Ухвала

від 26.02.2025 по справі 380/24228/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

26 лютого 2025 рокусправа № 380/24228/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про закриття провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:

1.Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018р. до 30.09.2024р.

2.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018року в сумі 3 951,43 грн. щомісячно, починаючи з 01.03.2018р. до 30.09.2024р., в загальному розмірі 312 162,97 грн., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Ухвалою судді від 03.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі (вх. №94354 від 23.12.2024) мотивоване тим, що відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Крім цього, частиною другою статті 233 КЗпП України, визначено, що для вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 02.12.2024, водночас позивачу виключений зі списків особового складу частини 04.07.2022, тому строки звернення до адміністративного суду у відповідності до частини п`ятої статті 122 КАС України - пропущено.

Перевіривши матеріали справи, а також оцінюючи доводи клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Предметом цього спору є протиправні дії відповідача, щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2015 по день фактичної виплати 15.04.2021 року.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отож, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

Виникнення правовідносин у разі порушення законодавства про оплату праці з вимогами про стягнення заробітної плати відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Зокрема, вказані висновки щодо застосування норм права підтримані Верховним Судом в постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 та від 02.03.2023 у справі №460/14618/21, які суд враховує відповідно до ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частин третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду та з урахуванням ч.2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), суд дійшов висновку, що у разі звернення позивачем до суду з позовом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, строк звернення до суду не обмежувався будь-яким строком, а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, яким внесено зміни до ст.233 Кодексу законів про працю України та який набрав чинності 19.07.2022, не передбачено положень які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Відтак, позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому підстави для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяГрень Наталія Михайлівна