Рішення

від 26.02.2025 по справі 724/3497/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/3497/24 Провадження № 2/724/60/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування і призначення піклувальника.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , 14.02.2006 року було укладено шлюб. В шлюбі в них народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.09.2008 року шлюб було розірвано за рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області. Після розірвання шлюбу неповнолітня донька ОСОБА_1 залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_4 та її батьками, перебуваючи на їх повному утриманні та вихованні, при цьому відповідач не приймав жодної участі у вихованні дитини. Відповідач 21.04.2009 року уклав другий шлюб в якому в нього народилося двоє дітей. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла. Після її смерті неповнолітня ОСОБА_1 продовжила проживати зі своїм дідусем ОСОБА_5 та бабусею ОСОБА_2 та перебувати на їх повному утриманні.

Вказує, що відповідач разом з неповнолітньою ОСОБА_1 не проживає з 2007 року, участі у вихованні дитини не бере. Жодного з покладених законом на батьків обов`язків відносно неповнолітньої ОСОБА_1 не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки, що говорить про його байдуже ставлення до дитини. Відповідач ніяким чином не піклується про неповнолітню ОСОБА_1 , не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами та станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання дитиною освіти. При цьому жодних перешкод для спілкування батька з донькою ніким не чиниться. Крім цього, в зв`язку з смертю матері у неповнолітньої ОСОБА_1 виникла необхідність в оформленні пенсії по втраті годувальника, для забезпечення себе додатковою соціальною підтримкою від держави. Однак звернувшись до ОСОБА_3 в телефонній розмові, з проханням допомогти в оформленні пенсії ОСОБА_1 отримала відмову.

Враховуючи вище зазначене позивачі просять суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 ; встановити піклування над неповнолітньої ОСОБА_1 та призначити її піклувальником ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача понесені позивачами судові витрати.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області суду від 16.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області суду від 26.02.2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області в частині позовних вимог про встановлення піклування і призначення піклувальника залишено без розгляду

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.02.2025 року, позовні вимоги підтримала, вказала, що батько взагалі ніяк з нею не спілкувався, його поведінка викликає образу. Крам сплати аліментів ніяк не проявлявся.

В судове засідання 26.02.2025 позивач ОСОБА_1 не з`явилася, але її представник ОСОБА_6 надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву від нього не надходив.

Представник третьої особи Хотинської міської ради в судове засідання не з`явився, але від нього до суду надійшла заява в якій він просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду, по наявним в справі матеріалам.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебували у шлюбі з 14.02.2006 року по 05.09.2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки виданої Кам`янець-Подільським національним університетом імені Івана Огієнка, ОСОБА_1 дійсно є студенткою першого курсу очної (денної) форми навчання бюджетного фінансування педагогічного факультету.

Згідно довідки Хотинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 від 25.09.2024 № 06-04-219 за період навчання ОСОБА_7 гарно навчалася, регулярно відвідувала навчання, здобула повну загальну середню освіту з відзнакою «Золота медаль», завжди охайна, доглянута. Мати ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_2 і дідусь ОСОБА_5 завжди спілкувалися з педагогами, цікавилися навчанням і шкільним життям дитини, брали активну участь у класних та позакласних заходах, постійно відвідували батьківські збори. ОСОБА_8 була членом батьківського комітету класу. Батько ОСОБА_3 , контакту із освітнім закладом, де навчалась дитина, не підтримував. Зі слів матері ОСОБА_9 та учениці ОСОБА_10 батько не проявляв участі в навчанні та вихованні дитини.

Відповідно до довідки про результати проведення перевірки по зверненню ОСОБА_1 про те, що її батько ОСОБА_3 не регулярно сплачує аліменти, інспектором СЮП ВВГ Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_11 , встановлено, що ОСОБА_3 на даний час перебуває на заробітках за межами України, а саме в Польщі. Адреса тимчасового місця знаходження та номер телефону його невідомі. При цьому із моменту народження неповнолітньої ОСОБА_1 і по даний час ОСОБА_3 не проживає із ним, неповнолітньою не цікавиться, нічим, окрім сплати аліментів на утримання не допомагав, подарунків не дарував. При цьому, ОСОБА_3 створив іншу сім`ю. На даний час у зв`язку із відсутністю офіційного опікуна неповнолітньої ОСОБА_1 яким є ОСОБА_3 , вона не має можливості отримати пенсію по втраті годувальника, а батько ОСОБА_3 в цьому їй не хоче допомогти.

Згідно відповіді Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 3512-3354/Л-17/8-24000/24 від 26.07.2024 вбачається, що для визначення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника рекомендовано законному представнику ОСОБА_1 звернутися до найближчого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із необхідними документами.

Як вбачається із наказу служби у справах дітей Хотинської міської ради № 19 від 16.07.2024 року, тимчасово, до вирішення питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , влаштовано в сім`ю ОСОБА_2 , її онучку ОСОБА_1 .

Згідно письмових пояснень ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вбачається, що вони проживають по сусідству з неповнолітньою ОСОБА_1 , батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вони жодного разу не бачили, щоб він відвідував свою неповнолітню доньку ОСОБА_10 , він не займався її вихованням, не спілкувався з донькою, не піклувався та не цікавився станом здоров`я доньки.

У відповідності до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , комісія з питань захисту прав дитини Хотинської міської ради, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за невиконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) в які суд вказав на те, що: «Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

Верховний Суд у своїй постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) вказав, що: «Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини».

Враховуючи вище викладене суд вважає, що ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено. При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо дитини. Батько нею не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до неї та фактично самоусунувся від виконання свої батьківських обов`язків.

Батько виявляє негативну поведінку з приводу виховання дитини на даний час продовжує вчиняти негативні дії.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нею не займається, не піклувалася про неї, не проявляє інтересу до стану здоров`я та навчання, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд вважає, що слід позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що стягненню із відповідача на користь позивачів підлягають витрати на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 141, 150, 164, 169, 181, 182, 192 СК України, та ст. 7, 10, 76, 81,133,136,141, 244-245, 259, 263 - 265, 268, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 1211,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2025 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ