Постанова

від 25.02.2025 по справі 240/6959/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6959/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

25 лютого 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексацій грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплаченої суми.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 в період з 10.08.2007 по 28.03.2014 проходив службу у Володарськ-Волинському УМВС України в Житомирській області.

Наказом в.о. начальника УМВС України в Житомирській області від 28.03.2014 №78ос (по особовому складу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 , заступника начальника слідчого відділення Володарськ-Волинського районного відділу, було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.64 "ж" (за власним бажанням). Вислуга років на 28.03.2014 становить: календарна - 10 років 07 місяців 24 дні.

Згідно архівної довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області №413/29 від 27.03.2024 позивачу в травні 2014 року було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 7816,43 грн.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом №33/105/05/29.2024 від 27.03.2024 у відповідь на запит позивача, повідомило його, що одноразова грошова допомога при звільненні з органів внутрішніх справ нарахована з місячного грошового забезпечення, яке він отримував при звільненні з служби. Індексація грошового забезпечення на день звільнення дорівнювала нулю.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невключення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції враховуючи наявність встановленого факту відсутності нарахувань і виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ, дійшов висновку про відсутність правових підстав для обтяження Головного управління Національної поліції в Житомирській області обов`язком здійснення перерахунку та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексацій грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У спірний період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ був чинний Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII), за правилами статті 19 якого форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

На виконання вказаної норми закону постановою №1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців, в тому числі працівників органів внутрішніх справ.

Пунктом 1 постанови №1294, пунктом 3 Наказу №499 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).

Системний аналіз статті 19 Закону №565-XII і пункту 1 постанови №1294 вказує на те, що військовослужбовці, під час перебування на службі отримують грошове забезпечення, в складі якого, серед іншого, включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, а також окремо одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Додатком № 26 до постанови № 1294 визначено вичерпний перелік додаткових щомісячних видів грошового забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, серед яких, не міститься матеріальна допомога, одноразова премія, компенсація за невикористану у році звільнення відпустку і одноразова грошова допомога при звільненні.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом МВС від 31 грудня 2007 року № 499 (втратив чинність 31 грудня 2016 року) затверджено та введено в дію з 1 січня 2008 року Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Ця Інструкція розроблена, зокрема, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 913 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (пункт 1.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 1.14 Інструкції індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

За змістом статті 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, статті 95 Кодексу законів по працю України та статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація виплачується з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша). Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2).

Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), пунктом 2 якого визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на дату звільнення зі служби позивачу індексація грошового забезпечення за період з 10.08.2007 по 28.03.2014 не нараховувалась та не виплачувалась.

Водночас, суд зауважує, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період 10.08.2007 по 28.03.2014 не є предметом даного адміністративного позову.

В даному випадку, позивач оскаржує дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для обтяження Головного управління Національної поліції в Житомирській області обов`язком здійснення перерахунку та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексацій грошового забезпечення.

При цьому, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.

Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи наведені правові норми, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.