Ухвала

від 25.02.2025 по справі 500/607/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/607/25

25 лютого 2025 рокум.Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом установлено, що згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники, що свідчать про презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитись та бути обізнаною про свої права та стан їх дотримання з боку інших осіб.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка оскаржує наказ виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів Тернопільської обласної прокуратури та окружних прокуратур Тернопільської області» №75 від 25.11.2024. Проте, із позовом до суду позивачка звернулася лише 04.02.2025.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З огляду на викладене, позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій суд звертав увагу на необхідність зазначення підстав для поновлення строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.

На виконання зазначеної ухвали суду від 10.02.2025 до суду 20.02.2025 надійшла заява, в якій позивачка, звертаючись до суду про поновлення пропущеного строку, зазначає, що строк звернення до суду у цій справі необхідно обраховувати з часу отримання нею 31.01.2025 наказів виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про преміювання» № 1240к від 10.12.2024 та "Про внесення змін до наказу виконувача обов`язків керівника Тернопільської обласної прокуратури від 10.12.2024 №1240к «Про преміювання»" №1255к від 18.12.2024.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі суд приходить до таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

За пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, строк звернення до суду з позовом у цій справі становить один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Як слідує з позовної заяви і заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду 13.11.2024 позивачка склала звіт про оцінку якості роботи прокурора за 2024 рік. Безпосередній керівник позивачки - начальник відділу обласної прокуратури 14.11.2024 оцінив якість її роботи задовільно, погодивши звіт.

Цього ж дня виконувач обов`язків керівника обласної прокуратури зазначений звіт затвердив, а безпосередній керівник позивачки 18.11.2024 ознайомив її з результатами оцінювання та обґрунтуванням прийнятого рішення.

Не погодившись з таким рішенням начальника відділу обласної прокуратури 18.11.2024 позивачка звернулася із запереченнями до виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури, на що 21.11.2024 отримала відповідь керівника кадрового підрозділу про те, що Тимчасовим положенням про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора № 503 від 30.10.2020, не передбачено можливості оскарження результатів оцінювання якості роботи прокурора керівнику вищого рівня.

Не погодившись із такими результатами розгляду її звернення, 21.11.2024 позивачка звернулася зі скаргою до виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури, який 27.11.2024 відхилив її доводи. Спірним наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури № 75 від 25.11.2024 затверджені висновки про оцінювання якості роботи позивачки та інших працівників обласної і окружних прокуратур, з яким позивачку з її слів ознайомлено 30.12.2024.

Із обґрунтування позовної заяви слідує, що позивачка не згідна саме з виставленою задовільною оцінкою якості її роботи, вважаючи її несправедливою. Із зазначеного вище судом установлено, що позивачка дізналася про задовільну оцінку своєї роботи 14.11.2024 задовго до прийняття 25.11.2024 спірного наказу, вживаючи відповідних адміністративних заходів для оскарження такого оцінювання.

Окрім того, позивачка не заперечує факту її ознайомлення 30.12.2024 зі спірним наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури № 75 від 25.11.2024, про що зазначає у позовній заяві від 10.02.2025, поданій до суду поза межами місячного строку як з дати прийняття наказу, так і ознайомлення позивачки з оскаржуваним організаційно-розпорядчим документом обласної прокуратури.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачка обґрунтовує його поважність отриманням 31.01.2025 копій наказів виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про преміювання» № 1240к від 10.12.2024 та "Про внесення змін до наказу виконувача обов`язків керівника Тернопільської обласної прокуратури від 10.12.2024 № 1240к «Про преміювання»" №1255к від 18.12.2024. При цьому, вказані накази не є предметом спору у цій справі і позивачка їх не оскаржує.

Отже, суд не може погодитися з твердженнями позивачки про необхідність обчислювати строк звернення до суду з дати її ознайомлення із зазначеними наказами виконувача обовязків керівника обласної прокуратури, які не є предметом спору у даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до чинного на момент спірних правовідносин пункту 1.2 Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора № 503 від 30.10.2020 (далі Тимчасове положення), преміювання прокурорів за результатами оцінювання якості роботи за календарний рік проводиться у разі позитивного або задовільного оцінювання їх роботи.

Оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік проводиться у листопаді - грудні.

Відповідно до пункту 2.2. Тимчасового положення під час оцінки якості роботи прокурорів ураховується: 1) ефективність виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади; 2) кількість та якість виконаних прокурором завдань, визначених положенням про самостійний структурний підрозділ, наказами та іншими організаційно-розпорядчими документами про розподіл обов`язків між прокурорами у відповідному органі прокуратури (структурному підрозділі); 3) кількість та якість виконання прокурором інших завдань і доручень керівництва; 4) дотримання правил внутрішнього службового розпорядку.

Пунктом 2.3. Тимчасового положення передбачено, що оцінювання якості роботи прокурорів оформлюється у вигляді звіту (згідно з додатком), що складається прокурором, який підлягає оцінюванню, і погоджується його безпосереднім керівником.

За результатами оцінювання якості роботи прокурора безпосереднім керівником може бути виставлено позитивну, задовільну або негативну оцінку. Звіти про оцінювання якості роботи прокурорів за відповідний рік надаються до кадрового підрозділу для підготовки наказу про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів (пункт 2.7 Тимчасового положення).

Розмір премії за результатами оцінювання якості роботи розраховується у відсотках до суми посадового окладу відповідної посади на день видання наказу згідно з пунктом 3.2 розділу 3 цього Положення з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Премія за результатами оцінювання якості роботи за календарний рік виплачується прокурорам на підставі наказів Генерального прокурора, керівників обласних, спеціалізованих (на правах обласних) прокуратур протягом 15 днів після затвердження висновку щодо результатів оцінювання, але не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік (пункт 3.6 Тимчасового положення).

Аналізуючи наведені положення, суд виходить з того, що позивачка, у силу займаної посади, повинна бути обізнана з алгоритмом і строками оцінювання якості її роботи за рік, яке проводиться згідно описаних вимог у листопаді грудні. Розмір преміювання залежить від позитивної або задовільної оцінки якості роботи прокурора, що безпосередньо впливає на відсоток премії за рік, яка у будь-якому випадку виплачується не пізніше грудня.

Позивачці були відомі зазначені обставини, оскільки, дізнавшись про задовільну оцінку якості своєї роботи, вона вживала адміністративних заходів для оскарження такого оцінювання. Позивачка не згідна саме з виставленою задовільною оцінкою якості її роботи, вважаючи її несправедливою, про яку дізналася задовго до прийняття 25.11.2024 спірного наказу про затвердження такого оцінюванні.

Окрім того, позивачка не заперечує обставин ознайомлення 30.12.2024 зі спірним наказом, оскарживши його до суду лише 04.02.2025, тобто поза передбаченим частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку.

Позивачка обґрунтовує поважність пропущення строку звернення до суду отриманням 31.01.2025 копій наказів виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про преміювання» № 1240к від 10.12.2024 та «Про внесення змін до наказу виконувача обов`язків керівника Тернопільської обласної прокуратури від 10.12.2024 № 1240к «Про преміювання» №1255к від 18.12.2024.

Разом з тим, позивачці не могли бути не відомі вимоги пункту 3.6 Тимчасового положення, якими установлено, що протягом 15 днів після затвердження висновку щодо результатів оцінювання, але не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік, прокурорам виплачується премія за результатами оцінювання якості роботи.

Окрім того, вказаними організаційно-розпорядчими документами обласної прокуратури встановлено виключено відсоток преміювання працівників, якість роботи яких оцінено позитивно і задовільно. Натомість, зазначені накази не рулюють і не могли регулювати правовідносини щодо оцінювання якості роботи прокурорів і, будучи обізнаною із задовільним оцінювання якості своєї роботи, позивачка повинна бути свідомою про зменшення розміру (відсотку) преміювання. Крім того, позивачка накази про преміювання до суду не оскаржує і з установленим розміром премії прокурорам, якість роботи яких оцінено задовільно, погоджується.

Таким чином, ознайомлення позивачки 31.01.2025 з наказами обласної прокуратури щодо розміру преміювання не свідчить про початок відліку строку звернення до суду для оскарження спірного наказу від 25.11.2024 про затвердження оцінювання якості її роботи.

У силу вимог пункту 3.6 Тимчасового положення позивачка не могла бути необізнаною зі встановленими строками оцінювання якості роботи прокурорів, затвердження їх результатів і виплати преміювання не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання. Натомість, до суду позивачка звернулася лише 04.02.2025. При цьому, обставинами недобросовісної поведінки чи зволікання відповідача поважність причин пропущення строку звернення до суду не обґрунтовує.

Таким чином, необізнаність із наказами щодо встановлення розміру преміювання не свідчить про неможливість оскарження наказу про затвердження оцінювання якості роботи позивачки. Крім того, накази про преміювання не є предметом спору у цій справі і зазначеними наказами позивачка не обґрунтовує протиправність спірного наказу від 25.11.2024.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Матеріали справи не містять доказів вжиття позивачкою заходів з метою своєчасного оскарження спірного наказу від 25.11.2024, як і доказів, які об`єктивно були непереборними та не залежали від її волевиявлення і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії", п. 38).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачкою не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого Кодексом строку, а наведена позивачкою обставина у заяві носить суб`єктивний характер та не є достатньою для висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачці.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грицюк Р.П.