № 012:000502:00000021 у вигляді прибережних захисних смуг вздовж Чорного моря та Тузлівської групи лиманів.

У письмових поясненнях представник позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (т.2 а.с.55-60) зазначив, що в Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, площею 0,1495 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель - Землі рекреаційного призначення; цільове призначення - 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид використання для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих; дата державної реєстрації земельної ділянки - 22.10.2015.

В порядку автоматизованого обміну інформацією із суб`єктами реєстрації речових прав на нерухоме майно до Державного земельного кадастру надійшла інформація про реєстрацію речових прав, а саме:

21.12.2016 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 за Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області;

09.09.2019 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, строком на 49 років, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 60 ЗК України та частини 8 статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смути встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до ст. 61 ЗК України, ст.89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. На земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 наявні обмеження у використанні: водоохоронна зона 0,1495 га, прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах - 0,1495 га.

Указом Президента України від 01.01.2010 № 1/2010 "Про створення національного природного парку "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району Одеської області створено національний природний парк "Тузловські лимани".

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 28.12.2012 № 1450/А-2012 на підставі розробленого проекту землеустрою національному природному парку "Тузловські лимани" надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2022 га.

Відомості про зазначену земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 5125000000:01:006:0001.

Межі території Національного природного парку "Тузловські лимани" на площі 25843 га, що включені до складу національного природного парку без вилучення, станом на теперішній час в передбаченому земельним законодавством України порядку не визначено та не встановлено.

За інформацією ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до матеріалів проєкту створення Національного природного парку "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району Одеської області, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 площею 0,1495 га, фактично розташована за межами вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.

Представник позивача Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), належним чином неодноразово повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки, клопотань та заяв по суті справи не надав.

2. Стислий виклад заперечень відповідачів.

У відзиві на позовну заяву відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що вважають позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (т. 2, а.с. 1-53). Послались на те, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є власниками нежитлової будівлі загальною площею 12,9 кв.м., що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою набуття права власності на нежитлове приміщення є договір дарування укладений 19 березня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 - 3/5 частки, ОСОБА_1 - 2/5 частки зазначеної нежитлової будівлі. Нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,1495 га кадастровий номер 5125000000:01:003:0012 - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих, землі рекреаційного призначення, форма власності державна, яка передана в оренду дарувальнику ОСОБА_3 (Договір оренди б/н від 24.02.2011 року Татарбунарська районна державна адміністрація).

Згідно з п.1.2. Договору дарування, ця нежитлова будівля належить ОСОБА_5 на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року (справа №2/110/1529/12), право власності зареєстровано ТОВ "Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.09.2012 року за реєстраційним номером 37650748, номер запису 9 в книзі 1, що підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав номер 35542080, виданому 18.09.2012 року ТОВ "Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (а.с.206-209)..

Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Терлецькою О.В. 19.03.2019 року та зареєстровано в реєстрі № 136.

Відповідачі є добросовісними набувачами об`єкту нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці. Право власності на об`єкт нерухомості набуто відповідачами також у відповідності до вимог чинного законодавства.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

При застосування положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності/право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Зважаючи на перехід права власності за договором дарування на нежитлову будівлю, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, що є сформованою ділянкою у відповідності до статей 79,79-1 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 120 ЗК України, передача в оренду земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості - є наслідком, передбаченим як статтею 120 Земельного кодексу України, так ті статтею 377 Цивільного кодексу України, що спростовую обґрунтування позовних вимог позивача стосовно незаконності надання в оренду спірної земельної ділянки.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 20.08.2019 року зареєстровано додаткова угода про припинення Договору оренди землі № б/н від 24.02.2011 року, згідно розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 741/А-2019 року від 20.06.2019 року.

Тобто, право оренди припинено з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу. В подальшому, в порядку, передбаченому статтями 123, 124 Земельного кодексу України, видано оскаржуване розпорядження Одеської обласної державної адміністрації.

Саме керуючись нормами статей 122-126, 134, 141 Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 загальною площею 0,1495 га, на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 12,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була передана в оренду відповідачам.

Об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці використовується відповідачами як гідротехнічна споруда обладнаний утеплений елінг для зберігання плав-засобів, а прилегла територія, як захисна споруда відкритого берега у вигляді штучного пляжу, про що визначено в Паспорті ГТС бази - стоянки малих суден № 15, розробленого ТОВ "ГлавСтрой-Плюс" в 2014 році. Починаючи з 2001 року, що підтверджується Свідоцтвом № 12 про реєстрацію бази стоянки маломірних (малих) суден, виданого Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства 29.05.2009 року, дану гідротехнічну споруду включено до бази гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України та зареєстровано за ОСОБА_3 за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с.Тузли, 1-й км піщаної коси Чорного моря. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до визначених меж Смарагдової мережі Бернської конвенції та до складу території НПП "Тузловські лимани", цільове призначення та розташування земельної ділянки не протирічить цілям та завданням збереження природних комплексів НПП "Тузловські лимани".

Спірна земельна ділянка є сформованою, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - рекреаційного призначення.

З урахуванням статті 51 Земельного кодексу України, оскаржуваним розпорядженням надано в оренду спірну земельну ділянку відповідачам.

При прийнятті оскаржуваного розпорядження, облдержадміністрація визначила цільове використання земельної ділянки у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 з визначенням коду розділу 7, та підрозділом коду КВЦПЗ, а саме: 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

При цьому, в розпорядженні зазначено вид використання - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих. Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 загальною площею 0,1495 га, на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 12,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - є земельною ділянкою з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення.

Тобто, визначення у розпорядженні цільового використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) на землях рекреаційного призначення, відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, який застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів .

В даному випадку, об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці у прибережній захисній смузі, може експлуатуватись, так як жодним чином не порушує її режим.

Обмеження у використанні земельної ділянки, визначені та встановлені нормами чинного законодавства та внесені до Державного земельного кадастру, не є категоричною забороною використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а лише встановлюють певні обмеження у використанні такої земельної ділянки.

Земельна ділянка згідно п. 2.1 Договору від 30.08.2019 р. передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих).

Інформація про те, що на даний час лише тільки планується розширення меж та збільшення площі парку, за рахунок території, зокрема, нульовий - другий кілометр піщаного пересипу площею 100,0 га, на якому саме і розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 підтверджується також в документах наданих листом Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації - відповідь на адвокатський запит від 09.04.2021 р. № 1866/05- 32/1649 (з додатками).

На час створення НПП "Тузловські лимани" (до 01.01.2010 року) на ділянці від 0-го по кінець 6-го кілометрів Причорноморської піщаної коси вже існували сформовані земельні ділянки, на більшу частину яких вже були зареєстровані права оренди, та які не увійшли до складу території НПП "Тузловські лимани", зокрема, ФОП ОСОБА_3 на території 1-го км. Земельна ділянка була передана ФОП ОСОБА_3 згідно розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області від 28.08.2006 року №311/А-2006, зареєстровано договір оренди земельної ділянки в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та договорів оренди землі за № 040653500047 від 19.12.2006 року.

Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України на запит стосовно публічної інформації від 15.03.2021 (лист від 19.03.2021 р. № 17-21/673) надано копії листів на адресу Одеської обласної прокуратури, зокрема, лист Одеської обласної державної адміністрації від 11.03.2021р. №1412/5/01-13/2223/2-21, яким повідомлено Одеську обласну прокуратуру, що 18 листопада 2016 року Тузлівські лимани, площею 27778 га було внесено до Смарагдової мережі Бернської конвенції під № НОМЕР_1 . Земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до визначених меж Смарагдової мережі Бернської конвенції та меж земель національного природного парку "Тузловські лимани".

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Лисецька О.О. (т.2 а.с.221-226), зокрема, зазначила, що акцентуючи увагу як в позові, так і у відповіді на відзив саме на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, прокурор не звертає уваги, що ніхто не заперечує даного факту.

Одночасно, у відповідності до приписів статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, а не земель водного фонду.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг (частина 3 статті 89).

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів (частина 4 статті 89).

Спірний Договір укладений у 2019 році та жодного порушення використання спірної земельної ділянки, з урахуванням встановлених обмежень у використанні, жодним органом не встановлено, тільки з тих причин, що земельна ділянка використовуєтеся відповідачами саме у відповідності до цільового призначення, з дотриманням умов та обмежень, визначеними законодавством та Договором оренди земельної ділянки від 30.08.2019 р..

Нежитлова споруда, що знаходиться на спірній земельній ділянці, зареєстрована як гідротехнічна споруда не з назвою елінг, а з назвою бази стоянки для маломірних (малих) суден, і використовується виключно за зазначеним цільовим призначенням, і назва, визначена в Державному реєстрі речових прав не має ніякого значення.

У письмових поясненнях представник відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Кононенко Н.В. не погодилась з позовними вимогами та просила суд повністю відмовити у задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури. В обґрунтування послалась на те, що підставою набуття права власності на нежитлове приміщення площею 12,9 кв.м ОСОБА_3 є рішення Татарбунарського районного суду по справі № 2-110/1529/12 від 06.01.2012 року, яким визнано за останнім право власності на нежитлову будівлю площею 12,9 кв.м., (комплекс будівель та споруд №8, Тузлівська сільська рада, Татарбунарський район) розташованій на спірній земельній ділянці.

На момент укладання договору дарування будівлі від 19.03.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначене рішення суду ще не було оскаржене, тобто було в силі.

Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання незаконним набуття ними права власності на нежитлову будівлюу, так як відповідачі є добросовісними набувачами об`єкту нерухомості.

Оскільки ОСОБА_3 відповідно до договору оренди від 24.02.2011 року був добросовісним землекористувачем, тому мав законне право на визнання в судовому порядку в 2012 році самочинно збудованої нежилої будівлі на спірній землі.

Посилання прокуратури на рішення Верховного суду № 910/15993/16 від 10.05.2018 є недоречним, оскільки в даній постанові йдеться про об`єкт нерухомості, який збудований на земельній ділянці, що не була належним чином відведена для цієї мети. Проте ОСОБА_3 мав право подарувати своє нерухоме майно відповідачкам, оскільки він набув на нього право власності в установленому законом порядку, через рішення суду.

На час створення НПП "Тузловські лимани" (до 01.01.2010) на території, де розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, а саме від 0-го по кінець 2-го км Причорноморської піщаної коси вже існували сформовані земельні ділянки, на більшу частину яких вже були зареєстровані права оренди, та які не увійшли до складу території НПП "Тузловські лимани", зокрема ФОП ОСОБА_3 на території 1-го км.

За інформацією ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до матеріалів Проекту створення НПП "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району, Одеської області, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, площею 0,1495 га, фактично розташована за межами вказаного об`єкта природно-заповідного фонду. Відведення даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування рекреаційних споруд не суперечить режиму використання території прибережних захисних смуг, як стверджує прокуратура.

3. Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У письмових поясненнях представник НПП "Тузловські лимани" - адвокат Карташов А.А. зазначив, що відповідно до Проєкту створення НПП "Тузловські лимани", Проєкту організації території НПП "Тузловські лимани" вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське разом із розташованою на косі орендованою земельною ділянкою, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, входить до території природно-заповідного фонду без виключення: як відрізок Причорноморської піщаної коси довжиною у два кілометри, ка повністю входить до складу території НПП "Тузовські лимани"; та як прибережна захисна смуга озера (лиману) Бурнас.

Розглядаючи текстову та графічну частину Проєкту створення національного природного парку у їх взаємозв`язку вбачається, що усі землі піщаної коси від с. Лебедівка входять до складу НПП "Тузловські лимани", з огляду також і на те, що площа земель державної власності, зазначена у графічній та текстовій частинах проекту є незмінною, хоча текстова та графічна частини містять суперечності.

Територія Піщаної коси входить до складу НПП "Тузловські лимани" як частина прибережно-морського екологічного коридору та нероздільна міграційна дорога в межах сформованої екологічної мережі і будь-яка стаціонарна забудова порушує екологічний та природоохоронний режим даної території.

Використання спірного майна в якості ГТС дійсності не відповідає та спростовується листом ГУ ДПС в Одеській області від 27 січня 2023 току №2162/6/15-32-09-04-06, згідно якого, зокрема у 2022 році відповідна споруда використовувалась для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди не є правовстановлюючим документом. Це інформаційний документ, який посвідчує лише той факт, що ГТС внесена до бази даних гідротехнічних споруд (т.3 а.с.69-77).

4. Рух справи в суді.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 04.05.2022 року за № 4 справа передана на розгляд до Саратського районного суду Одеської області.

Після надходження та реєстрації справи відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду, головуючою суддею у справі визначено суддю Саратського районного суду Одеської області Бучацьку А.І.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 20.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, яку постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження, встановлено строк відповідачам - для подання відзиву на позовну заяву, третій особі для подання письмових пояснень щодо позову або відзиву, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської обласної державної адміністрації про зупинення провадження у цивільній справі. Частково задоволено клопотання представника відповідачів Лисецької О.О. про витребування доказів. Відмовлено в задоволенні клопотання представника НПП "Тузловські лимани" Карташова А. про відкладення підготовчого засідання. Підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду.

5. Встановлені судом фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії Висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 23.07.2010 року № 2531/03-11-12, про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Одеська область, Татарбунарський р-н, 1-й км піщаної коси Чорного моря, наданого ФОП ОСОБА_3 для розміщення рекреаційного комплексу шляхом розширення існуючого землекористування, Підстава: розпорядження Татарбунарської РДА (від 02.12.04 р. № 553/А-2004, від 03.03.05 р. № 87/А-2005) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки. Категорія земель - землі водного фонду (код згідно УКЦВЗ - 4.3). Загальна площа та склад угідь земельної ділянки 0,15 га (0,002 га тимчасового використання, 0,018 га - під проїздами, проходами, площадками, 0,13 га - піски, пляжі). Відведення земельної ділянки проводиться з урахуванням, серед іншого: містобудівного паспорту МАФ, містобудівного обґрунтування. Земельна ділянка межує: з півночі - пляжна територія оз. Бурнас; з півдня - пляжна територія, уріз води Чорного моря; з заходу - пляжна територія; зі сходу- пляжна територія. Розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території: водоохоронна зона Чорного моря. Інші природоохоронні вимоги: дотримання ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного Кодексу України щодо дотримання режиму обмеженої господарської діяльності на території прибережної захисної смуги, земель Водного фонду. Зазначеним висновком було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 загальною площею 0,15 га для розміщення рекреаційного комплексу шляхом розширення існуючого землекористування на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області (т.2 а.с.13).

З копії договору оренди землі від 24.02.2011 рок вбачається, що Татарбунарська районна державна адміністрація передала в оренду на 20 років ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих із земель, розпорядження якими здійснює Татарбунарська районна державна адміністрація, на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,15 га із земель водного фонду. Згідно з п.3 Договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, яка належить Орендарю на праві приватної власності згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Проте відповідно до п.4 Договору земельна ділянка передається в оренду без будь-яких будівель та споруд. Згідно з п.14 Договору земельна ділянка передається для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих. У відповідності до п.18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження голови Татарбунарської райдержадміністрації від 02.12.2004 № 553/А-2004 року та від 03.05.2005 року № 87/А-2005(т.2 а.с.29-31).

Рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Татарбунарській районній державній адміністрації Одеської області, індексний номер 33182606 від 26.12.2016 на підставі договору оренди землі б/4 від 24.12.2011 між Татарбунарською районною державною адміністрацію та ОСОБА_3 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком дії 20 років, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1495 га (т.1 а.с.75).

Рішенням Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12 від 06 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю, розташовану на території 1 км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Як зазначено в рішенні, відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 - третьою особою по справі, ними було досягнуто домовленості щодо будівництва нежитлової будівлі (магазину), розташованої на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Після укладення договору сторони належно виконували умови договору про спільну діяльність, однак пізніше ОСОБА_6 почала порушувати умови договору, не поставляючи будівельні матеріали, чим змусила позивача взяти на себе її зобов`язання за договором. На теперішній час позивач фактично за свій рахунок закінчив будівництво обумовленого договором об`єкту нерухомості, тому друга сторона за договором не має заперечувати про передачу йому у власність цієї нежитлової будівлі. Судом з достовірністю встановлено, що нежитлова будівля, розташована за адресою: 1-й км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, є самочинною спорудою. Суд роз`яснив позивачу, що відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Як зазначено в ршенні суду, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, яким визначено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Тому право на використання вищезазначеного нерухомого майна в позивача виникає з моменту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта державною приймальною комісією, створеною органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування (т. 1 а.с.77-78).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку "Тузловські лимани" та заявою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратори в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації про приєднання до апеляційної скарги на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року про визнання права власності на нежитлову будівлю було закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року касаційні скарги Національного природного парку "Тузловські лимани" та Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.6 а.с.6-11).

Отже на даний час рішення Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12 є чинним.

Рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Татарбунарській районній державній адміністрації Одеської області від 21.12.2016 на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області №378/А-2010 від 14.10.2010 та витягу з ДЗК зареєстроване право державної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, площею 0,1495 га за Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області (т.1 а.с.55).

У Довідці про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої 24.05.2022 року зазначено, що оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, площа 1495,00 кв.м, адреса: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, становить 9132968,81 грн (т.1 а.с.203-205).

Згідно з пунктом 1.2. Договору дарування від 19.03.2019 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , за цим договором дарувальник передає майно увласність (спільну часткову) обдарованих в наступних частках: ОСОБА_2 -3/5 частки, ОСОБА_1 -2/5частки - нежитлову будівлю, загальною площею 12,9 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Тузлівська, комплекс будівель та споруд № НОМЕР_2 , а Обдаровані її приймають. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0012 за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Тузлівська, цільове признечення-для розміщення рекреаційного комплексу відпочиваючих, землі рекреаційного призначення, форма власності державна, яка передана в оренду ОСОБА_5 строком на 20 років (договір оренди б/н від 24.02.2011 року Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області). Ця нежитлова будівля належить ОСОБА_5 на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року (справа № 2/110/1529/12) (т.1 а.с.206-209).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 18.02.2022, на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю загальною площею 12,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5125000000:01:003:0012, площа 0,1495 га, 19.03.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Терлецькою О.В. на підставі договору дарування №136 від 19.03.2019 зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 3/5 частки, за ОСОБА_9 на 2/5 частки.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 року № 741/А-2019, зокрема:

припинено право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5125000000:01:003:0012) загальною площею 0,1495 га ОСОБА_3 згідно з договором оренди землі від 24 лютого 2011 року (номер запису про інше речове право: 18306621 від 24 грудня 2016 року);

надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5125000000:01:003:0012) загальною площею 0,1495 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) за адресою: АДРЕСА_1 ;

доручено Татарбунарській районній державній адміністрації від імені Одеської обласної державної адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановивши річну орендну плату за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням нормативної грошової оцінки (т.1 а.с.58-59).

На час прийняття Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження від 20.06.2019 № 741/А-2019 на спірній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості нежитлова будівля, загальною площею 12,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Первинна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості проведена Татарбунарським районним бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за ОСОБА_3 на підставі рішення Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12, про що свідчить витяг про державну реєстрацію від 18.09.2012 серія та № 35542080.

30 серпня 2019 року між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діяла від імені Одеської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір оренди № 273 земельної ділянки державної власності площею 0,1495 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання: для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Згідно з п.2.5 Договору на земельній ділянці наявний об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, загальною площею 12,9 кв.м, який належить орендарям на праві власності (спільної часткової), в наступних частках: ОСОБА_2 - 3/5 частки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2019 року індексний номер витягу 160108601 та ОСОБА_1 - 2/5 частки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2019 року індексний номер витягу 160111189. Згідно з п.7.1 Договору на орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження: 7.1.1 водоохоронна зона (т.1 а.с.60-66).

Рішенням державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Чебана Г.А. від 16.09.2019 № 48689992 на підставі договору оренди землі №273 від 30.08.2019 та розпорядження Одеської обласної адміністрації №741/А-2019 від 20.06.2019 проведено державну реєстрацію речового права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

Речове право оренди ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку припинено 20.08.2019 (т.1 а.с. 69-77).

У відповіді Головного управління ДПС в Одеській області 2162/6/15-32-09-04-06 від 27.01.2023 на запит адвоката А.Карташова, зазначено, що відповідно до бази даних ліцензійного реєстру, надано інформацію щодо отриманих ліцензій ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_3 ) на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за реєстраційним №15290308202103349 та право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за реєстраційним №15290311202103286 терміном дії з 02.07.2021 до 02.07.2022 року на адресу місця торгівлі: Одеська область, Татарбунарський р-н, с.Лебедівка, комплекс будівель та споруд № НОМЕР_2 , магазин-кафе. У додатку до ліцензії зазначено фіскальний номер РРО 3000911703, зареєстрований в ДПС 18.06.2021, моделі MINI -Т 400 МЕ, заводський номер ПБ41016055051 ( т.3 а.с.215).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі Закон № 2456-XII) до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - національні природні парки.

За змістом частини 1 ст. 4 Закону № 2456-XII землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Згідно із частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З копії рішення Одеської обласної ради "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" від 1 жовтня 1993 року № 496/ХХІ, вбачається, що Причерноморська коса - піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморське Татарбунарського району орієнтовною площею 500 га як і водоохоронна зона озера Бурнас зарезервовані поряд з іншими територіями Татарбунарського району для наступної організації заповідних територій з метою недопущення їх знищення та руйнування в результаті господарської діяльності (т.3 а.с. 80-89).

Указом Президента України від 1 грудня 2008 року №1129/2008 "Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об`єктів" було підтримано ініціативу обласних державних адміністрацій, Севастопольської міської державної адміністрації щодо створення, зокрема, національного природного парку "Тузловські лимани", Одеська область.

Відповідно до Указу Президента України від 01 січня 2010 року за №1/2010 "Про створення національного природного парку "Тузловські лимани" з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Північного Причорномор`я, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території Татарбунарського району Одеської області створений Національний природний парк "Тузловські лимани".

Зазначеним Указом до території Національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу, з яких: 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря, 1705,169 га земель водного фонду (частина озер ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) та 25 843 га земель, з яких, 3233,18 га земель запасу та 541 га земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Саратське лісове господарство", 21186,03 га земель водного фонду (частина озер Шагани, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське), 882,79 га прилеглої акваторії Чорного моря, шириною 200 метрів, що включаються до складу Національного природного парку без вилучення.

Відповідно до Положення про Національний природний парк "Тузловські лимани", затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07 вересня 2011 року № 320 (далі - Положення) загальна площа парку становить 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ), що надаються парку в постійне користування і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні ДПІ "Саратське лісове господарство", 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, ОСОБА_11 , а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик , Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу Парку без вилучення.

Відповідно до акту приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів Національного природного парку "Тузловські лимани" від 13 грудня 2011 року, відповідно до якого Національний природний парк «Тузловські лимани» отримав під охорону території загальною площею 27865 гектарів земель державної власності.

Зі змісту Проєкту створення Національного природного парку "Тузловські лимани", розробленого Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Національний природний парк "Тузловські лимани" розташовано на півдні Татарбунарського району, в який входять о. Солоне, о. Бурнас, о. Алібей, о. Хаджидер, о. Карачаус, о. Будури, о. Шагани, о. Джантшейське та їх прибережна захисна смуга, Причорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське. Розміри, місце розташування і межі національного природного парку показані на плані, встановлені і погоджені.

Отже, вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське входить до території природо-заповідного фонду без виключення: як відрізок Причорноморської піщаної коси довжиною у два кілометри, яка повністю входить складу території НПП "Тузловські лимани", та як прибережна захисна смуга озера (лиману) Бурнас.

Зважаючи на викладене, усі землі піщаної коси від с. Лебедівка до с. Приморське входять до складу Національного природного парку "Тузловські лимани" були зарезервовані до заповідання ще у 1993 році, а площа земель державної власності, зазначена у графічний та текстовій частинах проєкту є незмінною.

Проте згідно з графічними матеріалами до Проекту створення НПП "Тузловські лимани" Чорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське не в повному обсязі входить до складу НПП "Тузловські лимани". Зокрема із графічних матеріалів вбачається, що 1 км піщаної коси від с. Лебедівка не входить до меж НПП.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

3 метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Наказом Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України від 21 січня 2022 року № 48 затверджено Проєкт організації території національного природного парку "Тузловські лимани", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів i об`єктів (далі Проєкт).

Відповідно до вказаного Проєкту (як і в указі Президента України від 01 січня 2010 року за № 1/2010 та Проєкті створення НПП "Тузловські лимани") зазначено, що до території національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27865 га земель державної власності, у тому числі 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря.

Також у таблиці 1.39 Проєкту "Інформація про землекористувачів та землевласників, земельні ділянки яких включені до складу території національного природного парку "Тузловські лимани" без вилучення з користування" містяться відомості про включення до території Парку земельної ділянки, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:003:0012, на якій знаходиться нежитлова споруда.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Національний природний парк "Тузловські лимани", затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №109 від 31 серпня 2020 (далі - Положення), Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Територія Парку є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи. Парк розташований на території Татарбунарського району Одеської області.

Згідно пункту 1.9. Положення межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення національного природного парку "Тузловські лимани".

Судом встановлено, що Національний природний парк "Тузловські лимани" включено до складу природно-заповідного фонду України.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована на території Національного природного парку "Тузловські лимани" обґрунтованим є висновок про те, що вказане свідчить про віднесення такої ділянки до земель природно-заповідного фонд.

Суд звертає увагу, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.

Отже, незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об`єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази (у тому числі Проєкт створення об`єкту), є достатнім, зважаючи і на приписи статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", для визначення факту розташування спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку "Тузловські лимани".

В обґрунтування позову прокурор послався, зокрема на те, що використання земельної ділянки водного фонду та рекреаційного призначення шляхом її незаконної забудови порушує вимоги земельного та водного законодавства, а також майнові права держави в Головного управління держгеокадастру, оскільки будівництво нежитлової будівлі (магазину, як встановлено рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 06.01.2012 у справі № 2-10/1529/12 від 06 січня 2012 року), було здійснене на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проєкту.

Частинами 1, 2 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього

За положеннями ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на таки категорії, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Згідно ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) ( ст.44 ЗК України).

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (стаття 51 ЗК України).

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. (частина третя статті 52 ЗК України).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України)

За частиною 1 ст.60 ЗК України, частиною 1 ст.88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61, 62 ЗК України, статті 89, 90 ВК України). Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (частина друга статті 60 ЗК України, частина друга статі 88 ВК України).

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій (ч.3 ст.62 ЗК України, ч.2 ст.90 ВК України).

З урахуванням зазначених законодавчих положень, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц ; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц ; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.)

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель від 04.10.2022 № НВ-5100772522022 встановлено, що до Державного земельного кадастру 12.08.2015 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000503:00000006 (код обмеження - 000503), а саме прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря на території Татарбунарського району (в тому числі коси Чорного моря) Одеської області площею 5525,1385 га; строк дії - постійний; опис режимоутворюючого об`єкта - Чорне море; документ, на підставі якого встановлено обмеження - рішення Татарбунарської районної ради від 09.12.2014 № 539-VI.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель від 04.10.2022 № НВ- 5100771882022 вбачається, що до Державного земельного кадастру 29.07.2015 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000021 (код обмеження - 000502), а саме прибережна захисна смуга навколо озера Сасик на території Глибоківської, Нерушайської. Борисівської, Трапівської, Лиманської, Приморської сільських рад, Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області та на території Татарбунарського району (за межами сільських рад) площею 3195,6705 га; строк дії - постійний; опис режимоутворюючого об`єкта - озеро Сасик; документ, на підставі якого встановлено обмеження рішення Татарбунарської районної ради від 09.12.2014 № 538-VI.

З письмових пояснень представника Головного управління Держгеокадастру вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 наявні обмеження у використанні:

водоохоронна зона - 0,1495 га;

прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах - 0,1495 га;

прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах - 0,1495 га.

Ураховуючи зазначене, суд вважає безпідставними та відхиляє ствердження відповідачів про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду.

Отже будівництво нежитлової будівлі здійснене у прибережній захисній смузі (на земельній ділянці водного фонду), на якій заборонене будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проєкту.

При цьому суд враховує, що ст.1 Водного кодексу України визначено, що у цьому Кодексі вживаються такі терміни: гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

З огляду на зазначене суд погоджується з доводами прокурора про те, що розташована на спірній земельній ділянці нежитлова споруда є самочинною спорудою.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13.

За встановлених судом обставин здійснення державної реєстрації права власності на комплекс будівель та споруд № 8 не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва. Тому суд вважає неспроможними ствердження відповідачів в цій частині.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Враховуючи належність земельної ділянки, на якій збудований комплекс будівель та споруд № НОМЕР_2 , до земель водного фонду, а також те, що цей об`єкт нерухомого майна є самочинно збудованим та не є об`єктом права власності, суд вважає безпідставними та відхиляє посилання відповідачів на те, що зважаючи на перехід права власності за договором дарування на нежитлову будівлю, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, що є сформованою ділянкою передача відповідачам в оренду земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості - є наслідком, передбаченим ст. 120 ЗК України, та ст. 377 ЦК України.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції станом на 06.01.2012, на час прийняття Татарбунарським районним судом рішення у справі №2-110/1529/12) передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Водночас, матеріали справи не містять дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт або даних щодо прийняття закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації.

Крім того, факт самочинного будівництва встановлено рішенням Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі №2-110/1529/12.

У зв`язку з цим, зважаючи на відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт та документів, що свідчать про прийняття збудованого об`єкта до експлуатації, а також розташування нерухомого майна на земельній ділянці водного фонду, в межах прибережних захисних смуг, дає підстави до висновку, що розташований на спірній земельній ділянці об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для набуття права власності.

Сама собою державна реєстрація речового права за певною особою без наявності чинного правоустановлюючого документа на підтвердження такого права не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи відповідного речового права.

Первинна реєстрація права власності на самочинне збудоване нерухоме майно за ОСОБА_3 та договір дарування вказаного майна відповідачкам правовий статус нерухомості, яка самочинно збудована, не змінюють.

Предметом договору дарування може бути лише майно, право власності на яке набуте в установленому законом порядку, а відчуження самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна зважаючи на приписи ч. 2 ст. 331, ч. 2 ст. 376 ЦК України не дають підстав вважати, що набувач є законним власникм цього майна.

Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 викладено правову позицію, відповідно до якої незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним та юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Водночас, відповідно до умов оспорюваного договору оренди від 30.08.2019 (п. 5.1) земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а не для будівництва гідротехнічної споруди. .

При цьому, на спірній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля загальною площею 12,9 кв.м., яка не є об`єктом рекреаційного призначення (рекреаційним комплексом для відпочиваючих), а як стверджують відповдачі є гідротехнічною спорудою Таким чином, облдержадміністрацією здійснено відведення земельної ділянки в оренду не для цілей будівництва гідротехнічної споруди, а зовсім для інших цілей для будівництва та обслуговування об`єкту рекреаційного призначення (рекреаційного комплексу для відпочиваючих), що вимагає проведення виключно земельних торгів.

За вказаних обставин, Одеська обласна державна адміністрація будучи достеменно обізнаною про відсутність законних прав на нерухоме майно у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з огляду на його безумовну самочинність, надала земельну ділянку поза аукціоном всупереч вимогам ст. 328, 377 ЦК України та ст. 120, 124, 134 ЗК України.

Отже, оспорюване розпорядження Одеської обласної державної адміністрації, що прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, є незаконним та порушує інтереси держави.

Ураховуючи викладене, право оренди спірної земельної ділянки відповідчі могли набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

У відповідності до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

За ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У зв`язку з тим, що на підставі незаконного розпорядження між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 26.08.2021, зазначений договір підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного розпорядження, а також у зв`язку з його невідповідністю закону з підстав, які викладені у позові.

Таким чином, порушені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту шляхом визнання незаконним і скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.08.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Чебан Г.А. від 16.09.2019 № 48689992, яким проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з одночасним припиненням права оренди.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У цьому спорі, з огляду на характер правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право користування відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України у ст.ст. 13 та 14 визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Отже земля, інші природні ресурси є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу в оренду землі державної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

У спорах стосовно земель природно-заповідного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, п. "а" ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

У силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду (такі висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц від 22 травня 2018 року, № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель природно-заповідного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес відповідачів у збереженні земельної ділянки в оренді у відповідачів..

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас, ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду Одеською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в загальному розмірі 9924 гривні (т. 1 а.с. ).

Отже з відповідачів належить стягнути на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовій збір в загальному розмірі по 2481 гривень з кожного (9924 грн. : 4).

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний природний парк "Тузловські лимани", про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019 "Про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки".

Визнати недійсним договір оренди, укладений 30 серпня 2019 року між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діє від імені Одеської обласної державної адміністрації, та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,1495 га рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років.

Скасувати рішення державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Чебан Г.А. від 16.09.2019 індексний номер 48689992 про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої на території Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

Припинити право оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташовану на території Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації на користь Одеської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь Одеської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25 лютого 2025 року.

Позивачі:

Білгород-Дністровська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 03528552, адреса: 67707, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, Одеської області.

Представник позивача: прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Кайкуліна Інна Олександрівна, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39, Одеської області.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, код ЄДРПОУ 39765871, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 34.

Представник позивача: Градінар Ірина Валеріївна, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), код ЄДРПОУ 43879780, адреса: 65114, м. Одеса, вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфська дороги, 22.

Відповідачі:

Одеська обласна державна адміністрація, 65032, м. Одеса, Проспект Шевченка, 4, ЄДРПОУ 00022585.

Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, 67700, м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд. 24, Одеської області, ЄДРПОУ 21017996.

Представник відповідача: Кононенко Наталя Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 11 квітня 1996 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_8 , виданий 14 грудня 2012 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідачів адвокат Лисецька Олена Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2417 від 16 жовтня 2012 року, видане Одеською обласною КДКА на підставі рішення № VІ-41/197 від 12.10.2012 року, РНОКПП НОМЕР_9 .

Третя особа: Національний природний парк "Тузловські лимани", код ЄДРПОУ 37197893, адреса: 68100, м. Татарбунари, вул. Партизанська, 2, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

Представники третьої особи:

Адвокат Карташов Артем Геннадійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001659 від 30 травня 2018 року, видане радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 10 від 30.05.2018 року, РНОКПП НОМЕР_10 .

ОСОБА_13 , паспорт НОМЕР_11 , виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 03 липня 1997 року, АДРЕСА_5 .

Суддя А. І. Бучацька