Рішення

від 17.02.2025 по справі 160/32865/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуСправа №160/32865/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/32865/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 58, код ЄДРПОУ: 40392191) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовну заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання заяви від 13 вересня 2016 року про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву від 20 листопада 2024 року надавши заяву від 13 вересня 2016 року про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача у видачі позивачу заяви. Позивач зазначає, що відповідач повинен був надати відповідну заяву на прохання позивача, в свою чергу відмова відповідача вчинена протиправно та порушує права позивача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/32865/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32865/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору.

29 березня 1996 року за договором купівлі продажу №413 (№2700) позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

28 серпня 2020 року позивач подарував цю квартиру ОСОБА_3 за договором дарування №421.

Згідно витягу від 28.08.2020 року №221904250 зміна права власності зареєстрована, запис від 28.08.2020 року №37940978.

20 листопада 2024 року позивач через представника звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати копію заяви, в якій міститься згода власника квартири (позивача) щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі від 13.09.2016 року та копію договору купівлі-продажу, посвідченого 29.03.1996 року за №2700, копії інших документів, на підставі яких була здійснена реєстрація місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_4 . В разі відсутності згоди власника квартири щодо такої реєстрації просив надати таку інформацію письмово. До заяви додано копію договору купівлі-продажу №2700, копію довіреності.

Листом від 20.11.2024 року №10/5-2003 відповідач повідомив позивачу, що згідно відомчого акту надання затребуваних документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі Закон №2657-XII) право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ч. 1-2 ст. 11 Закон №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265 (далі Порядок).

Згідно п. 3-4 Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд звертає увагу на те, що предметом цього спору є не правомірність державної реєстрації місця проживання певної особи у відповідній квартирі, а саме відмова відповідача надати позивачу конкретні документи. Як наслідок, нормативно-правове обґрунтування позовної заяви фактично є нерелевантним, адже позивач не вказав жодного положення законодавства, згідно якого здійснюється надання затребуваних позивачем документів, натомість посилався на положення законодавства, які впливають на зміст таких затребуваних документів (що саме мало б бути в них вказано).

Відповідно, позовна заява фактично не містить жодного обґрунтування протиправності відмови відповідача надати позивачу відповідні документи.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що позивач звернувся зі спірною заявою до відповідача в 2024 році. Проте, згідно наданого самим позивачем договору дарування квартири від 28.08.2020 року позивач перестав бути власником такої квартири в 2020 році.

Тобто, в 2024 році невласник квартири звернувся із заявою про отримання документів щодо державної реєстрації місця проживання в цій квартирі. Вказане має значення в контексті не лише того, що не існує нормативно-визначеного обов`язку відповідача надати такий документ, а ще й відсутнє порушене право позивача, адже невласник квартири не може мати відповідного законного інтересу щодо обставин державної реєстрації місця проживання в квартирі, яка на момент звернення з цього питання йому не належить. Наявність такого інтересу мала б існувати саме на момент звернення із заявою, а не в минулому з огляду на попередню належність такої квартири позивачу, адже після зміни власника квартири попередній власник втрачає усі правомочності та законні інтереси щодо такого об`єкта.

Окрім цього, Положення про Реєстр територіальної громади міста Дніпра затверджене рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 22.09.2020 року №966. Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 21.09.2021 року №975 у Положенні п. 2.10 викладено в наступній редакції:

Доступ до інформації з Реєстру здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про інформацію», «Про захист персональних даних», цього Положення та інших нормативно-правових актів.

Надання копій документів, у тому числі електронних копій, долучених до Реєстру, здійснюється у встановленому законом порядку доступу до речей та документів на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Таким чином, окрім відсутності у відповідача обов`язку надати затребувані документи та відсутності у позивача права їх витребовувати, в наявності ще й заборона на їх надання без судового рішення.

За таких обставин суд констатує обґрунтованість відмови відповідача у наданні позивачу затребуваних документів.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко