Рішення

від 26.02.2025 по справі 759/24930/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24930/24

пр. № 2/759/1481/25

26 лютого 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення графіку спілкування дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у листопаді 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просить суд: зобов`язати відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити між позивачем та дитиною певний графік спілкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у подружжя у 2012 р. народився син, у 2023 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу колішне подружжя проживають окремо, дитина проживає із матір`ю. Щодо спільного виховання та встановлення графіку спілкування батьки домовитись не можуть, оскільки відповідач чинить перешкоди. Станом на день подачі позовної заяви відповідач переховує дитину від батька закордоном, не повідомляючи позивачу місце фактичного їх перебування, чинить перешкоди щодо спілкування дитини із батьком. Посилаючись на норми СК України, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву, своєї думки відповідачем не висловлено.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.11.2024 справу розподіллено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с 23).

26.11.2024 отримано Інформацію про задеклароване/зареєстровано місце проживання особи (а.с. 25).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 27.11.2024 відкрито провадження по справі, у порядку загального позовного провадження (а.с. 26).

Представник позивача та позивач усудове засідання не з`явився, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з її зайнятістю у розгляді іншої справи. Однак, суд, враховуючи, що позивач та представник були своєчасно повідомлені про розгляд справи мали вдосталь часу для забезпечення їх участі у судовому засіданні Святошинського районного суду м. Києва у разі такої потреби, а також ту обставину, що вони реалізували своє право на участь у вирішенні справи шляхом подання позовної заяви з викладеними доводами. У минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини, зазначені у позові. Проти ухвалення заочного рішення заперечував.

Представник відповідача, відповідач усудові засідання не з`являлися, повідомлені належним чином, причини неявки не відомі.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник Третьої особи у судове засідання не з`явився, надіславши до суду лист про слухання справи без їх участі, повідомивши, що не має можливості надати висновок до суду, оскільки малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Святошинського району м. Києва не проживає (а.с. 39).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 52).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, зокрема, щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини та щодо усунення перешкод у здійсненні виховання та у спілкуванні.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами, а саме, 14.07.2012 позивач та відповідач зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, складено актовий запис №655 (а.с.7).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у 2012 р. народився син ОСОБА_3 (а.с. 8).

21.06.2023 рішенням Святошинського районного суду м. Києві по справі 759/16557/22 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 16).

07.06.2017 відповідно до Витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації за №2/9 виданого на ім`я відповідача по відношенню до сина, рекомендовано: корекційно-розвиткова робота за програмою для дітей із затримкою психічного розвитку в умовах ДНЗ. Логопедичний і психологічний супровід (а.с. 11).

Копія фотокарток із зображенням людей біля пам`яток архітектури (а.с. 12-15).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо здійснення батьком права на виховання сина, зокрема, щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом…

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 6 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства… Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. ч. 9, 10 ст. 7 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Крім того, також і діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (ст. 142 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Частинами 1-3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю (ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз`єднання сім`ї мають право на вільний в`їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання (ст. 16 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ст. 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ст. 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, медіа, засобів зв`язку (комп`ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно із ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

У ст. 2 ЗУ «Про міжнародне приватне право» передбачено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, визначення застосовуваного права (п. 1); підсудність судам України справ з іноземним елементом (п. 3).

Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (ст. 66 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).

Статтею 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлено підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, в тому числі, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження… (п. 2).

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 17 ЗУ «Про громадянство України» встановлено підстави припинення громадянства України, зокрема, громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України» та від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №138/96/17, дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Аналіз частин першої та другої та ст. 159 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права того з батьків, який проживає окремо від дитини у спілкуванні з дитиною та її вихованні, який проявляється в покладенні обов`язку на того з батьків, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні іншим з батьків своїх прав щодо виховання дитини; закріплені права батьків у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із дитиною на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що вимоги позивача є не обґрунтованими, оскільки обставини, викладені в позові, не підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, ствердження позивача у позовній заяві про вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні носять характер формальних міркувань та не свідчать про порушення його прав та законних інтересів. Не надано жодного доказу, який би підтверджував, що позивач намагався прийняти участь у вихованні сина чи просто з ним поспілкуватися. Так, всі доводи позивача ґрунтуються виключно на його словах.

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений позивачем, висновком органу опіки та піклування, а також представлені докази, констатує той факт, що між відповідачем та позивачем не існує спору з приводу перешкоджання батьку у вихованні сина і підстав звертатися до суду за захистом своїх прав у позивача не виникло, адже, ніхто не порушує та не оспорює його права на спілкування та виховання дитини. Позивачем не доведено факту вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з сином та в участі у його вихованні.

Позивач, який бажає приймати участь у вихованні сина та спілкуватися з ним, не обмежений у такому праві відповідачем.

Також, позивачем не доведено, що наразі дитина та його мати проживає разом із дитиною закордоном, а приєднані фотокартки до позовної заяви не свідчать про постійне місце проживання, а лише констатує факт відвідування тієї чи іншої країни Світу. Копія фотокарток із зображенням людей біля пам`яток архітектури не дають можливості встановити родинний зв`язок між позивачем, відповідачем та їх дитиною.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. (а.с. 5).

Оскільки позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, то не підлягають розподілу судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 51 Конституції України, ст. ст. 3, 6, 7, 19, 141, 153, 155, 157, 158, 159, 171 СК України; ст. 1, 9, 11, 12, 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства»;ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення графіку спілкування дитини з батьком відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 26.02.2025