Постанова

від 25.02.2025 по справі 420/25395/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 р. Категорія: 112010200м. ОдесаСправа № 420/25395/24Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 11 червня 2024 року про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області підготувати документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з направленням заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та підготовлених документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі, мотивуючи його тим, що позивач вважаючи, що в нього є право на призначення пенсії за вислугою років за ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб звернувся із відповідною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області. Проте, листом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 33/Ж-12 від 02.07.2024 року відмовлено в задоволенні моєї заяви, так як моя вислуга років у календарному обчисленні на день звільнення складала 24 років при необхідних 24 років та 6 місяців для оформлення документів на призначення пенсії. Не погоджуючи з отриманою відмовою позивач звернувся до суду з цією позовною заявою. 06.09.2024 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_1 на день звільнення, відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 11.11.2019 № 1516 о/с, вислуга років у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років становить 24 роки 15 днів, а тому у відповідності до ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб правових підстав для оформлення ОСОБА_1 документів для призначення пенсії за вислугу років у Головного управління не було.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 11 червня 2024 року про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області підготувати документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з направленням заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та підготовлених документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605, 60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_1 на день звільнення, відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 11.11.2019 № 1516 о/с, вислуга років у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років становить 24 роки 15 днів, а тому у відповідності до ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб правових підстав для оформлення ОСОБА_1 документів для призначення пенсії за вислугу років у Головного управління не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції від 11.11.2019 року № 1516 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 15 листопада 2019 року.

Відповідно до наказу Головного управління від 11.11.2019 року № 1516 о/с вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 складає: у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років 24 роки 15 днів; на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 02 роки 04 місяці 21 день.

11.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з направленням заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та підготовлених документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Листом від 02.07.2024 року Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило про відсутність підстав для оформлення пенсії в Національній поліції України за вислугу років, оскільки вислуга у календарному обчисленні на день звільнення складає 24 роки 00 місяців 15 днів.

Не погоджуючи з отриманою відмовою позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 2 роки 4 місяці 21 днів, а тому, у відповідності до пункту а частини першої статті 12 Закону № України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-XII (далі Закон № 2262-ХІІ).

Так, відповідно до ст.12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею цього Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. Своєю чергою, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (далі - Порядок № 393).

Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Положеннями статті 12 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

Цим законом передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Порядком № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.

Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З урахуванням викладеного суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.

Відповідач відмовляючи в оформленні подання для призначення позивачу виходив з того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час його роботи становить 24 роки 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 року у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18.

У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: В цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови № 393.

З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року у справі 805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним оскарженого рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 2 роки 4 місяці 21 днів, а тому, у відповідності до пункту а частини першої статті 12 Закону № України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.05.2022 року у справі № 480/4643/20.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, що стосується дати необхідності нарахування пенсії, суд констатує наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 11.06.2024 року ОСОБА_1 подав до ГУ ПФУ в Одеській області заяву про призначення/перерахунок пенсії.

Однак, за приписами п. б статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів а, в статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби.

Відповідно до ч. 3 статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Враховуючи, що позивач звільнений з Головного управління Національної поліції в Одеській області з 11.11.2019 року, а звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення/перерахунку пенсії 11.06.2024 року, тому днем звернення позивача за призначенням пенсії є саме 11.06.2024 року.

Щодо позовних вимог про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Щодо вимог позивача про встановлення контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У відповідності до правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України від 13.03.2017 року зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що наведене є правом, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року по справі № 420/25395/24, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький