Рішення від 24.02.2025 по справі 302/974/24

Справа № 302/974/24

Провадження № 2/302/35/25

Номер рядка звіту 15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретарів судового засідання Куруц В. І., Сита Л. М.,

представника позивача адвоката Радь І. І.,

представника відповідача адвоката Лукачко І. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «МІЖГІРСЬКИИ АГРОКОМПЛЕКС», від імені та в інтересах якого діє адвоката Радь Іван Іванович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «МІЖГІРСЬКИИ АГРОКОМПЛЕКС» звернулося до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилався на те, що 21.03.2000 головою Міжгірської ради народних депутатів видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001693, згідно якого Міжгірському районному об`єднанню «Агрокомплекс» відкритого акціонерного товариства «Міжгірський агрокомплекс» (правонаступником якого є ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС» (далі ТДВ «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС», Позивач)) передано у постійне користування земельну ділянку площею 1.86 га для обслуговування машинно транспортного парку відповідно до рішення XV сесії XXIII скликання Міжгірської селищної ради народних депутатів від 14.12.1999. Дана земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 .

У лютому 2023 року після розроблення позивачем у відношенні до вказаної земельної ділянки технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС» звернулося до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Однак, 24.02.2023 державним кадастровим реєстратором відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру оскільки встановлено, що належна позивачу земельна ділянка перетинається з ділянкою за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214, площа співпадає на 2.7886% та з ділянкою за кадастровим номером 2122455100:01:010:0215 площа співпадає 3.0209%.

Власником земельних ділянок за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214, площею 0,0432 га та 2122455100:01:010:0215, площею 0,0468 га є ОСОБА_1 , а підставою для державної реєстрації слугував державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 виданий 04.03.1996 Міжгірською селищною радою Закарпатської області.

Вважаючи, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки є незаконною, в позовній заяві висловлені прохання усунути ТДВ «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС» перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 1.5500 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації належних ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214, площею 0,0432 га та за кадастровим номером 2122455100:01:010:0215, площею 0,0468 га.

Ухвалою суду від 18.07.2024 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 71-72).

Ухвалою суду від 21.08.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 83).

27.11.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому висловлено прохання:

- прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи;

- витребувати з Міжгірського районного суду Закарпатської області справу № 302/397/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський агрокомплекс» до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю;

- в позові відмовити повністю (а.с. 112-120).

02.12.2024 в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій представник позивача, зауважив про пропуск встановленого судом строку для подання відзиву та вважаючи безпідставними доводи представника про необґрунтованість позовних вимог просив задовольнити позовну заяву (а.с. 128-133).

Ухвалою суду від 05.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання заявленого представником відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву по даній цивільній справі, а відзив залишено без розгляду (а.с. 136-137).

Окремого клопотання про витребування доказів представником відповідача не заявлялось.

24.02.2025 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів, яке ухвалою судового засідання від цієї ж дати задоволено (а.с. 164-174).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Радь І. І. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокатЛукачко І.Й.в судовомузасіданні просиввідмовити узадоволенні позовнихвимог посилаючисьна правомірністьвнесення зміндо державногоакту направо приватноївласності наземлю серіїІІ-ЗК№ 025835від 04.03.1996громадянина ОСОБА_1 ,шляхом зазначеннядвох додатковихземельних ділянок:площею 0,0432га та0,0468га.Вважав,що допущенав минуломуорганом владипомилка неможе матинаслідком втручанняв правовідповідача таперекладати нанього всінегативні наслідкитакої помилки,оскільки задоволенняпозову зформальних підставпокладатиме надмірнийіндивідуальний тягарна особу,яка володієділянкою протягомтривалого часу.Додатково звернув увагу на рішення Міжгірської селищної ради від 19.10.2004 та від 16.03.2006, якими вилучені та віднесені до земель запасу Міжгірської селищної ради земельні ділянки площею 0,07 га та 0,11 га в АДРЕСА_1 , й передані безоплатно у приватну власність громадянці ОСОБА_3 , тому, на його думку, вказана обставина мала бути врахована при внесення відомостей до Державного земельного кадастру відомостей про належну позивачу земельну ділянку.

Від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розгляду справи без участі представника селищної ради за наявними матеріалами. Позицію щодо вимог позову не висловлено (а.с. 77-78).

Заслухавши доводи та заперечення учасників цивільного процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

21.03.2000 головою Міжгірської ради народних депутатів видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001693, згідно якого Міжгірському районному об`єднанню «Агрокомплекс» відкритого акціонерного товариства «Міжгірський агрокомплекс» (правонаступником якого є ТОВ «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС») передано у постійне користування земельну ділянку площею 1,86 га для обслуговування машинно транспортного парку відповідно до рішення XV сесії XXIII скликання Міжгірської селищної ради народних депутатів від 14.12.1999. Дана земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 . В подальшому з державного акта серія І-ЗК № 001693 на підставі рішень Міжгірської селищної ради за згодою позивача вилучено в 2003 році 0,18 га; в 2005 році 0,13 га, які зареєстровано як зміни в землекористуванні в указаному державному акті (а.с. 16-18, 10, 30-32).

24.02.2023 державним кадастровим реєстратором відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову у внесенні відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки встановлено, що належна позивачу земельна ділянка перетинається з ділянкою за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214, площа співпадає на 2.7886% та з ділянкою за кадастровим номером 2122455100:01:010:0215 площа співпадає 3.0209% (а.с. 36-37).

За даними інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником земельних ділянок за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214, площею 0,0432 га та 2122455100:01:010:0215, площею 0,0468 га є ОСОБА_1 , а підставою для державної реєстрації слугував державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 виданий 04.03.1996 Міжгірською селищною радою Закарпатської області (а.с. 34, 35).

З аналізу державного акту серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 від 04.03.1996 вбачається, що першочергово такий посвідчував право власності відповідача на земельну ділянку площею 0,25 га в межах згідно з планом на підставі рішення Міжгірської селищної ради народних депутатів від 30.08.1995 VII сесії XXII скликання (а.с. 56 зворотна сторона 57).

Вказаним рішенням ОСОБА_1 передано у приватну власність дві земельні ділянки які знаходяться в ур. «Горб», а саме: площею 0,10 та для обслуговування житлового будинку та площею 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства.

У подальшому до державного акту серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 від 04.03.1996 внесені зміни на підставі рішення Міжгірської селищної ради ХІ сесії XXIV скликання від 29.12.2003, які відображені у плані зовнішніх меж земельної ділянки шляхом позначення двох земельних ділянок площею 0,0432 га (яка відповідає площі земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214) та 0,0468 га (яка відповідає площі земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:01:010:0215). Загальна площа земельних ділянок складає 0,09 га.

Рішенням Міжгірської селищної ради ХІ сесії XXIV скликання від 29.12.2003 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га, яка знаходиться в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 для ведення селянського господарства (а.с. 63).

В матеріалах справи наявні копії технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) щодо земельних ділянок 2122455100:01:010:0214 та 2122455100:01:010:0215, які виготовлені згідно державного акту серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 від 04.03.1996 та рішення Міжгірської селищної ради ХІ сесії XXIV скликання від 29.12.2003 (а.с. 39-50, 51-62).

Суд вважає слушними доводи сторони позивача з того приводу, що внесені ОСОБА_1 зміни до державного акту серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 від 04.03.1996 шляхом зазначення двох додаткових земельних ділянок площею 0,0432 га та 0,0468 га є протиправними та в кінцевому результаті призвели до незаконного формування та накладення меж земельних ділянок 2122455100:01:010:0214 та 2122455100:01:010:0215 на належну позивачу земельну ділянку.

Так, за змістом частин першої та другої статті 116 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) (у редакції від 15.10.2003, чинної на момент набуття ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (у редакції від 15.10.2003) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 126 ЗК України, у редакції від 15.10.2003).

Станом на момент видачі ОСОБА_1 державного акту серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 від 04.03.1996, порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) визначався Інструкцією затвердженою наказом Держкомзему України від 15.04.1993 № 28 (далі Інструкція № 28).

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 28, у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Інструкція № 28 втратила чинність у зв`язку із затвердженням Держкомземом України наказу № 43 від 04.05.1999 про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі Інструкція № 43), пунктом 3.9 якої також передбачалося внесення змін до державного акту через зміни в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акту.

25.07.2003 до Інструкції № 43 були внесені зміни згідно яких пункт 3.9 вилучено на підставі наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003. Після прийняття наказу № 174 від 02.07.2003 можливість внесення змін до державного акту право власності на землю була виключена.

Таким чином, до 25.07.2003 положеннями національного законодавства передбачалася можливість внесення змін до державних актів про право власності на землю однак у разі зміни конфігурації або розмірів вже виділеної земельної ділянки, а не шляхом доповнення такого державного акту новими земельними ділянками.

Виходячи з вищенаведеного, починаючи з 25.07.2003 у ОСОБА_1 були відсутні правові підстави для внесення змін до державного акту про право власності на землю, в тому числі шляхом зазначення нових земельних ділянок на підставі рішення селищної ради від 29.12.2003, яке передбачало не зміни вже існуючої ділянки, а виділення нових земельних ділянок відмінної від первісної як за цільовим призначенням так і за місцем розташовування.

В даному випадку, на підставі рішення Міжгірської селищної ради ХІ сесії XXIV скликання від 29.12.2003 на ім`я відповідача підлягав видачі новий державний акт у відношенні до нової земельної ділянки з одночасним врахуванням конфігурації та розмірів суміжних земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки ТДВ «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС» право власності на яку підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001693 від 21.03.2000.

Міжгірська селищна рада Закарпатської області у своєму листі від 26.04.2024 № 02-11/797 повідомила, що селищною радою на ім`я ОСОБА_1 не видався державний акт на право приватної власності на землю згідно рішення Міжгірської селищної ради XI сесії XXIV скликання від 29.12.2003. На підставі даного рішення вносились зміни до державного акту серія та номер: ІІ-ЗК № 025835 від 04.03.1996 (а.с. 64).

З аналізу статей 116 та 118 ЗК України вбачається, що орган місцевого самоврядування має повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність виключно зі складу земель комунальної власності.

Матеріалами справи підтверджується набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ?я на підставі державного акту серії І-ЗК № 001693 від 21.03.2000 на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 14.12.1999. В той же час, відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки згідно рішення від 29.12.2003, тобто після позивача.

Внаслідок вказаних порушень чинного законодавства у володінні відповідача опинилась частина належної позивачу земельної ділянки, що підтверджується фактом взаємного перетину (накладання) земельних ділянок сторін.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Застосовуючи норми права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.03.2019 у справі № 911/2764/13 прийшла до висновків, що рішення сільської ради про передання земельної ділянки у власність є ненормативними правовими актами індивідуального характеру, які вичерпали свою дію їх виконанням і на підставі якого у первісних набувачів виникло право власності на спірні земельні ділянки. А тому оскарження такого рішення органу місцевого самоврядування не матиме жодних правових наслідків.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 915/1784/18.

Окрім визнання недійсними державних актів, якими посвідчується право власності відповідачів на спірні земельні ділянки, ефективним способом захисту порушеного права позивачів є припинення речових прав та скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до чинної редакції частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Наведені положення чинного законодавства вказують на те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки має наслідком скасування її кадастрового номера.

За змістом частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Формування та державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами 2122455100:01:010:0214 та 2122455100:01:010:0215 була проведена без дотримання чинного на той час законодавства, що вбачається з обставин, наведених вище у зв`язку із чим державна реєстрація спірних земельних ділянок підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо них.

Доводи представника відповідача про необхідність врахування при внесення відомостей до Державного земельного кадастру відомостей про належну позивачу земельну ділянку тієї обставини, що рішенням Міжгірської селищної ради від 16.03.2006 вилучені земельні ділянки площею 0,11 га та 0,07 га в АДРЕСА_1 та передані безоплатно у приватну власність громадянці ОСОБА_3 , суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Рішенням Міжгірської селищної ради від 19.10.2004 внесені зміни в п. 3.2.5. Рішення 3-ї сесії 24-го скликання Міжгірської селищної ради від 30.09.2002, в частині зміни цільового землекористування та викладено в наступній редакції:

- за згодою ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_1 вилучити та віднести до земель запасу Міжгірської селищної ради земельну ділянку площею 0,07 га, яка знаходиться в оренді;

- виділити та передати безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 земельну ділянку площею по 0,07 га по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку (а.с. 171).

Рішенням Міжгірської селищної ради від 16.03.2006:

- за згодою ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_1 вилучено та віднесено до земель запасу Міжгірської селищної ради земельну ділянку площею 0,11 га в АДРЕСА_1 ;

- виділено та передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 земельну ділянку площею по 0,11 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства (а.с. 170).

Листом від 17.02.2025 Міжгірською селищною радою Закарпатської області надано відповідь на запит адвоката Лукачко І. Й., за змістом якої інформація щодо виникнення права власності гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відсутня, рішення з цього приводу не приймалося, з приводу передачі у приватну власність земельних ділянок і будь-яка інформація щодо передачі у приватну власність зазначених у запиті земельних ділянок відсутня (а.с. 169).

Листом від 19.02.2025 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надано відповідь на запит адвоката Лукачко І. Й., за змістом якої відповідно до відомостей Державного земельного кадастру державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2122455100:01:010:0179, 2122455100:01:010:0178 здійснена на підставі документацій із землеустрою, розроблених ФОП ОСОБА_7 у 2018 році. Згідно інформації, наданої відділом № 3 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління від 19.02.2025 № 173/420-25-0.36.6, вищезазначені документації із землеустрою у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутні (а.с. 168).

З наведеного вбачається, що передані безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,07 га та 0,11 га в АДРЕСА_1 , були виділені із земель запасу Міжгірської селищної ради, а не за рахунок належної позивачу земельної ділянки, як про те стверджував представник відповідача, що вказує на необґрунтованість таких його доводів.

Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачем вимоги, аналізуючи надані сторонами докази, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача надано достатні, належні та допустимі докази, які в сукупності свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Усунути товариству з додатковою відповідальністю «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 05488934) перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 1,5500 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації належної ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:01:010:0214, площею 0,0432 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2658223721120.

Усунути товариству з додатковою відповідальністю «МІЖГІРСЬКИЙ АГРОКОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 05488934) перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 1,5500 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації належної ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:01:010:0215, площею 0,0468 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2658183521120.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з додатковою відповідальністю «МІЖГІРСЬКИИ АГРОКОМПЛЕКС» (місцезнаходження: Закарпатська область, Хустський район, селище Міжгір`я, вул. Незалежності, буд. 56, код ЄДРПОУ 05488934) судовий збір у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п?ятдесят шість гривень).

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2025 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.