Рішення

від 11.11.2024 по справі 757/27050/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27050/24-ц

Пр. № 2-6741/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» (далі - позивач, ТОВ «РАДА 6») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 35 182,85 грн. основного боргу, 12 282,87 грн. інфляційної складової боргу, 2 614,13 грн. - 3% річних, та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок є ТОВ «РАДА 6». Відповідач отримувала послуги з утримання будинку та прибудинкової території, проте зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги у повному обсязі виконані не були, у зв`язку із чим, за період часу з 22.12.2021 року по 12.06.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 35 182,85 грн. Також позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховано 12 282, 87 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 2 614,13 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного держаного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 17.06.2024 року отримано відповідь № 645813.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2024 року.

12.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Зайцева І.Є. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій останній зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2024 року, у зв`язку із неявкою відповідача, щодо якої відсутні відомості про вручення їй повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 11.11.2024 року.

11.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Зайцева І.Є. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій останній зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

В судове засідання 11.11.2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить направлення останній судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, відповідно до інформації із сайту «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, відповідно до інформації із сайту «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 11.11.2024 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта рухомого майна № 380907623 від 30.05.2024 року (а. с. 17).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «РАДА 6» є надання комплексного обслуговування об`єктів (а. с. 48 - 49).

Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_2 , є ТОВ «РАДА 6».

Як визначено у ст. 10 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 24 ЖК України, житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.

Як визначено у ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно; розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку; розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач одержує житлово-комунальні послуги, проте, за них не сплачує в установленому законом порядку. Так, за період часу з 22.12.2021 року по 12.06.2024 року заборгованість відповідача становить 35 182,85 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «РАДА 6» (а. с. 6).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати житлово-комунальних послуг у визначеному чинним законодавством розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «РАДА 6» про стягнення з ОСОБА_1 основного боргу за надані житлово-комунальні послуги за період часу з 22.12.2021 року по 12.06.2024 року у розмірі 35 182,85 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги за період з 22.01.2022 року по 12.06.2024 року у розмірі 12 282,87 грн. та 3% річних у розмірі 2 614,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у наступній редакції: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Таким чином, з березня 2022 року по грудень 2023 року у м. Києві діяв мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.

Отже, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги відповідачем можливо лише за період: лютий 2022 року та з січня по червень 2024 року.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «РАДА 6» до ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 709,13 грн. та 3% річних у розмірі 472,95 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2830 від 12.06.2024 року.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то з відповідача на корить позивача слід стягнути 2 198,75 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.

Враховуючи викладене, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року № 1405, ст.ст. 1, 5, 7, 14, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 24 Житлового кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 35 182 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 85 коп., інфляційні нарахування у розмірі 709 (сімсот дев`ять) грн. 13 коп. та три процента річних у розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 95 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 75 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 6», адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 3, ЄДРПОУ 32590026.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.11.2024 року.

Суддя І.В. Григоренко