Ухвала

від 26.02.2025 по справі 240/4551/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/4551/25

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні зі служби 28 березня 2014 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 7170 грн.

Перевіряючи матеріали позовної заяви відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина восьма статті 160 КАС України).

Позивач не додав до позовної заяви документа про сплату судового збору зазначивши у позовній заяві про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд з`ясував, що позовні вимоги заявлені позивачем щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ.

Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", а тому на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не поширюється пільга, встановлена у пункті 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 за подання до суду цього позову належить сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн (розрахунок судового збору, що підлягає сплаті: 7170 грн х 1 % = 71,70 грн, де: 7170 грн - ціна позову; 1 % - ставка судового збору за подання до суду позову майнового характеру, - але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

З`ясовуючи чи подана позовна заява з дотриманням встановленого процесуального строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2021 року у справі № 240/5442/20 дійшов висновку, що до правовідносин, пов`язаних зі стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають застосуванню положення КАС України, яким передбачено місячний строк звернення до суду.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що повний розрахунок з ним був проведений у травні 2014 року, а оскільки відповідач не повідомив точну дату позивачем узято 31 травня 2014 року. Проте з цим позовом до суду позивач звернувся 21 лютого 2025 року, тобто із пропуском встановленого місячного строку звернення у справах цієї категорії (через понад 10 років).

Посилання позивача на норми статті 233 КЗпП України (у редакції до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") та необмеження строком звернення до суду у цій справі є безпідставним з огляду на правові висновки судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, які зводяться до того, що: строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд звертає увагу, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом поза межами місячного строку, у якій вказати підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку, а також оригінала документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя О.Г. Приходько