Ухвала

від 26.02.2025 по справі 520/2563/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

26 лютого 2025 р. № 520/2563/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна Ініціатива" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічна Ініціатива" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00474490713 від 22 серпня 2024 року та № 00474750713 від 22 серпня 2024 року.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просить суд залишити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна Ініціатива" без розгляду.

В обґрунтування поданої заяви про залишення адміністративного позову без розгляду представником відповідача зазначено, що оскаржувані ППР винесені ГУ ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки від 16.07.2025 №33322/20-40-07-13-05/34862310.

Позивач не погодився з оскаржуваними ППР, та скористався процедурою адміністративного оскарження.

Лист з рішенням Державної податкової служби України (далі - ДПС України) (321716/6/99-00-06-01-04-06) був надісланий позивачу засобами поштового зв`язку 31.10.2024 та надійшов до відділення Укрпошти (за місцем реєстрації позивача) 04.11.2024.

18.11.2024 вищезгаданий лист повернувся відправнику з підстав закінчення встановленого терміну зберігання.

19.12.2024 позивач у відповідь на адвокатський запит отримав рішення ДПС України.

Відповідно до п.56.19 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 ст. 56.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2024 по справі №580/12642/23 в аналогічної справі зазначено, що процедура адміністративного оскарження була завершена, та з дати повернення листа ДПС (за закінченням терміну зберігання) розпочався місячний строк на звернення до суду, відповідно до п.56.19 ст. 56 ПК України.

ГУ ДПС зазначає, що строк судового оскарження має обчислюватися від дати повернення листа ДПС про рішення за результатами розгляду скарги №321716/6/99-00-06-01-04-06, а саме 18.11.2024.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 03.02.2025, тобто з пропуском місячного строку, оскільки строк на судове оскарження зазначених ППР закінчився 19.12.2024.

Представником позивача було надано до суду відповідь на відзив, в якому ним зокрема заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення пропущеного процесуального строку.

Представник позивача зазначає, що на дату звернення до суду з позовом, позивач не отримував рішення Державної податкової служби України за результатом розгляду скарги, що свідчить про відсутність підстав, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України, з якими закон пов`язує закінчення процедури адміністративного оскарження. Копію рішення Державної податкової служби України за результатом розгляду скарги позивач отримав лише 19.12.2024 від адвоката у відповідь на адвокатський запит.

Крім того, позивач повідомив, що в нежитловому приміщенні цокольного поверху № 44 в літ. «Т-4», загальною площею 5 кв.м., що знаходяться за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Липова, 14, яке орендує Позивач, та в якому зберігаються документи товариства, 15.11.2024 року трапилось залиття гарячою водою.

Відповідно до Акту комісії з обстеження аварійної ситуації залиття та встановлення пошкодження документів від 15.11.2024 внаслідок залиття гарячою водою та дії гарячої водяної пари пошкоджені документи товариства. Згідно з Додатком 1 до Акту комісії з обстеження аварійної ситуації залиття та встановлення пошкодження документів від 15.11.2024 встановлено перелік пошкоджених документів товариства у зв`язку із залиттям. Серед пошкоджених документів опинились договори та первинні документи по відносинах з контрагентами в період 2019-2024 роки, які були предметом дослідження контролюючим органом в Акті перевірки, зокрема: Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Мегабуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд», Приватним акціонерним товариством «Будівельний торговий будинок» тощо.

Позивачем невідкладно було вчинено дії для відновлення пошкоджених внаслідок залиття документів. Відповідно до наказу № 2024/11/15-1 від 15.11.2024 вирішено відносити пошкоджені документи протягом 90 днів з дати цього наказу.

Також зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Харківська міська територіальна громада була територією активних бойових дій з 24.02.2022 до 15.09.2022, а також з 15.09.2022 року віднесена до територій можливих бойових дій.

Місто Харків, в якому провадить господарську діяльність позивач, потерпає від постійних ракетно-бомбових ударів, ударів безпілотними літальними апаратами.

Через руйнування енергетичної інфраструктури відбуваються аварійні відключення електричної енергії, постачання тепла, гарячої та холодної води. Через вищенаведені обставини ведення господарської діяльності з будівництва багатоквартирних житлових будинків у місті фактично зупинено всіма учасниками ринку, а життя та здоров`я працівників товариства перебуває під постійною загрозою. Це призвело до звільнення значної кількості працівників, а працівники, які залишились або працюють віддалено, або трудові відносини з ними призупинено.

Відповідно до інформації з Інтернет-сервісу air-alarms.in.ua з 01.11.2024 до 03.02.2025 в Харківській області лунало 444 повітряні тривоги рівня області, а також зафіксовано 51 повідомлення в ЗМІ про вибухи в м. Харків.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду та відповідь на клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення пропущеного процесуального строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а у випадку використання позивачем досудового порядку вирішення спору такий строк становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги, або шість місяців з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою у випадку, якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом.

При цьому КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення становить: шість місяців з дня, коли особа дізналася про прийняття такого податкового повідомлення-рішення у випадку невикористання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження) відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, та один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України у випадку використання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження).

Необхідність застосування таких строків до правовідносин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку використання процедури адміністративного оскарження обґрунтована також в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 752/17664/21, від 16.11.2023 у справі № 640/1355/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 42.2. ст.42 Податкового кодексу України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його представникові.

Відповідні правові висновки були викладені у постанові Верховного Суду від 08,04.2021 справа № 812/821/17 (адміністративне провадження № К/9901/41479/18.

Судом встановлено, що Рішення Державної Податкової служби України про результати розгляду скарги ТОВ "Технічна Ініціатива" №32716/6/99-00-06-01-03406 від 31.10.2024 було направлено позивачу засобами поштового зв`язку, проте повернулося до відправника із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверта поштового відправлення, яка надана до суду представником відповідача. Даний конверт містить інформацію про відправника та про отримувача відправлення.

У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.

Суд звертає увагу, що п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені Постановою КМУ від 05.03.2009 №270, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил. Згідно положень, встановлених у Правилах, рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату під підпис.

При цьому пунктом 2 таких Правил визначено, що адресатом є фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, ПІБ або найменування якої зазначені на поштовому відправленні.

Відповідна правова позиція викладене зокрема у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №580/2468/21.

З огляду на зазначені приписи та той факт, що в спірних правовідносинах рішення ДПС України про результати розгляду скарги ТОВ "Технічна Ініціатива" №32716/6/99-00-06-01-03406 від 31.10.2024, повернуто відправнику Укрпоштою за зворотною адресою 18.11.2024 (поштове відправлення №06009784570) у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання 18.11.2024, то вважається, що воно фактично вручене відповідно до вимог Податкового кодексу України 18.11.2024.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що законодавцем пов`язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.

Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб`єктів з погляду на її своєчасність.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку та зазначає таке.

Не з`ясування протягом тривалого часу (з моменту звернення зі скаргою - 04.09.2024 по 19.12.2024 (дата отримання Рішення ДПС України, яким відмовлено у задоволенні скарги про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2024) інформації чи розглянута скарга позивача чи ні, не свідчать про намір добросовісної реалізації позивачем права на звернення до суду.

Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Таким чином, процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

Неналежна організація процесу щодо оскарження податкових повідомлень-рішень з боку позивача, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання позовної заяви.

Тобто, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачем не надано доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача не пояснює причин пропуску строку звернення до суду. Жодних інших обставин поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Щодо посилання представника позивача на запровадження воєнного стану, суд зазначає, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі № 757/30991/18-а.

Так, у наведених постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

У клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку представник позивача зазначає, що місто Харків, в якому провадить господарську діяльність позивач, потерпає від постійних ракетно-бомбових ударів, ударів безпілотними літальними апаратами.

Через руйнування енергетичної інфраструктури відбуваються аварійні відключення електричної енергії, постачання тепла, гарячої та холодної води.

Суд не заперечує, що вказані обставини могли утруднити здійснення господарської діяльності позивачем, проте, суд зауважує, що представником позивача не надано доказів неможливості вчинення певних процесуальних дії, зокрема подання у визначені строки позовної заяви про оскарження податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.

Також суд враховує, що введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, підприємств, органів державної влади, місцевого самоврядування. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд вважає, що наведені представником позивача обставини не можуть бути поважною причиною для пропуску строку на оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень відповідача в межах цієї справи. Наведені представником позивача аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи підприємства та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведеного у сукупності, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України

Отже, клопотання представника відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна Ініціатива" (вул. Василя Стуса, буд. 13/1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61054, ЄДРПОУ 34862310) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя М.М.Панов