Вирок від 26.02.2025 по справі 944/2837/23

Справа № 944/2837/23

Провадження №1-кп/944/472/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2025м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022141410000314 від 20.11.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелений Кут Криничанського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із повною середньою освітою, неодруженого, українця, громадянина України, не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в:

солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків,13.01.2022 близько 09.00 год. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до моменту добровільної явки, а саме 27.04.2023 о 10.00 год. до Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, яка розташована за адресою: вул. Клепарівська, 20, м. Львів, чим вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. В судовому засіданні також пояснив, що відсутність на військовій службі у вказаний період пов`язана із сімейними обставинами. У вчиненому щиро розкаявся. Просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням, зважаючи на його молодий вік та ту обставину, що він здійснює догляд за хворою бабусею. У разі покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, зобов`язався їх виконувати у повному обсязі.

Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України.

Водночас,беручи доуваги наведеневище,а саместупінь тяжкостіта обставинивчиненого кримінальногоправопорушення,дані проособу обвинуваченого,наявність обставин,що пом`якшуютьта відсутністьобставин,що обтяжуютьпокарання,ставлення обвинуваченогодо вчиненого,який щиророзкаявся вскоєному,що свідчитьпронадання обвинуваченимкритичноїоцінки своїмдіям, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Слід зазначити, що станом на час розгляду справи набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ, який набув чинності з 27 січня 2023 року та відповідно до якого внесені зміни до статті 75 КК України, що значно погіршують становище особи. Таким чином, суд вважає за необхідне при призначенні покарання, із урахуванням статті 5 КК України, застосувати положення статті 75 КК України, які діяли на час скоєння інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, оскільки такі поліпшують становище обвинуваченого.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 371, 373, 374, 381, 382 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разізвільнення звійськової службизобов`язати ОСОБА_4 згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1