Рішення

від 25.02.2025 по справі 320/6699/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року справа №320/6699/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "БАРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "БАРВІС" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00304070702 від 04.11.2022, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БАРВІС" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за липень 2022 року, яка оформлена актом №30093/26-15-07-02-03-03/37152936 від 13.10.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено встановлений Податковим кодексом України (далі ПК України) порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства, а висновки такої перевірки зроблені без дослідження відповідних первинних документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов зазначив, що контролюючим органом було дотримано порядок та умови проведення позапланової невиїзної перевірки, внаслідок чого прийняте, за її наслідками, податкове повідомлення - рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 29.09.2022 №4123-п, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України посадовими особами Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB "БАРВІС" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за липень 2022 року, визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за січень, лютий, травень, червень 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.08.2022 №9161382890), за результатами якої складено акт від 13.10.2022 №30093/26-15-07-02-03-03/37152936.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації з ПДВ) за липень 2022 року на загальну суму 637114,00 грн

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ "БАРВІС" подало 31.10.2022 заперечення на акт про результати перевірки від 13.10.2022 №30093/26-15-07-02-03-03/37152936.

12.11.2022 позивачем було подано доповнення до заперечення на акт про результати перевірки від 13.10.2022 №30093/26-15-07-02-03-03/37152936 до якого додано копії первинних документів по взаємовідосинах з контрагентами на 475 аркушах.

Комісія з питань розгляду заперечень Головного управління ДПС у м. Києві розглянула 21.11.2022 заперечення на акт про результати перевірки, та дійшла наступного висновку: враховуючи порушення строків, визначених пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (граничний термін подання заперечень 31.10.2022) Головне управління ДПС у м. Києві залишає заперечення ТОВ "БАРВІС" від 31.10.2022 №1 на акт перевірки від 13.10.2022 №30093/26-15-07-02-03-03/37152936 без розгляду.

Листом від 01.12.2022 Комісія з питань розгляду заперечень Головного управління ДПС у м. Києві розглянувши подані позивачем доповнення до заперечень на акт про результати перевірки повідомила останньому, що подані ним заперечення були залишені без розгляду через пропуск строку.

На підставі встановлених перевіркою порушень 04.11.2022 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення: №00304070702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 637114,00 грн. за липень 2022 року.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу, а після залишення скарги без задоволення до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодекс України).

Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 5.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно із підпункту 20.1.3 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Так, як вже було встановлено судом вище та підтверджуються матеріалами справи, Головним управління ДПС у місті Києві відповідно до підпункту 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 29.09.2022 №4123-п була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІС" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022 року.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Водночас, відповідно до абзацу 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз наведених норм ПК України свідчить про те, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.

У такому випадку перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України операціями.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 808/2911/17.

Статтею 200 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Наведені вище положення Податкового кодексу України покликані запобігти зловживанням контролюючим органом у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Недотримання контролюючим органом вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України є порушенням порядку проведення перевірки та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.

Як встановлено судом, в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року (рядки 20.2, 20.2.1, 20.2.2) позивачем не було заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2022 року в розмірі 637114 грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяв до контролюючого органу щодо відшкодування з бюджету сум ПДВ.

З урахуванням вказаних обставин суд звертає увагу на висновки викладені Верховним Судом в постанові від 14 травня 2019 року по справі № 813/3175/15, в яких Верховним Судом зазначено наступне: «перевірка за підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня.».

Тобто, контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України), в якій розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України операціями.

Отже, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази заявлення товариством до відшкодування з бюджету ПДВ, у відповідача були відсутні визначені у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18, де судом також зазначено, що вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» наряду із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України умова перевищення 100 тис. гривень, як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість, як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з аналізу наведених норм можна дійти висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України операціями.

Встановлені під час судового розгляду судом обставини свідчать про відсутність передбачених п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України підстав для призначення позапланової документальної перевірки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що під час судового розгляду справи Головним управлінням ДПС у м. Києві жодним чином не було обґрунтовано наявність законодавчо визначених підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про незаконність проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки позивача, результати якої оформлені актом перевірки від 13.10.2022.

Також, в даному випадку, судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 від 02 лютого 2020 року, відповідно до якої Верховний Суд відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 03 жовтня 2019 року (справа №820/850/16), від 16 жовтня 2019 (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа №815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Згідно з правового висновку висловленого в постанові Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі № 810/3188/17 оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової невиїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

Крім того, під час розгляду судом даної справи встановлено, що податковим органом було направлено на адресу позивача наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.09.2022 №4123-п, який отриманий уповноваженим представником товариства 04.10.2022, що підтверджується долученою позивачем до позову інформацією з відстеженням штрих - коду поштового відправлення №0315125781650.

Внаслідок чого твердження товариства про отримання примірника наказу 27.10.2022 є необґрунтованими.

Воночас, в матеріалах справи відсутні докази направлення на адесу позивача повідомлення позивача про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Щодо вказаного суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктами 79.1, 79.2, 79.3 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

При цьому, незважаючи на встановлену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальної невиїзної перевірки, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Безпосередньо вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, повідомленням про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 802/1241/17-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 821/371/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 821/1667/16.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, приписи абзацу 1 пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

З однієї сторони, даний висновок визначає презумпцію відсутності первинних документів, у разі їх не надання під час перевірки або до винесення ППР, вище за процесуальне право довести зворотне. З іншої - спростовує абсолютне значення згаданої норми, визначаючи пріоритет поважних індивідуальних обставин над загальним правилом.

Варто наголосити на тому, що частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає від суб`єкта владних повноважень з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості акту індивідуальної дії нерозривно пов`язаний із загальним принципом належної обачності, який вимагає, зокрема, вичерпання стороною правовідносин всіх можливих дій, які віднесені до повноважень такого суб`єкта.

Суд зауважує, що з цією метою Податковим кодексом України регламентовано право податкового органу, зокрема, продовжувати строк проведення перевірки, зупинити його та не обмежує контролюючий орган єдиним джерелом податкової інформації та одним запитом на отримання документів.

Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки позивача, результати якої оформлені актом перевірки від 13.10.2022, суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, в тому числі визначення за її наслідками грошових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшення оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

При цьому, суд наголошує на тому, що встановлення протиправності податкового повідомлення-рішення внаслідок недотримання законодавчо визначених умов для проведення перевірки зумовлює відсутність підстав для перевірки висновків податкового органу, зроблених за результатами перевірки.

Зазначену правову позицію визначено Верховними Судом, зокрема, у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № П/811/3206/15.

З урахуванням викладеного, суд в межах даної справи не надає оцінку наявним в матеріалах справи первинним документам, оскільки такі документи відповідачем не досліджувались, а позовні вимоги обґрунтовано виключно порушенням процедури проведення перевірки, враховуючи відсутність підстав для її проведення та відповідно, протиправністю наказу на призначення такої перевірки.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання податкового органу у Акті перевірки та у відзиві на позовну заяву на обставину ненадання позивачем до перевірки первинних документів, а надання таких документів лише під час звернення до суду, що за думкою представника податкового органу про прагнення позивача покласти обов`язки контролюючого органу (щодо проведення перевірки та дослідження первинної документації) на суд першої інстанції, оскільки не надання платником податків певних документів, не означає їх відсутність на момент перевірки, а долучати такі документи можна на будь якій стадії податкового спору, з чим погоджується і Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 820/6512/16 та прийшов до наступного висновку: «Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду».

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 9556,71 грн.

Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві.

Керуючись статтями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00304070702 від 04.11.2022, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БАРВІС" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за липень 2022 року, яка оформлена актом №30093/26-15-07-02-03-03/37152936 від 13.10.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІС" (ідентифікаційний код 37152936) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код 44116011) судовий збір у розмірі 9556,71 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість грн. 71 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.