Рішення

від 26.02.2025 по справі 380/23034/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 рокусправа № 380/23034/24Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпорт Ойл Трейд до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Імпорт Ойл Трейд, в якій просить :

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці №UA209000202487, №UA209000202488 від 29.10.2024.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, в порушення положень податкового та митного законодавства, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення №UA209000202487, №UA209000202488 від 29.10.2024 Львівська митниця безпідставно призначила проведення невиїзної документальної перевірки позивача без наявності на те законних підстав за ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України. ТОВ Імпорт Ойл Трейд разом з митними деклараціями надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR), пакувальні листи, рахунки-фактури, автотранспортні накладні, CARNET TIR, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу. У інвойсах зазначено, що країною походження є Європейський союз (Country of origion: EU), а в пакувальних листах зазначено заводи-виробники товару, в тому числі і торгівельні марки. Відповідна інформація також міститься і на маркуванні, яке зазначене на товарі. Вказані заводи-виробники знаходяться на території країн Європейського союзу. Враховуючи викладене, пакети товаросупровідних документів повністю підтверджують факт виробництва товару в країнах Європейського союзу. Крім того, сертифікати з перевезення товару EUR.1 та сертифікати про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції. ТОВ Імпорт Ойл Трейд разом з митними деклараціями подано достатні товаросупровідні документи, які підтверджують країну походження Європейський союз. Із наведених підстав, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що документальна перевірка ТОВ Імпорт Ойл Трейдпроведена Львівською митницею відповідно до вимог законодавства України із урахуванням всіх обставин та детальним дослідженням усіх наданих позивачем документів. За результатами перевірки складений Акт перевірки від 08.10.2024 №32/24/7.4-19/44171376, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відтак, Львівська митниця стверджує, що спірні ППР прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач не спростував твердження та аргументи товариства, викладені на обґрунтування позовних вимог. Відтак позивач наполягає на задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Імпорт Ойл Трейд ввозило на митну територію України товар, що підтверджується митними деклараціями: від 22.08.2021 №UA205050/2021/053827, від 27.08.2021 №UA205050/2021/054874, від 11.09.2021 №UA205050/2021/058840, від 06.10.2021 №UA205050/2021/065580, від 29.10.2021 №UA205050/2021/071717, від 07.11.2021 №UA205050/2021/073668, від 09.11.2021 №UA205050/2021/074258, від 16.11.2021 №UA205050/2021/075781, від 29.11.2021 №UA205050/2021/078958, від 07.12.2021 №UA205050/2021/080907, від 12.12.2021 №UA205050/2021/082203, від 13.12.2021 №UA205050/2021/082252, від 21.12.2021 №UA205050/2021/084176, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085534, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085541, від 18.01.2022 №UA205050/2022/006232, від 23.01.2022 №UA205050/2022/007276.

Зі змісту графи 2 вище зазначених декларацій вбачається, що відправником товару (експортером) виступала компанія AUDIOSET SP Z O O (Польща), а одержувачем згідно графи 8 ТОВ Імпорт Ойл Трейд.

Відповідач не заперечив того факту, що на момент подання позивачем наведених вище декларацій з метою митного оформлення товару у митного органу не було зауважень з приводу порядку оформлення вказаного товару та до поданих товаросупровідних документів.

У свою чергу, сторонами не заперечується той факт, що товари за вище зазначеними деклараціями були задекларовані із застосуванням преференції Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС за кодом 410 і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ТОВ Імпорт Ойл Трейд ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості у рамках дії норм пункту 1 статті 29, статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, статті 15 Доповнення 1 Підтвердження походження до Регіональної конвенції.

17.09.2024 Львівською митницею на підставі статті 336, статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (із змінами та доповненнями) у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, винесено наказ №306 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ Імпорт Ойл Трейд вимог законодавства України з питань митної справи, яким встановлено провести документальну невиїзну перевірку дотримання платником податків, ТОВ Імпорт Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 44171376), адреса: 81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани), вимог законодавства країни з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за митними деклараціями: від 22.08.2021 №UA205050/2021/053827, від 27.08.2021 №UA205050/2021/054874, від 11.09.2021 №UA205050/2021/058840, від 06.10.2021 №UA205050/2021/065580, від 29.10.2021 №UA205050/2021/071717, від 07.11.2021 №UA205050/2021/073668, від 09.11.2021 №UA205050/2021/074258, від 16.11.2021 №UA205050/2021/075781, від 29.11.2021 №UA205050/2021/078958, від 07.12.2021 №UA205050/2021/080907, від 12.12.2021 №UA205050/2021/082203, від 13.12.2021 №UA205050/2021/082252, від 21.12.2021 №UA205050/2021/084176, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085534, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085541, від 18.01.2022 №UA205050/2022/006232, від 23.01.2022 №UA205050/2022/007276, тривалістю 5 робочих дні з 23 вересня 2024 року у Львівській митниці за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 369, каб. 305.

За результатами перевірки 08.10.2024 Львівська митниця склала Акт №32/24/7.4-19/44171376 Про результати документальної виїзної перевірки дотримання ТОВ Імпорт Ойл Трейд (ЄДРПОУ 44171376) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування на митними деклараціями (далі Акт №32/24/7.4-19/44171376).

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ Імпорт Ойл Трейд вимог:

-пункту першого статті 29, статті 26 глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 22.08.2021 №UA205050/2021/053827, від 27.08.2021 №UA205050/2021/054874, від 11.09.2021 №UA205050/2021/058840, від 06.10.2021 №UA205050/2021/065580, від 29.10.2021 №UA205050/2021/071717, від 07.11.2021 №UA205050/2021/073668, від 09.11.2021 №UA205050/2021/074258, від 16.11.2021 №UA205050/2021/075781, від 29.11.2021 №UA205050/2021/078958, від 07.12.2021 №UA205050/2021/080907, від 12.12.2021 №UA205050/2021/082203, від 13.12.2021 №UA205050/2021/082252, від 21.12.2021 №UA205050/2021/084176, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085534, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085541, від 18.01.2022 №UA205050/2022/006232, від 23.01.2022 №UA205050/2022/007276 на загальну суму 857 156,36 гривень;

-підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 22.08.2021 №UA205050/2021/053827, від 27.08.2021 №UA205050/2021/054874, від 11.09.2021 №UA205050/2021/058840, від 06.10.2021 №UA205050/2021/065580, від 29.10.2021 №UA205050/2021/071717, від 07.11.2021 №UA205050/2021/073668, від 09.11.2021 №UA205050/2021/074258, від 16.11.2021 №UA205050/2021/075781, від 29.11.2021 №UA205050/2021/078958, від 07.12.2021 №UA205050/2021/080907, від 12.12.2021 №UA205050/2021/082203, від 13.12.2021 №UA205050/2021/082252, від 21.12.2021 №UA205050/2021/084176, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085534, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085541, від 18.01.2022 №UA205050/2022/006232, від 23.01.2022 №UA205050/2022/007276 на загальну суму 171 431,28 гривень.

17.10.2024 ТОВ Імпорт Ойл Трейд скерувало на адресу Львівської митниці письмові заперечення на Акт №32/24/7.4-19/44171376.

28.10.2024 Львівська митниця листом № 7.4-5/19-01/13/29355 повідомила ТОВ Імпорт Ойл Трейд про отримання вищевказаних заперечень, а також зазначила, що заперечення до акту перевірки залишено без задоволення.

29.10.2024 Львівська митниця прийняла податкове повідомлення-рішення №UA209000202488, яким ТОВ Імпорт Ойл Трейд визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 214 289,13 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 171431,28 грн та за штрафними санкціями у сумі 42857,85 грн.

29.10.2024 Львівська митниця прийняла податкове повідомлення-рішення №UA209000202487, яким ТОВ Імпорт Ойл Трейд визначене грошове зобов`язання за платежем мито на товари, що вводяться на територію України у розмірі 857156,36 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, та вважаючи їх протиправними та такими, що суперечать поданим ТОВ Імпорт Ойл Трейд документам та нормам чинного законодавства, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч.2 ст.92 Конституції України).

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст. 1 МК України).

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як передбачено ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За змістом ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з п. 190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень ст. 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України

Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені ст. 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За правила ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Ст. 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Ст. 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

П. 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Ст. 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (п. 5 ст. 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина 3 статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч.8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом ч. 1 ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатом проведеної перевірки відповідечем складено акт Акт №32/24/7.4-19/44171376 від 08.10.2024, згідно з яким ТОВ Імпорт Ойл Трейд допустило порушення вимог митного та податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати ввізного мита на суму 857 156,36 грн у зв`язку з невиконанням вимог статті статті 29, статті 26 глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України, та зі сплати ПДВ на суму 171 431,28 грн через порушення підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Вказані висновки стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №UA209000202487, №UA209000202488 від 29.10.2024.

Перевіряючи обґрунтованість вищезазначених рішень та дій митного органу, суд перш за все звертає увагу на те, що преференційне походження товарів та застосування режиму вільної торгівлі під час митного оформлення товарів за перевіряємими митними деклараціями, зазначеними в акті перевірки, підтверджується первинними документами, зокрема митними деклараціями митними деклараціями від 22.08.2021 №UA205050/2021/053827, від 27.08.2021 №UA205050/2021/054874, від 11.09.2021 №UA205050/2021/058840, від 06.10.2021 №UA205050/2021/065580, від 29.10.2021 №UA205050/2021/071717, від 07.11.2021 №UA205050/2021/073668, від 09.11.2021 №UA205050/2021/074258, від 16.11.2021 №UA205050/2021/075781, від 29.11.2021 №UA205050/2021/078958, від 07.12.2021 №UA205050/2021/080907, від 12.12.2021 №UA205050/2021/082203, від 13.12.2021 №UA205050/2021/082252, від 21.12.2021 №UA205050/2021/084176, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085534, від 28.12.2021 №UA205050/2021/085541, від 18.01.2022 №UA205050/2022/006232, від 23.01.2022 №UA205050/2022/007276 та поданими разом з ними сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR), пакувальні листи, рахунки-фактури, автотранспортні накладні, CARNET TIR, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу. У інвойсах зазначено, що країною походження є Європейський союз (Country of origion: EU), а в пакувальних листах зазначено заводи-виробники товару, в тому числі і торгівельні марки, а саме: BP Europe SE ExxonMobil Shell deutschland oil gmbh FUCHS PETROLUB SE Volkswagen Group Daimler AG Total Lubrifiants ZF Friedrichshafen AG.

При цьому, як видно з матеріалів справи, позивачем було отримано від свого контрагента сертифікати перевезення товару EUR.1, у якому в графі Країна походження зазначено Європейський союз.

Суд повторює, що, згідно з проаналізованими вище нормативними положеннями, у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація інвойс.

Відтак товар, який був ввезений позивачем в Україну за відповідними митними деклараціями, є таким, що походить з Європейського Союзу та відповідає правилам походження, які регулюють преференційну торгівлю з Україною. Звідси висновується, що позивач виконав усі митні і податкові зобов`язання під час здійснення митної процедури.

Підставою для донарахування митних платежів стала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, відповідно до якої експортер не надав достатніх доказів для підтвердження преференційного походження товару.

Разом з тим зазначена інформація не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення ТОВ Імпорт Ойл Трейд надало всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму.

Таку ж позицію підтримав Верховний Суд в постанові від 04.10.2023 року по справі №380/2869/22, в якій Верховний Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Крім того, в акті перевірки не наведено доказів того, що сертифікати EUR.1 скасовані чи визнані недійсними. Більше того, у відповіді уповноваженого органу Республіки Польща зазначено, що дані сертифікати є справжніми, а том є чинними та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів.

Крім того, суд враховує, що на момент митного оформлення позивач подав інвойси із декларацією про походження товару, що відповідає Додатку IV до Доповнення I Конвенції.

Такий документ підтверджує походження товару з Європейського Союзу та є достатньою підставою для застосування преференційного режиму.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме ТОВ Імпорт Ойл Трейд митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію.

В акті перевірки відсутні будь-яке посилання на документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

З огляду на викладене суд не може дійти висновку, що ТОВ Імпорт Ойл Трейд діяло неправомірно при здійсненні митного оформлення товару із застосуванням преференційного режиму та допустило ті порушення вимог чинного законодавства, про які зазначені в акті перевірки.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача №UA209000202487, №UA209000202488 від 29.10.2024 та наявність підстав для їх скасування.

Суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованій, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці №UA209000202487, №UA209000202488 від 29.10.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імпорт Ойл Трейд судовий збір в розмірі 12857,34 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна