Постанова

від 25.02.2025 по справі 700/738/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 700/738/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бесараб Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів: - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач, ГУНП в Черкаській області), в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2986171 від 05.09.2024, винесену поліцейським Лисянського РПП СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Гончаруком О.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 18.12.2024 адміністративний позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що із вказаним позовом позивач звернувся до суду 11.10.2024, тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 286 КАС України. Позивач вказав, що не отримував постанови серії ЕНА №2986171 від 05.09.2024, однак наданий відповідачем відеозапис свідчить, що позивач дізнався про порушення свого права саме 05.09.2024 після оголошення йому постанови, яку він відмовився отримати. Тому, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 18.12.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт відмови від отримання постанови мав бути підтверджений підписами понятих або відеозаписом та про це повинно бути зазначено в постанові. Проте, в постанові відсутня інформація про залучення понятих, які могли б підтвердити той факт, що ОСОБА_1 відмовився від отримання постанови. Також, в постанові серії ЕНА № 2986171 від 05.09.2024 не зазначено, що до неї додається відеозапис та про використаний технічний засіб. Такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 27.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивач дізнався про оскаржувану постанову 05.09.2024, однак звернувся до суду із вказаним позовом 11.10.2024. Отже, позивач пропустив десятиденний строк оскарження постанови серії ЕНА № 2986171 від 05.09.2024.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 286 КАС України визначенні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Тобто, законодавством регламентовано скорочений десятиденний строк оскарження до суду рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Встановлено, що позивач оскаржує постанову серії ЕНА № 2986171 від 05.09.2024.

Відповідно до наданих відповідачем відеозаписів з нагрудної бодікамери (диск № 1 відео 0186 о 14:40, диск № 2 відео 0052 о 14:41, відео 0231 о 15:44) працівник поліції неодноразово повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього складено оскаржувану постанову та декілька раз запропонував її підписати та отримати копію. Проте позивач повідомив, що відмовляється від її підпису та отримання.

У заяві про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 11.10.2024, позивач зазначає, що ним пропущений строк звернення до суду з позовом у зв`язку з тим, що він лише 09.10.2024, під час ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, побачив в матеріалах справи постанову серії ЕНА №2986171 від 05.09.2024. Зазначив, що 05.09.2024 «він не придав значення та не розумів», що працівник поліції склав відносно нього оскаржувану постанову серії ЕНА № 2986171 від 05.09.2024.

Надані відповідачем відеозаписи позивач вважає неналежними доказами, адже їх не відображено у постанові серії ЕНА № 2986171 від 05.09.2024.

Однак, такі доводи апеляційний суд розцінює критично.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

За приписами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналіз наведених норм свідчить, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має бути зазначено про фіксацію порушення технічними засобами. У разі відсутності у постанові відповідних даних про технічних засіб яким зафіксовано порушення, файли та дані здобуті в результаті фіксації порушення таким технічним засобом не можуть вважатись належним доказом вчинення порушення.

В контексті обставин даної справи та вказаних доводів позивача, колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутність даних у оскаржуваній постанові щодо відеофіксації порушення та використаних технічних засобів, надані відеозаписи не можуть вважатись належними доказами вчинення адміністративного правопорушення за допущення якого позивачем прийнято оскаржувану постанову.

Разом з цим, відсутність даних у оскаржуваній постанові щодо відеофіксації порушення та використаних технічних засобів, не нівелює доказове значення вказаних відеозаписів при доказуванні інших обставин, у тому числі й відмови позивача від отримання примірника оскаржуваної постанови.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач дізнався про оскаржувану постанову під час її складання, а саме 05.09.2024.

До суду позивач звернувся 11.10.2024, тобто з порушенням визначеного законом строку.

При цьому, доводи позивача щодо наявності поважних причин пропуску вказаного строку зводяться виключно до заперечення того, що позивач дізнався про оскаржувану постанову 05.09.2024. Такі заперечення відхилені судом.

Тому, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що існували поважні причини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя М.М. Заїка

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку