Рішення
від 25.02.2025 по справі 140/13296/24
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13296/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-РЕЙС до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-РЕЙС (далі ТОВ БІЗНЕС-РЕЙС, товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000787.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22 серпня 2024 року між ТОВ БІЗНЕС-РЕЙС та приватним підприємцем Witalij Schlund (торговий бренд Schlund Autohandel, Німеччина) укладено зовнішньоекономічний контракт №20, за умовами якого приватний підприємець Witalij Schlund (надалі - продавець) зобов`язався поставити позивачу товар (транспортні засоби) остаточна кількість якого позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару. Продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами контракту для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації.

22 серпня 2024 року приватний підприємець Witalij Schlund (Німеччина) виставив позивачу інвойс на загальну суму 5 500,00 Євро. 26 серпня 2024 року на виконання умов контракту позивач переказав на рахунок приватного підприємця Witalij Schlund (Німеччина) грошові кошти у сумі 5 500,00 Євро.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Волинської митниці такі документи: митну декларацію №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року; контракт №20 від 22 серпня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) №01-08.2024 від 22 серпня 2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 20 січня 2012 року; висновок про якісні характеристики товарів №969 від 29 серпня 2024 року; сертифікат відповідності UA.014.60123-24 від 29 серпня 2024 року та інші некласифіковані документи. У вказаній декларації в графі 42 вказано ціну транспортного засобу у розмірі 5500,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару за ціною контракту, митну вартість визначено у розмірі 252335,05 грн (еквівалентно 5500,00 Євро - графа 45 МД).

Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та 29 серпня 2024 року видав картку відмови №UA205050/2024/000787 в прийнятті митної декларації та прийняв рішення №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 21000,00 Євро. При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та наявні розбіжності.

Позивач вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Вказав, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Щодо твердження митного органу у спірному рішенні про те, що надані до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20 січня 2012 року та від 23 серпня 2024 року виписані на осіб, які є відмінними від продавця товару зазначає, що продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою. Наявність у нього права продажу може бути обумовлена цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Відтак, продавець та власник товару не повинен бути обов`язково однією і тією ж особою Більш того, в наданих відповідачу свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, у гр. С.4с чітко вказано: «Власник свідоцтва не ідентифікується як власник транспортного засобу». Окрім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу.

Помилковим є також твердження відповідача, що платіжна інструкція в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки вона не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених постановою Правління НБУ №216 від 28 липня 2008 року та відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Так, оплата товару за контрактом №20 від 22.08.2024 була проведена відповідачем з використанням системи «Інтернет-Банкінг» АТ «ОЩАДБАНК», а відтак, платіжна інструкція №269 від 26 серпня 2024 року була підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису позивача у передбаченому договором з банком порядку. Окрім того, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару. Для підтвердження факту перерахунку позивачем коштів приватному підприємцю Witalij Schlund (Німеччина) за платіжною інструкцією №269 від 26 серпня 2024 року до позову додається виписка по рахунку ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» в АТ «ОЩАДБАНК» за 27 серпня 2024 року.

Позивач не погоджується з висновком відповідача, про те, що перевезення товару безпосередньо ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки за правилами DAP та включення до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару. Умови поставки DAP Інкотермс 2010 - розшифується «Delivered At Point» named point of destination перекладається як «Поставка в пункті». Згідно умов поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсової або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення. Із означеного є очевидним, що вартість транспортування до кордону включена у ціну товару.

Окрім іншого умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2010 не забороняють продавцю постачати товар покупцю силами і засобами інших осіб. Відтак, перевізником може бути не сам продавець, а інша особа, в тому числі і покупець. Однак, це жодним чином не впливає на розподіл видатків між покупцем та продавцем, оскільки вартість доставки включається в ціну товару, а позивачем не понесено жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України.

Позивач вважає хибним висновок відповідача, що підставою для коригування митної вартості товару є те, що в графі 15 МД №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року вказано Німеччину, тоді як митна декларація країни відправлення №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року була оформлена в Польщі.

Відповідно до ст. 227 та ст. 228 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) №952/2013 від 09 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу, згідно з процедурою внутрішнього транзиту і за встановлених у параграфі 2 умов товари Союзу можуть переміщуватися з одного пункту в інший, що розташовані на митній території Союзу, та через країну або територію, що не є частиною такої митної території, без будь-якої зміни їхнього митного статусу. Аналіз означених попередньо норм дозволяє стверджувати, що при перевезенні по Європі товари не потребують митного оформлення. Проте при вивезенні товарів за межі ЄС обов`язково потрібно оформити експортну декларацію. Німеччина (країна реєстрації продавця товару та його відправлення) та Республіка Польща є країнами Європейського союзу з єдиною митною територією. Відтак, оформлення митної декларації країни відправлення №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року відбувалося постачальником товару саме в Польщі, як країні, яка безпосередньо межує з Україною республікою, що не входить до складу ЄС.

Будь-яких інших підстав, які б слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості транспортного засобу митним органом не вказано.

Вказує на те, що рішення про коригування митної вартості товару відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на переклад документів у розмірі 4900,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У поданому до суду 05 грудня 2024 року відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- продавець товару відповідно до контракту №20 від 22 серпня 2024 року - фірма «Schlund Autohandel» (Witalij Schlund), покупець ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС», тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20 січня 2012 року № НОМЕР_1 виписане на DRK FAHRSERVICE HANN./HILDESH. GMBH (23 серпня 2018 року), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 серпня 2024 року - на Ткачука Олександра.

- надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216; відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такою платіжною інструкцією.

- умови поставки, вказані в Контракті,- DAP Ковель, Україна. Разом з тим, згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС», що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.

З огляду на вказане, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларантом на вимогу було надано копію митної декларації №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року. Продавець товару, відповідно до контракту,- фірма, зареєстрована в Німеччині, та країною відправлення в графі 15 МД №24UA205050030878U2 також вказано Німеччину. Разом з тим, надана декларантом копія митної декларації країни відправлення оформлена в Польщі.

У заяві від 29 серпня 2024 року №1 повідомлено, що всю запитувану інформацію було надано декларантом. Додаткові документи надаватися не будуть.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- пасажирського автобуса ідентичної торгової марки- «Kutsenits» та подібної моделі «Hydra Classic», подібного календарного та модельного року виготовлення-2013, з подібними технічними характеристиками (4249см3, 115квт, 28 сидячих та 25 стоячих місць), з ідентичними власною (7123 кг) та повною масами (11500 кг), що ввозився на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 21000 Євро за шт (МД від 10 жовтня 2023 року №UA204140/2023/008500).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за ІМ40ДЕ №24UA205050030940U3 від 29 серпня 2024 року із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000787 є правомірними, обґрунтованими та винесеними відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Окрім того, відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, оскільки вказані витрати є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтована.

Окрім того, відповідач заперечує також щодо стягнення на користь позивача витрат на переклад документів у розмірі 4900,00 грн, вважає, що заявлений розмір витрат на залучення перекладача у сумі 4900,00 грн є неспівмірним із обсягом відповідної роботи (послуг), зважаючи на кількість текстової інформації у документах, які підлягали перекладу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 22 серпня 2024 року між ТОВ БІЗНЕС-РЕЙС та приватним підприємцем Witalij Schlund (торговий бренд Schlund Autohandel, Німеччина) укладено зовнішньоекономічний контракт №20 за умовами якого приватний підприємець Witalij Schlund (надалі - продавець) зобов`язалася поставити позивачу товар (транспортні засоби) остаточна кількість якого позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару.

Продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP Ковель, Україна, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації.

Ціни товарів, що постачаються, повинні бути узгодженими сторонами. Вони вказуються у інвойсах на кожну окрему поставку. Загальна сума контракту дорівнює 5500,00 Євро та складається із сум поставок, що вказані в інвойсах на кожну окрему поставку.

Остаточні розрахунки за товар, що постачається повинні бути виконаними з продавцем протягом 90 календарних днів, починаючи з дати поставки товару. Оплата товару, що постачається здійснюється в Євро.

На виконання умов контракту приватним підприємцем Witalij Schlund (Німеччина) виставлено позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №01-08.2024 від 22 серпня 2024 року на загальну суму 5500,00 Євро, оплата за яким ТОВ БІЗНЕС-РЕЙС була проведена 26 серпня 2024 року на суму 5500,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року (а.с.20-22).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 29 серпня 2024 року декларантом в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205050030878U2 з описом товару: "Автобус пасажирський міський, дві осі, що був у використанні: марка згідно з довідником: Kutsenits; модель згідно з довідником: Hydra Classic I; номер кузова НОМЕР_2 ; тип палива - дизель; об`єм двигуна - 4249 см.куб; потужність - 115 kW; загальна кількість посадочних місць, включаючи місце для водія - 31, 25 - стоячих місць; колісна формула 4х2; календарний рік виготовлення - 2012; модельний рік виготовлення - 2012; повна маса - 11500 кг; власна маса - 7123 кг; торговельна марка - Kutsenits; виробник: Kutsenits; країна виробник: Словенія»", де в графі 42 вказано ціну транспортного засобу у розмірі 5500,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару за ціною контракту, митну вартість визначено у розмірі 252335,05 грн (еквівалентно 5500,00 Євро) (а.с.24).

До митної декларації додавалися такі документи: контракт №20 від 22 серпня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) №01-08.2024 від 22 серпня 2024 року; декларацію про походження товару №01-08.2024 від 22 серпня 2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 20 січня 2012 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №969 від 29 серпня 2024 року; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UA.014.60123-24 від 29 серпня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року; фото та інші некласифіковані документи (а.с.19-22,31-36).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларантом на вимогу було надано копію митної декларації №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року. У заяві від 29 серпня 2024 року №1 повідомлено, що всю запитувану інформацію було надано декларантом. Додаткові документи надаватися не будуть.

29 серпня 2024 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000198/1, яким визначила митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 21000,00 Євро (а.с.40).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані до митного оформлення товару документи, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

Декларантом на вимогу було надано копію митної декларації №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року. Продавець товару, відповідно до контракту,- фірма, зареєстрована в Німеччині, країною відправлення в графі 15 МД №24UA205050030878U2 також вказано Німеччину. Разом з тим, надана декларантом копія митної декларації країни відправлення оформлена в Польщі.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- пасажирського автобуса ідентичної торгової марки- «Kutsenits» та подібної моделі «Hydra Classic», подібного календарного та модельного року виготовлення-2013, з подібними технічними характеристиками (4249см3, 115квт, 28 сидячих та 25 стоячих місць), з ідентичними власною (7123 кг) та повною масами (11500 кг), що ввозився на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 21000 Євро за шт (МД від 10 жовтня 2023 року №UA204140/2023/008500).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000787 (а.с.41).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару Автобус пасажирський міський, що був у використанні: марки Kutsenits, модель Hydra Classic I, номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2012 за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ БІЗНЕС-РЕЙС подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару та інші).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, контракт №20 від 22 серпня 2024 року містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки (DAP Ковель, Україна); рахунок-фактура (інвойс) №01-08.2024 від 22 серпня 2024 року фірми «Schlund Autohandel» (Witalij Schlund), визначає вартість товару транспортного засобу 5500,00 Євро.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Пунктом 4 контракту №20 від 22 серпня 2024 року сторонами погоджено, що остаточні розрахунки за товар, що постачається повинні бути виконаними з продавцем протягом 90 календарних днів, починаючи з дати поставки товару.

Відтак, на момент митного оформлення транспортного засобу - Автобуса пасажирського міського, що був у використанні: марки Kutsenits, модель Hydra Classic I, номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2012 за МД №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року у позивача був відсутній обов`язок щодо оплати товару, у зв`язку з незакінченням терміну для оплати, та як наслідок надання відповідних платіжних документів митному органу.

Натомість, надана до митного органу та до суду платіжна інструкція в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року на суму 5500,00 Євро підтверджує оплату вищевказаного транспортного засобу, за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №20 від 22 серпня 2024 року (а.с.22).

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в митній декларації МД №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №01-08.2024 від 22 серпня 2024 року та становить 5500,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 5500,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Стосовно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №269 від 26 серпня 2024 року не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216 та відміток виконавця надавача платіжних послуг, суд зазначає наступне.

Оплата товару за контрактом №20 від 22 серпня 2024 року була проведена відповідачем з використанням системи Інтернет-Банкінг АТ ОЩАДБАНК. Відтак, платіжна інструкція №269 від 26 серпня 2024 року була підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку та як наслідок не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг.

За приписами п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України Про платіжні послуги платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Відповідно до вимог ст. 40 Закону України Про платіжні послуги, платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Ч. 2 ст. 47 Закону України Закону України Про платіжні послуги встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника. За приписами ч. 1 ст. 48 Закону України Закону України Про платіжні послуги надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Надана позивачем платіжна інструкція №269 від 26 серпня 2024 року не відкликалися, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару. Разом з тим, для підтвердження факту перерахунку позивачем коштів фірмі «Schlund Autohandel» (Witalij Schlund), (Німеччина) за платіжною інструкцією №269 від 26 серпня 2024 року позивачем до позову додається виписка по рахунку ТОВ БІЗНЕС-РЕЙС НОМЕР_3 (Євро) в АТ ОЩАДБАНК за 27 серпня 2024 року.

Правові висновки щодо протиправності дій митного органу в неприйнятті/відхиленні платіжних інструкцій в іноземній валюті викладені в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 11 квітня 2022 року у справі №1.380.2019.006980.

Враховуючи наведене суд вважає, що дана підстава, яка викладена в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року є не обґрунтованою та протиправною.

Також, ще однією з підстав для коригування митної вартості товару, відповідач вказав, що продавець товару відповідно до контракту №20 від 22 серпня 2024 року - фірма «Schlund Autohandel» (Witalij Schlund), покупець ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС», тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20 січня 2012 року № НОМЕР_1 виписане на DRK FAHRSERVICE HANN./HILDESH. GMBH (23 серпня 2018 року), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 серпня 2024 року - на ОСОБА_1 . Суд вважає дане твердження відповідача є хибним, з огляду на наступне.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою. Наявність у нього права продажу може бути обумовлена цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

Відтак, продавець та власник товару не повинен бути обов`язково однією і тією ж особою. Окрім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості даного документу ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

Більш того, в наданих відповідачу свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, чітко вказано: Власник технічного паспорту документально не підтверджується як власник транспортного засобу. У позовній заяві зазначено, що Автобуса пасажирський міський, що був у використанні: марки Kutsenits, модель Hydra Classic I, номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2012, був придбаний на підставі контракту №20 від 22 серпня 2024 року у фірми «Schlund Autohandel» (Witalij Schlund). Позивач не перебуває/не перебував у договірних правовідносинах з третіми особами щодо купівлі даного автомобіля.

Таким чином, позивач обґрунтовано вважає, що документи подані ним до митного оформлення, не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості задекларованого товару.

Однією із розбіжностей під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що умови поставки, вказані в Контракті,- DAP Ковель, Україна, однак перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС», що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару

Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Стосовно наведеного суд зазначає, що у пункті 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №20 від 22 серпня 2024 року зазначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP Ковель, Україна, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту.

Аналогічна інформації міститься у графі 20 МД №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року, де умовами поставки вказано DAP.

Умови DAP Інкотермс розшифровується «Delivered At Point» named point of destination перекладається «Поставка в пункті», вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Відтак, оскільки умови поставки DAP передбачають, що ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення (в тому числі по території країни експорту), витрати на доставку товарів до митного кордону України були понесені продавцем - фірмою «Schlund Autohandel» (Witalij Schlund) та включені в ціну товару.

Суд також вважає необгрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що в графі 15 МД №24UA205050030878U2 від 29 серпня 2024 року вказано Німеччину, тоді як митна декларація країни відправлення №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року була оформлена в Польщі.

Так, відповідно до ст. 227 та ст. 228 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) №952/2013 від 09 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу, згідно з процедурою внутрішнього транзиту і за встановлених у параграфі 2 умов товари Союзу можуть переміщуватися з одного пункту в інший, що розташовані на митній території Союзу, та через країну або територію, що не є частиною такої митної території, без будь-якої зміни їхнього митного статусу. Аналіз означених попередньо норм дозволяє стверджувати, що при перевезенні по Європі товари не потребують митного оформлення. Проте при вивезенні товарів за межі ЄС обов`язково потрібно оформити експортну декларацію. Німеччина (країна реєстрації продавця товару та його відправлення) та Республіка Польща є країнами Європейського союзу з єдиною митною територією. Відтак, оформлення митної декларації країни відправлення №PL301010Е1038731 від 27 серпня 2024 року відбувалося постачальником товару саме в Польщі, як країні, яка безпосередньо межує з Україною республікою, що не входить до складу ЄС.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога митного органу про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу (новий, пошкоджений, бувший у використанні тощо), пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) та інше.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

З огляду на те, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000787 від 29 серпня 2024 року є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнається протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 5153,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13 листопада 2024 року №5654 (а.с.15).

Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача необхідно присудити судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5153,12 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання професійної правничої допомоги від 28.10.2024 №б/н укладеного між адвокатом Нечипорук І.С. та ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС»; додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 22.07.2024; рахунок до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 28.10.2024; платіжну інструкцію №5653 від 13.07.2024 на суму 10000 грн; акт приймання-передачі наданих послуг (а.с. 43-50).

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2024 (на суму 10000 грн), адвокатом Нечипорук В.М. надано для ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» послуги з надання правової допомоги на загальну суму 10000,00 грн, які включають: надання консультації клієнту з питання визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Волинської митниці та картки відмови (20 хв); вивчення та аналіз документів, що були подані клієнтом Волинській митниці із митною декларацією (2 год); підготовка проекту позовної заяви та подання її до суду через ЄСІТС «Електронний суд» (8 год).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності. Тому суд погоджується з відповідачем, що вартість цієї послуги є вочевидь завищеною.

При цьому, суд зазначає, що надання правничої інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення, вивчення та аналіз документів включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, враховуючи заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач. Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п`ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано: договір з перекладачем від 08.11.2024; рахунок-фактуру №56983 від 08.11.2024; акт надання послуг №56983 від 08.11.2023; платіжну інструкцію №5662 від 13.11.2024 (а.с.51-55).

З наданих документів вбачається, що перекладачем Овод В.В. здійснено переклад таких документів: «Транзитний супровідний документ 24 PL 301010Е1038731 від 27.08.2024 (дві сторінки) вартістю 700 грн; «договір купівлі-продажу/рахунок від 22.08.2024, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , свідоцтво про право власності НОМЕР_6 8230 замовл. №56983 від 29.10.2024 (сім сторінок) вартістю 2450 грн (а.с.53).

Разом з тим з акта наданих послуг та рахунку-фактури №56983 від 08.11.2024 вбачається, що до вартості витрат з надання послуг перекладу документів включено вартість нотаріального засвідчення перекладу документів, що не відноситься до послуг перекладу документів та двічі продубльовано переклад одних і тих же документів.

Відтак, з Волинської митниці на користь позивача підлягають стягненню витрати на переклад документів у розмірі 3150, 00 грн, які підтверджені належними доказами понесення таких витрат.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-РЕЙС до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000198/1 від 29 серпня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000787 від 29 серпня 2024 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-РЕЙС за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 5153,12 грн (п`ять тисяч сто п`ятдесят три гривні 12 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) та витрати на переклад документів у розмірі 3150,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-РЕЙС (45032, Волинська область, Ковельський район, с. Вербка, вул. Ватутіна, 61А, код ЄДРПОУ 33199331).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

СуддяТ.М. Димарчук


Суд	Волинський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	25.02.2025
Оприлюднено	28.02.2025
Номер документу	125439849
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —140/13296/24

Рішення від 25.02.2025

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Димарчук Тетяна Миколаївна

Ухвала від 06.12.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Димарчук Тетяна Миколаївна

Ухвала від 19.11.2024

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Димарчук Тетяна Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 25.02.2025 по справі 140/13296/24ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —140/13296/24

Рішення від 25.02.2025

Ухвала від 06.12.2024

Ухвала від 19.11.2024

Рішення
від 25.02.2025 по справі 140/13296/24
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД