Ухвала

від 21.02.2025 по справі 606/2376/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2376/24

Провадження № 4-с/686/14/25

УХВАЛА

21 лютого 2025р м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у в складі: головуючого судді Продана Б.Г., за участю секретаря судового засідання Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо скасування арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просить зобов`язати Теребовлянський відділ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що йому належить у ВП №59539846 від 07.12.2020 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що постановою державного виконавця Теребовлянського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції у ВП №59539846 від 07.12.2020 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_1 . Арешт накладено на підставі судового наказу про стягнення аліментів. На даний час заборгованість по аліментах повністю погашена, однак, арешт не знято.

Скаржник звернувся із заявою до державного виконавця про зняття арешту з належного йому майна. Державний виконавець відмовив у знятті арешту з майна, так як відсутні підстави для зняття арешту. Скаржник вважає, що постанова про накладення арешту на його майно, є незаконною та підлягає скасуванню.

19.02.2025 року державним виконавцем подано відзив, вважає скаргу необґрунтованою, оскільки відсутні підстави для зняття арешту.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.05.2019 року у справі №686/11558/19 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

На виконання зазначеного судового наказу, Теребовлянським відділом ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №59539846.

У зв`язку із наявністю заборгованості, виконавцем 07.12.2020 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

На даний час заборгованість повністю погашена, що підтверджується довідкою виконавця від 16.10.2024 року, однак, арешт не знято, оскільки державний виконавець вважає, що відсутні підстави для зняття арешту.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого виду судочинства (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №658/715/16-ц (провадження №14-299цс18)).

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у ц/с. №201/10329/16-ц та діючої Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014 року №6, визначений порядок оскарження дій державного виконавця та порядок звернення із скаргою до суду.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для задоволення скарги на дії державного виконавця.

Керуючись ст.ст.450-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, - задоволити.

Зобов`язати Теребовлянський відділ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 у ВП №59539846 від 07.12.2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26.02.2025 року.

Суддя: