Рішення

від 24.02.2025 по справі 756/10183/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10183/24

Провадження № 2/756/625/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариство "Завод Маяк" про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 300 000 грн за період з 30 липня 2020 року по 01 серпня 2024 року, інфляційні витрати в сумі 154 825,78 грн та 3% річних в сумі 32 118,13 грн, а всього 486 943,91 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач працював у відповідача на посаді інженера-конструктора провідного у відділі головного конструктора.

При звільненні відповідач не виплатив позивачу нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 148 053,70 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 148 053,70 грн; 105 337,89 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 18.11.2019 по 30.07.2020.

Додатковим рішенням суду від 22.10.2020 з відповідача стягнуто на користь позивача 9 686,24 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25.09.2019 по 17.11.2019.

05 серпня 2024 року відповідач добровільно виконав судове рішення.

Таким чином, на думку позивача, мало місце невиконання рішення суду протягом періоду з 30.07.2020 по 01.08.2024.

Позивач зменшив розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 622 946,31 грн до 300 000,00 грн, які і просив стягнути з відповідача, а також інфляційні витрати та 3% річних.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 148 053,70 грн; 105 337,89 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 18.11.2019 по 30.07.2020.

Додатковим рішенням суду від 22.10.2020 з відповідача стягнуто на користь позивача 9 686,24 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25.09.2019 по 17.11.2019.

Як зазначено у зазначених рішеннях, після звільнення позивача 25.09.2019 року з ПАТ «Завод «Маяк» роботодавцем не проведено розрахунок по заробітній платі.

Середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи позивача склала 605,39 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду було добровільно виконано відповідачем 01 серпня 2024 року, що підтверджується відомостями про зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, здійснивши розрахунок, з власної ініціативи зменшив розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 622 946,31 грн до 300 000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи наведені обставини, зокрема розмір простроченої заборгованості щодо виплати всіх належних сум, передбачених на день звільнення, яка, як було встановлено рішенням суду, складала 148 053,70 грн, період прострочення, отримання позивачем компенсації втрати частини заробітної плати за судовим рішенням за попередній період, суд доходить до висновку, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 150 000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18) вказано: «непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права».

Вказані висновки також викладені у постанові Верховного суду від 15.04.2020 у справі №127/3821/18 (провадження № 61-10447ск19), від 06.05.2020 у справі №349/643/17 (провадження № 61-11377св18 у справі).

З огляду на викладене, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором стосовно позивача у цивільно-правових відносинах, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 154 825,78 грн та 3% річних в сумі 32 118,13 грн, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Завод Маяк" про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 31.07.2020 по 01.08.2024 у розмірі 150 000 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 500 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Завод Маяк", ЄДРПОУ 14307423, адреса: м. Київ, пр. Степана Бандери, 8.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя А.В. Пукало