Постанова

від 26.02.2025 по справі 380/7370/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7370/24 пров. № А/857/16499/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року (головуючий суддя: Потабенко В.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший старт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Перший старт», 05.04.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці № UA209000/2023/700083/2 від 04.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2023 між ТзОВ «Перший старт» та компанією «Global Trust Project sp. z o. o.», POLAND, укладено зовнішньоекономічний контракт № 1, відповідно до якого продавець зобов`язаний поставити і передати у власність: транспортні засоби, та їх складові частини (товар), а покупець прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № 1 від 15.08.2023, згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 37D/12/2023 від 19.12.2023 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 5550 євро. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 03.01.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209180000426U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (товар № 1 вантажний автомобіль). Однак, 04.01.2024 Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2023/700083/2 у сторону збільшення за резервним методом, з чим позивач не погоджується, оскільки ним було належним чином підтверджено митну вартість товару за основним методом. У встановлений законодавством 80-ти денний термін, до Львівської митниці позивачем була подана заява № 1 в порядку ст. 55 Митного кодексу України, разом з якою було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість та відповідні обґрунтування. Листом від 26.02.2024 №7.4-2/7.4-15-02/13/5760 Львівська митниця відмовила у задоволенні заяви позивача. Позивач вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2023/700083/2 від 04.01.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позов задоволено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності у поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. оформлення.

За результатами проведеного опрацювання встановлено, що згідно з витягу оголошення про продаж транспортного засобу який знаходився на площадці в ФРН вказана ціна нетто 5500 EUR, в рахунку фактурі № 37D/12/2023 від 19.12.2023 вказана вартість 5550 євро, відповідно, до зазначеного, до митного контролю не надано жодних документів та відомостей, що підтверджують вартість доставки задекларованого транспортного засобу по території ФРН та території Польщі, що суперечить умовам поставки DAP.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Позивач, 03.09.2024 подав відзив на апеляційну скаргу в якій просив апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару в розрізі обставин цієї справи є неправомірним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією ІМ 40ДЕ № 24UA209180000426U4 від 03.01.2024 документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 15.08.2023;

- рахунок-фактура (Інвойс) № 37D/12/2023 від 19.12.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.06.2021;

- довідка про витрати на транспортування від 26.12.2023;

- додаткова цінова інформація від 26.12.2023;

- довідка органу сертифікації № 2023-14898 від 26.12.2023;

- копія митної декларації країни відправлення № 23PL301010E1831499 від 22.12.2023;

- фото товару.

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації № 24UA209180000426U4 від 03.01.2024, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 МК України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Львівська митниця 04.01.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700083/2.

Як зазначено у графі 33 рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) (оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній митній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості) та 2б) (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці , визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) статті VII ГАТТ. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:

- згідно з витягу оголошення про продаж транспортного засобу який знаходився на площадці в ФРН вказана ціна нетто 5500 EUR, в рахунку фактурі №37D/12/2023 від 19.12.2023 вказана вартість 5550 євро, відповідно, до зазначеного, до митного контролю не надано жодних документів та відомостей, що підтверджують вартість доставки задекларованого транспортного засобу по території ФРН та території Польщі, що суперечить умовам поставки DAP;

- в гр. 20 митної декларації за зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», разом з тим подана довідка № б/н від 26.12.2023 де зазначені додаткові витрати на доставку транспортного засобу в розмірі 300 EUR;

- відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форм декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюються належність послуг до товару: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано;

- відсутня CMR; згідно пункту б, ч. 1 ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають органу доходів і зборів такі документи: - транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта який відповідає за перевезення та суму яка понесена на транспортування товару.

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей, що підтверджують всі складові числових митної вартості. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів , на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування ; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару. На що декларантом надано відповідь на вимогу. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA205140/2023/104457 від 14.12.2023, де митна вартість визначена митним органом на рівні 10000 EUR.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Львівська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, на електронне повідомлення митного органу відповідач 04.01.2024 подав заяву, що станом на 04.01.2024 у декларанта відсутні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. (а. с. 23).

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з митною декларацією позивач надав митному органу наступні документи, зокрема:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 15.08.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) № 37D/12/2023 від 19.12.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.06.2021;

- довідка про витрати на транспортування від 26.12.2023;

- додаткова цінова інформація від 26.12.2023;

- довідка органу сертифікації № 2023-14898 від 26.12.2023;

- копія митної декларації країни відправлення № 23PL301010E1831499 від 22.12.2023;

- фото товару.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.08.202, оплата за товар по цьому контракту здійснюється по передоплаті або після оплати протягом 120 днів на користь продавця на його банківський рахунок. Платіж здійснюється покупцем у валюті Євро прямим банківським переказом на рахунок продавця (п. п. 5.1, 5.2 Договору).

Тобто, відповідно до пункту 5.1. договору оплата за товар проводиться у доларах Євро у формі передоплати або після 120 днів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 37D/12/2023 від 19.12.2023 ціна товару становить 5550 Євро.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що рахунок-фактура підтверджує лише договірну ціну товару, яку узгодили сторони між собою, а не про її фактичну сплату.

Крім цього, всупереч п. п. 5.1 Договору, позивач не подав доказів, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, що ним здійснено передоплату за товар та не подано доказів, що позивач оплатив товар після 120 днів з моменту поставки його.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за товар, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано жодного платіжного документа, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Крім цього, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому відсутні правові підстави, відповідно до ст. 139 КАС України, для стягнення судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 380/7370/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін