Рішення

від 23.01.2025 по справі 562/3027/24

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/3027/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

"23" січня 2025 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Саган Л.В.

за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуРівненської міськоїради Рівненської області, про встановленняфакту самостійноговиховання таутримання дитини,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтуванняпозову зазначає,що вінперебував узареєстрованому шлюбіз ОСОБА_2 з 18 серпня 2006 року до 02 квітня 2015 року. Від спільного життя мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з ним та перебуває на його одноособовому утриманні та вихованні. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 562/1105/20 було визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним. Матір дитини ОСОБА_2 виїхала за межі України, її місцеперебування йому не відоме, будь-якого зв`язку з нею він не має. Він належним чином виконує свої батьківські обов`язки, створив належні умови для проживання та розвитку дитини, займається її навчанням, здійснює її виховання та утримання, тому у випадку призову його на військову службу під час мобілізації будуть порушені права його дитини.

Просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою реалізації його права на відстрочку для захисту особистих і майнових прав та інтересів його дитини.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Хмара М.В. подали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять розглянути справу за їх відсутності та задовольнити позов. Не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення та оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив.

Від представника органу опіки та піклування виконавчого комітетуРівненської міськоїради Рівненської області Самолюк І.Р. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що з 18 серпня 2006 року до 02 квітня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 02 квітня 2015 року в справі № 567/39/15-ц шлюб, зареєстрований 18 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.

Від спільного життя сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20.04.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року в справі № 562/1105/20 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачаєтьсяз акту обстеженняумов проживаннявід 06вересня 2024року,позивач ОСОБА_1 проживає разомз неповнолітньоюдочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина має окрему кімнату, яка облаштована відповідно до її вікових потреб, дитина забезпечена усім необхідним для проживання, виховання та розвитку. Взаємовідносини в сім`ї добрі, дружні. Батько дитини ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, займається вихованням та утриманням дочки. Мати дитини ОСОБА_2 перебуває за межами України, участі у вихованні доньки не приймає.

Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 9-Б класі Рівненської гімназії № 10 Рівненської міської ради, регулярно відвідує заняття, дитина забезпечена всім необхідним для навчання у гімназії, завжди охайна, доглянута. Батько дитини ОСОБА_1 спілкується з педагогами, які навчають дочку, цікавиться успіхами дитини, за потребою відвідує заклад (батьківські збори, шкільні свята), що стверджується довідками № 28, № 273/01-30та№ 274/01-30,виданими 06 вересня 2024 року Рівненською гімназією № 10 Рівненської міської ради.

Згідно повідомлення Головного управління Національної поліції в Рівненській області №6454-2024 від 06 вересня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно інформації Державної прикордонної служби України виїхала за межі України 27 червня 2023 року та станом на 06 вересня 2024 року не поверталася.

Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

За змістом статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) у справі "М. С. проти України" стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Факт самостійного виховання неповнолітньої дитини є умовою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Будь-яких заперечень від матері дитини ОСОБА_2 щодо обставин, викладених у позовній заяві про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, не надходило.

Таким чином, судом встановлено та не заперечувалось третіми особами те, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 та перебуває на його повному матеріальному утриманні, який в свою чергу створив належні умови для проживання своєї дочки, займається її вихованням, здійснює догляд та піклується про стан її здоров`я, забезпечує харчування, одяг, лікування, освіту та дозвілля.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

Орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуРівненської міськоїради Рівненської області, місцезнаходження: 33028, м.Рівне Рівненської області, вул.Поштова, 2, код ЄДРПОУ 25675397.

Повний текст рішення складено 24 січня 2025 року.

С уд дя