Рішення

від 25.02.2025 по справі 380/1405/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1405/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського районного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинської Оксани про накладення штрафу від 10.01.2025 року ВП №76624808.

Посилається на те, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №76624808 з примусового виконання наказу №914/1238/22 від 29.10.2024 року, виданого Господарським судом Львівської області, про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни та даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ.«А-1», загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 59Б. Зазначила, що 10.01.2025 року відповідачем винесено оскаржувану постанову, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн з підстав невиконання вищевказаного виконавчого документа. Позивач з таким рішенням не погоджується та вказала, що: 1) спірний МАФ не знаходиться на даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ.«А-1», загальною площею 231,6 м2. Державний виконавець повинен встановити місцезнаходження вказаного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача; 2) ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 року у справі №914/1238/22. Оскільки відкрито апеляційне провадження, то до завершення його розгляду рішення суду призупиняє свою чинність; 3) позивач не отримувала вимоги державного виконавця, поштові повідомлення їй не надходили, а тому, очевидно, що вона не могла будь-яким чином виконувати рішення суду; 4) немає підстав для притягнення до відповідальності боржника за порушення вчинення або невчинення дій у виконавчому провадженні, оскільки будь-який строк, встановлений державним виконавцем, на період дії воєнного стану є таким, що переривається. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, у ході виконавчого провадження та з метою перевірки виконання боржником рішення суду було направлено лист державного виконавця про виклик сторін на 09.01.2025 року о 10:00 год, однак такий було повернуто на адресу Відділу з відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання». Зазначив, що 09.01.2025 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 59Б, та встановлено, що рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідний акт. Вказав, що від боржника не надходило жодних пояснень щодо поважних причин невиконання вимог наказу №914/1238/22 від 29.10.2024 року, виданого Господарським судом Львівської області. У зв`язку із цим, 10.01.2025 року було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн за невиконання вимог виконавчого документа. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 29.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На примусовому виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження №76624808 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1238/22 від 29.10.2024 року, яким зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни та даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ.«А-1», загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 59Б. Боржником у межах виконавчого провадження №76624808 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувачем ТОВ «Лауріта» (код ЄДРПОУ: 43896062).

Постановою державного виконавця від 22.11.2024 року відкрито виконавче провадження №76624808 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу.

Зазначена постанова скерована боржнику (позивачу) рекомендованою кореспонденцією за адресою: вул.Винниця, 108/2, м.Львів, 79039, однак конверт повернувся Відділу, як відправнику, з відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

20.12.2024 року на адресу відповідача надійшла заява стягувача, за змістом якої слідує, що вимоги виконавчого документа боржником не виконано.

Листом Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.12.2024 року скеровано на адресу сторін виконавчого провадження лист щодо призначення на 09.01.2025 року на 10:00 год перевірки виконання боржником вимог виконавчого документа. Вищевказаний конверт з листом також був повернутий на адресу Відділу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

09.01.2025 року державний виконавець здійснив вихід за адресою: вул.Володимира Великого, 59Б, м.Львів та встановив, що рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідний акт.

09.01.2025 року на адресу Відділу надійшла заява представника позивача, в якій останній просить зупинити виконавчі провадження, де боржником є, зокрема, ОСОБА_1 . До вказаної заяви додано ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 року у справі №914/1238/22 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 року у справі №914/1238/22.

10.01.2025 року державним виконавцем, відповідно до ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання вимог виконавчого документа на боржника (позивача у справі) накладено штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується зі спірною постановою, оскільки така, на її думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1-2 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: судових наказів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Пунктами 3, 14 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Згідно ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Між тим, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, урегульований ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.ч.1-3 цієї статті, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Своєю чергою, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас для накладення зазначеного штрафу законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.

Суд встановив, що підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу є встановлення державним виконавцем станом на 10.01.2025 року факту невиконання боржником виконавчого документа наказу №914/1238/22, виданого 29.10.2024 року Господарським судом Львівської області без поважних причин.

Доказів протилежного позивачем не надано.

Стосовно посилань позивача на те, що її МАФ не знаходиться на даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ.«А-1», загальною площею 231,6 м2); державний виконавець повинен встановити місцезнаходження даного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача; МАФ позивача знаходиться на земельній ділянці, що державний виконавець міг встановити при обмеженні такого об`єкту, то суд такі не враховує, адже позивач жодного разу не зверталась до державного виконавця з листами про наявність будь-яких поважних причин невиконання виконавчого документу у встановлений виконавцем строк, як і не повідомляла державного виконавця про будь-які труднощі чи перешкоди у виконанні судового рішення.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, 09.01.2025 року державний виконавець здійснив вихід за адресою: вул.Володимира Великого, 59Б у м.Львові та встановив, що рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідний акт. Вказаним спростовуються твердження позивача про те, що державний виконавець повинен встановити місцезнаходження спірного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача.

Суд не приймає до уваги аргументи позивача про те, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 року у справі №914/1238/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційного скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 року у справі №914/1238/22, а, відтак, до завершення його розгляду рішення суду призупиняє свою чинність, з огляду на наступне.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12 2024 року у справі №914/1238/22 касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 року у справі №914/1238/22 в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 року про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу скасовано; у цій частині справу №914/1238/22 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції; в іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 року у справі №914/1238/22 залишено без змін; поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 року у справі №914/1238/22.

Таким чином, на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції направлено справу №914/1238/22 лише в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 року про розподіл витрат, в іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 залишено без змін та, крім того, поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 року у справі №914/1238/22.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Враховуючи зміст наведеної норми та встановлені судом обставини, слідує висновок, що правові підстави для зупинення виконавчого провадження у спірному випадку були відсутні.

Стосовно тверджень позивача про те, що вона не отримувала жодних поштових повідомлень від відповідача суд зазначає, що згідно ч.1 ст.28 Закону №1404-VІІІ, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За таких обставин, слід констатувати, що позивач була повідомлена про початок примусового виконання виконавчого документа (наказу №914/1238/22, виданого 29.10.2024 року Господарським судом Львівської області), адже оскаржувана постанова, як і постанова про відкриття виконавчого провадження, надіслані їй за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . Більше того, така ж адреса зазначена позивачем у позовній заяві.

Щодо посилань позивача на положення підп.4 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, згідно якого на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, то суд вважає їх безпідставними, оскільки положення вказаної норми (п.10-2) є спеціальними та регулюють правовідносини за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи, як громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Тобто вказана норма не розповсюджується на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №420/5569/24.

Суд враховує, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону №1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Таким чином виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинська О.І. діяла на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 10.01.2025 року у виконавчому провадженні №76624808 про накладення штрафу є безпідставними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 10.01.2025 року ВП №76624808 слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.