Ухвала

від 26.02.2025 по справі 380/19138/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19138/23 пров. № А/857/2264/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Курильця А. Р.суддів -Мікули О. І. Пліша М. А.

перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 380/19138/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУЕР КОНСТРАКШН ГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали вручено скаржнику 17 січня 2025 року шляхом доставлення до електронного кабінету ЄСІКС, що встановлено за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, первинна апеляційна скарга була подана у межах строків на апеляційне оскарження; контролюючий орган у найкоротші терміни після повернення апеляційної скарги звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з повторною апеляційною скаргою; дана апеляційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Не зважаючи на вказані обставини (впровадження воєнного стану, відсутніть коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинні обмеження та епідеміологічна ситуація, велике навантаження новопризначених працівників), працівники ДПС та її територіальних органів вживають всіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень, прийнятих не на користь держави.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Насамперед суд зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Водночас на даний час існують доволі чіткі підходи Верховного Суду до вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження після повернення первинної апеляційної скарги (справи №№ 380/7041/24, 260/7878/23, 260/8337/23, 480/11693/23, 520/27103/23, 200/3692/21, 120/3679/22, 520/35823/23, 460/65/24, 120/2647/23, 380/16000/23, 340/4021/23, 280/8197/23, 320/21765/23, 640/1952/22, 420/33365/23, 420/27853/23, 520/36811/23, 520/31351/23, 420/31988/23, 560/13992/23, 560/18286/23, 640/32374/20 та ін.).

Зважаючи на зміст викладених у цих постановах Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, варто зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

Повертаючись до обставин цієї справи, зазначений обов`язок, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, дотримано скаржником, позаяк первісна скарга на рішення суду від 25 березня 2024 року була подана 23 квітня 2024 року.

2) повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

В світлі справи, що розглядається, зазначена вимога не дотримана скаржником, оскільки первісна скарга повернута 10 червня 2024 року (копію ухвали надіслано 11.06.2024 17:16 год. в Електронний кабінет скаржника, що встановлено за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

За правилами частини шостої статті 251 КАС України вважається, що апелянт отримав копію ухвали про повернення апеляційної скарги 12 червня 2024 року, а повторна апеляційна скарга подана лише 07 січня 2025 року, тобто майже через 7 місяців з моменту повернення первісної апеляційної скарги (210 днів) та більше ніж через 9 місяців (288 днів) з моменту ознайомлення з текстом оскаржуваного рішення, при 30-денному строку на подання апеляційної скарги.

Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

Матеріалами цієї адміністративної справи стверджується, що така вимога лише частково дотримана скаржником, оскільки недоліки усунуті станом на момент повторного звернення, позаяк судовий збір сплачено.

Однак оцінюючи наведену обставину, суд апеляційної інстанції враховує, що за усталеною практикою Верховного Суду самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами добросовісної поведінки сторони під час провадження щодо першої скарги та повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. В даному випадку під час залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк відповідач не вжив жодних заходів для усунення недоліків.

Зазначена позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року в справі № 520/23523/21

Хоча КАС України і надає учасникам справи право на апеляційне оскарження судових рішень протягом тридцяти днів з дня його проголошення, проте, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження при зверненні з апеляційною скаргою повторно важливе значення мають тривалість часу, що минув з дати отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, та дії, що вживались апелянтом протягом цього часу.

Наведені ж вище обставини свідчать, що скаржник не вжив у максимально стислі строки заходів щодо подання апеляційної скарги повторно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з моменту формування платіжної інструкції про сплату судового збору (13 грудня 2024 року) і до подання апеляційної скарги повторно (09 січня 2025 року) минуло 26 днів.

При цьому податковий орган ні в апеляційній скарзі, ні у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не навів поважних причин, які перешкоджали апелянту звернутись з апеляційною скаргою повторно одразу після отримання документа про сплату судового збору.

4) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

5) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

В контексті двох вищезазначених обставин колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводів стосовно пропуску строку з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 804/2979/17 від 15.05.2018 та № 822/276/17 від 07.06.2018.

Між тим, суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.

Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.

Посилання податкового органу на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору колегією суддів відхиляється, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.

Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Посилання на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання апелянтом своїх процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Колегія суддів констатує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Щодо правового значення листів ТТП колегія суддів наголошує, що в постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

До того ж, Головне управління ДПС у Львівській області, крізь компетенційну призму, не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.

Скаржник зазначає, що апеляційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Насамперед у даному випадку варто зазначити, що наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є підставою для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження та не є визначальним для можливості поновлення строку на апеляційне оскарження.

Наведені скаржником міркування не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, яке набрало законної сили, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві та відмовити у задоволенні такої.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 380/19138/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУЕР КОНСТРАКШН ГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш