Рішення

від 25.02.2025 по справі 562/987/24

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/987/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2025 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Здолбунівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

У поданій в березні 2024 року заяві ОСОБА_1 просить встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також внести зміни до актового запису про народження дитини.

На обґрунтування заяви про встановлення факту батьківства заявник зазначала, що відомості про доньку нею вказано зі слів матері відповідно до ст.135 СК України, однак ОСОБА_2 за життя визнавав доньку своєю, любив та утримував її, займався вихованням та опікувався. Підтвердженням цього факту слугує спільне їх проживання в смт.Степногірськ Запорізької області, під час якого народилася донька, а шлюб зареєстрували в 2019 році. Пізніше сім`єю переїхали проживати на захід України, оскільки ОСОБА_4 розташоване в трьох кілометрах від лінії фронту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув в автокатастрофі. Встановлення факту батьківства необхідно для внесення змін про батька до актового запису про народження дитини та подальшого призначення пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику надано термін для усунення недоліків, після усунення яких ухвалою суду від 02 травня 2024 року відкрито провадження в справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27 червня 2024 року за клопотанням заявника в справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, яка не була завершена, та 11 листопада 2024 року провадження в справі поновлено.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, згідно поданої 25 лютого 2025 року заяви ОСОБА_1 заяву про встановлення факту батьківства підтримує повністю та просить задоволити.

Заслухавши учасників справи, показання свідків, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).

Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

Зокрема, з роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.130 СК України, за якою в разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу, якою визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Отже, суд погоджується з доводами заявника, що встановлення факту батьківства за відсутності спору про право, який у даній справі відсутній, підлягає розгляду саме в порядку окремого провадження.

А можливе подальше звернення заявника до відповідних органів із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в разі встановлення судом факту батьківства не може розглядатися як наявний на даний час у цій справі спір про право з цими державними органами.

Установлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 грудня 2015 року Виконавчим комітетом Степаногірської селищної ради Васильківського району Запорізької області, малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Запоріжжя /актовий запис №33, записано «мати ОСОБА_5 » та батько « ОСОБА_6 ».

Аналогічні відомості про місце та дату народження ОСОБА_3 та її батьків містяться в поновленому через воєнний стан в країні свідоцтві серії НОМЕР_2 , виданому 07 лютого 2025 року Здолбунівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /актовий запис №2/.

15 квітня 2019 року ОСОБА_5 змінила своє прізвище на ОСОБА_7 » у зв`язку з укладенням шлюбу із ОСОБА_2 , що підтверджується виданим 15 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Степаногірської селищної ради Васильківського району Запорізької області свідоцтвом про шлюб.

З витягуз державногореєстру актівцивільного станугромадян продержавну реєстраціюнародження №00044034615від 13березня 2024року вбачається,що відомостіпро батька ОСОБА_3 записано відповіднодо ч.1ст.135СК Україниза вказівкоюматері.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 07 лютого 2024 року Здолбунівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /актовий запис №66/, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с.Воскресенка Новомиколаївського району Запорізької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Згідно зі статтею 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21березня 2018 року в справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі №225/6301/15-ц, від 12 грудня 2019 року в справі №562/1155/18, від 17 лютого 2021 року в справі №373/2257/18.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: «хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повністю підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу та народження внаслідок цих відносин ОСОБА_3 , а встановлені судом обставини підтверджуються фотографіями з особистого архіву, що узгоджується з правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №543/738/16.

Встановлення факту батьківства необхідно для внесення змін про батька до актового запису про народження дитини та подальшого призначення дитині пенсії по втраті годувальника.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.258-259, 263-268, 272-273, 315-319, 351 355 ЦПК України суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 задоволити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с.Воскресенка Новомиколаївського району Запорізької області, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до поновленого 07 лютого 2025 року Здолбунівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актового запису №2 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та записати її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Воскресенка Новомиколаївського району Запорізької області, громадянин України, а відомості про батька ОСОБА_6 виключити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: