Постанова

від 26.02.2025 по справі 520/10369/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 р. Справа № 520/10369/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/10369/24

за позовом Фермерського господарства "ВІП"

до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство "ВІП" (далі позивач, ФГ "ВІП") з адміністративним позовом до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (далі відповідач, апелянт, Кіндрашівська СВА), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Розпорядження №208 від 30.10.2023 та №212 від 31.10.2023, винесені Кіндрашівською СВА;

- зобов`язати Кіндрашівську СВА прийняти рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, які зазначені в заявах позивача, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами та надати ФГ "ВІП" пільги з місцевих податків і зборів, а саме: зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік та пільги зі сплати єдиного податку ІV групи за земельні ділянки з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов ФГ "ВІП" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Розпорядження № 208 від 30.10.2023 та № 212 від 31.10.2023 Кіндрашівської СВА.

Зобов`язано Кіндрашівську СВА прийняти рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, зазначені у заявах ФГ "ВІП" від 31.08.2023 №№ 1-2023, 3-2023, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами та про надання ФГ "ВІП" пільг зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік та пільги зі сплати єдиного податку ІV групи за земельні ділянки з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Стягнуто на користь ФГ "ВІП" за рахунок бюджетних асигнувань Кіндрашівської СВА суму судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що вказане питання віднесено до його дискреційних повноважень, а тому він має ухвалювати будь-яке рішення на власний розсуд. Вважає, що при розгляді звернення позивача сільська військова адміністрація має право на витребування будь-яких документів, оскільки закон не містить заборон на вчинення відповідачем таких дій. Вказує на несправедливість підходу у звільненні позивача від сплати податків лише за його заявою, оскільки усі інші мешканці та підприємства, які живуть та здійснюють діяльність на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, сплачують податки в повному обсязі. На думку апелянта, позивач за будь-яких умов зобов`язаний сплачувати податки, або скористуватися високовартісною процедурою консервування земельної ділянки за власний кошт, або розірвати договір оренди.

Також стверджує, що суд не мав права зобов`язувати Кіндрашівську СВА прийняти рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, зазначені у заявах ФГ "ВІП" від 31.08.2023 №№ 1-2023, 3-2023, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами та про надання ФГ "ВІП" пільг зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік та пільги зі сплати єдиного податку ІV групи за земельні ділянки з 01.01.2023 по 31.12.2023, а мав зобов`язати його повторно розглянути заяву позивача.

ФГ "ВІП" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягало на законності судового рішення та просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказало на безпідставності доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ФГ "ВІП" є користувачем на праві оренди земельними ділянками, які знаходяться на території Кіндрашівської СВА.

Указом Президента України № 737/2022 від 27.10.2022 було утворено Кіндрашівську СВА.

Розпорядженням Президента України від 27 жовтня 2022 року № 255/2022-рп ОСОБА_1 призначено начальником Кіндрашівської СВА.

На підставі Постанови Верховної Ради України № 2897-ІХ від 06.02.2023 повноваження відповідної сільської ради, виконавчого комітету та сільського голови здійснює Начальник Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

31.08.2023, з метою отримання пільг з місцевих податків та зборів, позивач звернувся до відповідача із заявою № 1-2023 про визнання земельних ділянок, зазначених у заяві, непридатними до використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та встановлення податкової пільги зі сплати орендної плати на 2023 рік за відповідні земельні ділянки.

01.09.2023, заява № 1-2023 отримана відповідачем.

31.08.2023 позивач направив відповідачу заяву № 3-2023 про визнання земельних ділянок, зазначених у заяві, непридатними до використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та встановлення податкової пільги зі сплати єдиного податку ІV групи з 01.01.2023 по 31.12.2023 за відповідні земельні ділянки.

01.09.2023, заява № 3-2023 отримана відповідачем.

27.09.2023, відповідачем був направлений позивачу запит № 01-12/1087 з вимогою про надання документів, а саме:

- графічні матеріали розташування контурів землекористування; - протоколи обмінів (в разі наявності);

- підтвердження факту невикористання землі в господарській діяльності в 2023р;

- фотофіксацію кожної земельної ділянки з прив`язкою до місцевості та часу.

09.10.2023 позивачем, на вказаний запит, направлено відповідь №09/10-2023, в якій зазначив, що така вимога СВА є безпідставною та не ґрунтується на нормах Законів України. Посилався на те, що норми ПК України не зобов`язують платника податків підтверджувати факт невикористання земельної ділянки та проводити фотофіксацію з прив`язкою до місцевості та часу з метою отримання пільг. Така вимога наражає на небезпеку та загрожує життю і здоров`ю працівників господарства на територіях, які згідно із Законом №3050 є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами та, крім цього, знаходяться на території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (з 01.07.2023) та в 10-20 км зоні від лінії бойового зіткнення. Додаткових підстав для органів місцевого самоврядування, військових адміністрації або військово-цивільних адміністрацій вважати земельні ділянки непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами нормами ПК України та Закону №3050 не передбачено.

30.10.2023 відповідачем, за результатами розгляду заяв позивача, винесене Розпорядження №208 про відмову у встановленні податкової пільги зі сплати єдиного податку ІV групи ФГ ВІП у 2023 році.

31.10.2023 прийнято розпорядження №212 про відмову ФГ "ВІП" у встановленні податкової пільги зі сплати орендної плати у 2023 році.

Підставою відмови зазначено у зв`язку з не встановленням фактів засмічення земельних ділянок, розташованих на території Кіндрашівської СВА вибухонебезпечними предметами.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухвалив спірні розпорядження не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством. Також суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимоги позивача в частині наявності підстав для зобов`язання Кіндрашівську СВА прийняти рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, які зазначені в заявах позивача, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Конструкція "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Вимоги ч.2 ст. 19 Конституції України не містять ієрархічного підпорядкування.. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Тобто, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Пунктами 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

2) публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

7) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Наведені обставини та процитовані приписи КАС України дають підстави для висновку, що відповідач діє у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, тому його рішення, дії чи бездіяльності підлягають перевірці на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів враховує, що обсяг і зміст вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, без сумніву, залежить від конкретних обставин, що були предметом дослідження, але в будь-якому випадку у рішенні повинно відображатися те, чим саме Кіндрашівська СВА керувалася, оцінюючи наявність або відсутність обставин, що можуть зумовити втручання у право позивача на мирне володіння майном. При цьому вмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень набуває виняткового значення за умови прийняття рішення про відмову у наданні пільг з земельного податку за користування земельними ділянками, які є непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, зважаючи на правові наслідки такого рішення для особи.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 6 КАС України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зауважує, що рішення суб`єкту владних повноважень не може ґрунтуватися на лише «власному розсуді» суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, колегія суддів зазначає таке.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-111.

За приписами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положенням п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 ст. 30 ПК України.

Відповідно до п. 30.5 ст. 30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

За приписами пп. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пп. 270.1.2. п. 270.1. ст. 270 ПК України об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 288.1. ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п. 288.4. ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Статтею 283 ПК України визначений перелік земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком.

Так, згідно з п.п. 283.1.9. п. 283.1 ст. 283 ПК України не сплачується податок за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Пунктом 283.2. встановлено, що не сплачується податок за земельні ділянки, непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 283-1.2. ст. 283-1 ПК України підставою для не нарахування земельного податку відповідно до пп. 283.1.9 п. 283.1 ст. 283 цього Кодексу у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, є дані Державного земельного кадастру.

Земельний податок за земельні ділянки, визначені п.п. 283.1.9 п. 283.1 ст. 283 цього Кодексу, у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, не нараховується за період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами.

Період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Нарахування земельного податку за земельні ділянки, визначені п. 283.1.9 п. 283.1 ст. 283 цього Кодексу, у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, відновлюється починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Згідно з п. 283-1.3. ст. 283-1 ПК України підставою для ненарахування земельного податку відповідно до п. 283.2 ст. 283 цього Кодексу у частині земельних ділянок, непридатних для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, є інформація, зазначена у п.п. 12.4.6 п. 12.4 ст. 12 цього Кодексу.

Ненарахування земельного податку за земельні ділянки, непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, здійснюється протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання. .

Згідно з абз. 3 п.п. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Відповідно до п.п. 12.4.6 п. 12.4 ст. 12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.

З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами приймаються за умови наявності відповідних заяв платників податків.

Інших умов та підстав для прийняття рішення відповідного органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, окрім як на підставі заяви платника податків про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами (за умови розташування земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією) чинним законодавством не передбачено.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 Кіндрашівська сільська територіальна громада Куп`янського р-ну віднесена до територій можливих бойових дій з 11.09.2022

Тобто земельні ділянки, які ФГ "ВІП" орендує та на які звернулося до відповідача про встановлення податкової пільги зі сплати орендної плати та зі сплати єдиного податку ІУ групи від 31.08.2023 №1-2023 та №3-2023, знаходять на території, яка віднесена до територій можливих бойових дій.

ФГ "ФІП" у передбачений законом порядок звернулось до Кіндрашівської СВА із вище зазначеними заявами про потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами земельних ділянок з кадастровими №№:

- 6323781200:01:000:0309, площею 32,1492 га, розташованої за межами с. Грушівка Куп`янського району Харківської області,

- 6323787000:05:000:0212, площею 59,9000 га, розташованої за межами с. Сородьківка Куп`янського району Харківської області,

- 6323787000:05:000:0213, площею 13,5000 га, розташованої за межами с. Сородьківка Куп`янського району Харківської області,

- 6323787000:05:000:0214, площею 81,3000 га, розташованої за межами с. Сородьківка Куп`янського району Харківської області.

Просило встановити податкову пільгу зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної власності на 2023 та сплати єдиного податку ІУ групи на 2023 рік.

Відповідач розпорядженням №208 від 30.10.2023 відмовив ФГ "ВІП (заява №1-2023, №3-2023 від 31.08.2023) у встановленні податкової пільги єдиного податку ІУ групи за період з 09.09.2022 по 31.12.2022 та у встановленні податкової пільги зі сплати єдиного податку ІУ групи за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Розпорядженням №212 від 31.10.2023 відповідач відмовив ФГ "ВІГ" у встановленні податкової пільги зі сплати орендної плати за 2023 рік.

Підставою відмови в оскаржуваних розпорядженнях зазначено, що не встановлено фактів засмічення земельних ділянок

Враховуючи вище зазначені положення правових норм та обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних розпоряджень, оскільки позивачем в повному обсязі дотримано вимоги законодавства при зверненні із заявами, а відповідач протиправно відмовив у задоволенні зазначених заяв з підстав які не передбачені законодавством. При цьому, жодних належних та ґрунтовних мотивів такого рішення відповідач не навів.

Стосовно твердження апелянта про його право на витребування у позивача додаткових документів з огляду на відсутність законодавчої заборони, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з вище зазначених приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України слідує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон.

Тобто, Кіндрашівська СВА має право вимагати у позивача додаткові документи лише у випадку визначеному законодавством. На час звернення позивача з відповідними заявами до відповідача чинне законодавство передбачало лише подання заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами (за умови розташування земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією).

Покликання апелянта на несправедливість підходу у звільненні позивача від сплати податків лише за його заявою, оскільки інші суб`єкти, які живуть та здійснюють діяльність на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області сплачують податки в повному обсязі колегія суддів відхиляє, оскільки іншого порядку чинним законодавством не встановлено.

Відповідач, всупереч встановленого приписами ч. 2 ст. 77 КАС України імперативного обов`язку суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту засмічення земельних ділянок, розташованих на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, вибухонебезпечними предметами.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність дискреційних повноважень та виключної компетенції по розгляду питання про надання пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів колегія суддів зазначає.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, на момент ухвалення спірного рішення, було відсутнє.

На час розгляду справи в суді, набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2, у якому наведено, зокрема, термін «дискреційне повноваження» як повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Поряд з цим, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у будь-якому разі рішення суб`єкта владних повноважень має відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки відсутність належного обґрунтування суб`єктом владних повноважень рішення свідчитиме про свавільність, що є неприпустимим.

Щодо доводів апеляційної скарги , що суд першої інстанції з метою ефективного захисту прав позивача мав право зобов`язати Кіндрашівську СВА повторно розглянути заяви позивача з урахуванням висновків суду колегія суддів зазначає.

У справі, що переглядається, повноваження військової адміністрації щодо надання пільг зі сплати місцевих податків та зборів передбачені ПК України та Законом України «Про військово-цивільні адміністрації».

Умови, за яких військова адміністрація відмовляє у встановленні пільг зі сплати єдиного податку ІУ групи та зі сплати орендної плати, чітко не визначені.

Так, відповідно до п. 283-1.2 ПК України для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Нарахування земельного податку за земельні ділянки, визначені підпунктом 283.1.9 пункту 283.1 статті 283 цього Кодексу, у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, відновлюється починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Аналіз приписів ст. 283-1.2 та 283-1.3 ПК України дає підстави для висновку, що причиною для відмови в ухваленні рішення про надання пільги з місцевих податків і зборів, є обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання (що може підтверджуватися відповідним документом уповноваженого органу з протимінної діяльності) та відсутність територіальних громад, на яких розміщені потенційно забруднені земельні ділянки у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004(далі Перелік № 309).

Відповідно до Переліку № 309 Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області:

- з 24.02.2022 по 11.09.2022 була віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України,

- з 11.09.2022 по 01.07.2023 була віднесена до території можливих бойових дій;

- з 01.07.2023 віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Отже, територія Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області увесь спірний період після де окупації була віднесена як до території можливих бойових дій так і до території активних бойових дій, отже підстави для відмови у наданні позивачеві спірної пільги відсутні.

Також матеріалами справи та апелянтом підтверджено, що жодних обстежень земельної ділянки операторами протимінної діяльності не було, відтак вказана обставина не може свідчити про наявність підстав для відмови у наданні позивачеві відповідної пільги.

Отже, колегія суддів вважає що законні підстави відмови у наданні позивачеві пільги відсутні.

Колегія суддів зауважує, що повноваження військової адміністрації та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи в установленим законом спосіб - ухвалити рішення про надання позивачеві пільг з місцевих податків і зборів. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п.2, 3, 10 ч.2 ст.245 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем виконано всі передбачені законом умови для отримання рішення про надання позивачеві пільг з місцевих податків і зборів, а викладені відповідачем у Розпорядженнях № 208 від 30.10.2023 та № 212 від 31.10.2023 підстави для відмови в ухваленні рішення про надання позивачеві пільг з місцевих податків і зборів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, колегія суддів вважає, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд першої інстанції дійшов до правомірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Кіндрашівської СВА прийняти рішення за заявами ФГ "ВІП" від 31.08.2023 №№ 1-2023, 3-2023 про надання ФГ "ВІП" пільг зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік та пільги зі сплати єдиного податку ІV групи за земельні ділянки з 01.01.2023 по 31.12.2023.

При цьому, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог, щодо зобов`язання Кіндрашівської СВА ухвалити рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, зазначені у заявах ФГ "ВІП" від 31.08.2023 №№ 1-2023, 3-2023, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, оскільки відповідно до ПК України, Законів України «Про військово-цивільні адміністрації» інших нормативно правових актів - військові адміністрації не наділені повноваженнями для визнання земельних ділянок потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Як наслідок в цій частині доводи апеляційної скарги є слушними.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Кіндрашівської СВА підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача ухвалити рішення з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі №520/10369/24 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області прийняти рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, зазначені у Заявах Фермерського господарства "ВІП" від 31.08.2023 №№ 1-2023, 3-2023, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.

Ухвалити постанову, якою у скасованій частині відмовити в задоволенні позовних вимог Фермерському господарству "ВІП".

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі №520/10369/24 в частині визнання протиправними та скасування Розпоряджень № 208 від 30.10.2023 та № 212 від 31.10.2023 Кіндрашівської сільську військової адміністрації та зобов`язання Кіндрашівської сільської військової адміністрації прийняти рішення за заявами ФГ "ВІП" від 31.08.2023 №№ 1-2023, 3-2023 про надання ФГ "ВІП" пільг зі сплати орендної плати за землю за 2023 рік та пільги зі сплати єдиного податку ІV групи за земельні ділянки з 01.01.2023 по 31.12.2023, та в частині стягнення на користь ФГ "ВІП" за рахунок бюджетних асигнувань Кіндрашівської СВА суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк