Ухвала

від 25.02.2025 по справі 640/17785/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17785/22

УХВАЛА

25 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів: - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Руденку Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сільськогоподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Офісу Генерального прокурора до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи: Національний музей народної архітектури та побуту України, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник Генерального прокурора (далі також прокурор) в інтересах держави звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи: Національний музей народної архітектури та побуту України (далі також Музей), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський» (далі - СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський»), в якому просив:

- визнати протиправними та нечинними абзац 2 пункту 1 та пункт 2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27 серпня 2007 року № 984/2/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с. Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25 червня 2007 року № 553, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою Національною академією наук України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об`єднанням «Київзеленбуд», та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затвердженої Міністром культури і туризму України від 30 грудня 2005 року);

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, прийняти нормативно-правовий акт з метою встановлення меж і режимів використання зон охорони Музею народної архітектури та побуту України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позов задоволено.

СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» подало апеляційну скаргу на вказане рішення.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалами від 25 вересня 2024 року та від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 лютого 2025 року.

18 лютого 2025 року у судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора заявила усне клопотання про закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що оскаржуваний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 27 серпня 2007 року № 984/2/16-07 щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с. Пирогів) не стосується прав, свобод чи інтересів СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський».

Представник СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» заперечувала проти задоволення клопотання про закриття апеляційного провадження у справі. Зокрема зауважила, що СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» є фактичним користувачем вказаної земельної ділянки, а тому оскаржуваний наказ щодо встановлення охоронних зон Музею народної архітектури та побуту впливає на права та законні інтереси СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський». Вказала на необхідність надання додаткового часу для підготовки заперечень на клопотання про закриття апеляційного провадження у справі.

Розгляд справи відкладено на 25 лютого 2025 року.

Водночас 25 лютого 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання заступника Генерального прокурора про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 640/17785/22.

На обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» немає жодних прав на земельні ділянки, які перебувають у межах охоронних зон Музею, що підтверджується відповідними судовими рішеннями і інших справах за позовами прокурора. Також за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на земельні ділянки, що розташовані поблизу території Музею, і на які було зареєстровано право оренди СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» припинені.

Заявник вважає, що з огляду на вказані обставини, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року не стосується прав та (або) обов`язків чи законних інтересів СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» через відсутність безпосереднього правового зв`язку між скаржником і оскаржуваним судовим рішенням, а також змісту правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі.

Представник СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» заперечувала проти задоволення клопотання про закриття апеляційного провадження у справі. Пояснила, що протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року задоволено заяву СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а тому воно має право на подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року саме як учасник справи, а не як особа щодо якої судом вирішено питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки.

За результатами розгляду зазначеного клопотання колегія суддів уважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Водночас, суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зокрема вказував, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).

Щодо питання доступу до суду Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року, серія А № 18, пункти 28-36).

ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, пункт 33).

Застосовуючи правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, колегія апеляційного суду наголошує, що право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

У КАС України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

У відповідності до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі.

Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАС України, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб`єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.

В силу приписів частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Водночас, доцільно буде відзначити, що у розумінні частин першої та другої статті 42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

На відміну від інших учасників адміністративного процесу, учасники справи здійснюють свої процесуальні права та виконують обов`язки в адміністративному процесі для того, щоб досягнути певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Така зацікавленість обумовлена їх поведінкою як суб`єкта в матеріально-правових відносинах, щодо прав і обов`язків в яких виник спір, вирішення якого з ініціативи одного з цих суб`єктів перенесено в площину процесуального регулювання.

Права учасників справи визначені частиною третьою статті 44 КАС України, в тому числі, право оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.

Як вказував Верховний Суд у згаданій вище постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 305 КАС України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів звертає увагу, що СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» апеляційну скаргу подано саме як учасником справи (третьою особою у справі), а не особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, у зв`язку з чим підстави для застосування вимог пункту 3 частини першої статті 305 КАС України відсутні.

При цьому, як на момент вступу СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» у справу в якості третьої особи, так і на момент подання апеляційної скарги, право оренди СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» земельної ділянки площею 16,0345 га (кадастровий номер 8000000000:79:107:0002) по вул. Академіка Заболотного у м. Києві не було припиненим, а отже, в силу приписів статті 44 КАС України, останнє вправі оскаржити рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року.

Отже, в контексті спірних правовідносин, а також їх правового регулювання варто зазначити, що клопотання представника Офісу Генерального прокурора про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою СГ ТОВ Агрокомбінат «Хотівський» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 305, 310, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про закриття апеляційного провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. М. Заїка

Судді Є. О. Сорочко

Є. В. Чаку

Повний текст ухвали складено та підписано 26 лютого 2025 року.