Постанова

від 26.02.2025 по справі 460/9134/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 460/9134/24 пров. № А/857/29828/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 460/9134/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції Максимчук О.О.,

час ухвалення рішення 24 жовтня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.01.2024 №172650007745 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дітьми потерпілими від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 04.11.2000 по 31.10.2002.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 28.12.2023 про призначення дострокової пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.07.2024 №172650007745 (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.01.2024 року №172650007745) позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно матеріалів пенсійної справи позивача його страховий стаж складає 22 роки 2 місяці 19 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди. Для визначення права про зарахування догляду за дитиною до 12-річного віку за період з 01.11.1999 по 31.10.2002 до заяви не було надано трудову книжку матері (про період роботи).

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Познань Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області, є громадянином України та має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 28.03.2013 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Позивач починаючи з 26.04.1986 по 26.11.1987 та з 14.11.1989 по даний час проживає та зареєстрований в с. Познань Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, що підтверджується довідкою Березівської сільської ради №4527 від 18.07.2023 та відповідною відміткою в паспорті позивача.

Після досягнення віку 54 років позивач 14.11.2023 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку. З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням якого від 20 листопада 2023 року №172650007745 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

28.12.2023 позивач повторно звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку. З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто 01.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення №172650007745, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж особи становить 20 років 6 місяців 3 дні, а для визначення права про зарахування догляду за дитиною до 12-річного віку за період з 01.11.1999 року по 31.10.2002 рік до заяви не було надано трудову книжку матері (про період роботи). Також у вказаному рішенні відповідач зазначив про те, що вік заявника становить 54 роки 1 місяць 29 днів, період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 по 18.07.2023 становить 35 років 2 місяці 7 днів.

Отже у цій справі, яка розглядається, предметом спору є рішення відповідача від 01.01.2024 №172650007745 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2023 про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зарахуванням до загального страхового стажу періодів: догляду за дітьми потерпілими від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 04.11.2000 по 31.12.2003 та добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року, а також зобов`язання відповідача прийняти рішення з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Таким чином, факт видачі позивачу уповноваженим органом держави посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було та матеріали справи не містять.

Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов`язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.

З наявної в матеріалах справи довідки Березівської сільської ради №4527 від 18.07.2023 суд встановив, що починаючи з 26.04.1986 по 26.11.1987 та з 14.11.1989 по даний час (дату видачі довідки) позивач проживає та зареєстрований в с. Познань Сарненського району Рівненської області. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с. Познань Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Суд зауважує, що відповідачем у рішенні від 01.01.2024 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах не заперечується факт проживання позивачем в зоні гарантованого добровільного відселення достатню кількість років, яка дає позивачу право на зниження пенсійного віку на 6 років, тому це питання не входить до предмету спору у цій справі.

Водночас, другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 30-6 = 24 роки.

В ході розгляду справи суд встановив, що позивач досягнув віку 54 років у 2023 році, а тому на момент досягнення необхідного віку (станом на 2023 рік) страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 24 років.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 54 річного віку, однак за твердженням відповідача страховий стаж позивача відповідно до рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку від 01.01.2024 складає лише 20 років 6 місяців 3 дні, якого недостатньо з урахуванням зменшення для призначення дострокової пенсії, оскільки вимога наявності страхового стажу 24 роки є недотриманою.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2023 про призначення дострокової пенсії зарахувавши до загального страхового стажу період добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року.

Згідно із пунктом 15 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є також особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону №2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року).

Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2. В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору. Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена цією частиною, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами першою, третьою та четвертою цієї статті (частина 5 статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

З наявних у справі матеріалів суд встановив, що 18.12.2023 між позивачем та Головним управлінням ДПС у Рівненській області укладено договір №О2317139100112 про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) вбачається, що позивачем сплачено страхові внески з 01.01.2012 по 31.07.2013 за вказаним договором.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2024 №1700-0303-9/42227, який був скерований до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо перегляду рішення про відмову по ЕПС ОСОБА_1 за результатами розгляду його заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку від 28.12.2023

Зі змісту вказаного листа вбачається, що розмір страхового стажу позивача визначено некоректно, оскільки не враховано період одноразової сплати єдиного соціального внеску за договором про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 18.12.2023 №О2317139100112. В індивідуальних відомостях про застраховану особу згідно Реєстру застрахованих осіб Форми ОК-5 від 28.12.2023 наявна сплата страхових внесків з 01.01.2012 по 31.07.2013.

За результатом розгляду листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2024 №1700-0303-9/42227, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області переглянуто рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ та винесено рішення від 26.07.2024 та від 14.08.2024 за №172650007745, в яких до страхового стажу позивача зараховано період з 01.01.2012 по 31.07.2013, в якому ним сплачувались страхові внески в порядку добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З наведеного суд встановив, що відповідачем самостійно зараховано до страхового стажу позивача період добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2012 по 31.07.2013, а тому вказаний період не потребує повторного зарахування судом, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також в оскаржуваному рішенні відповідача до страхового стажу позивача не враховано період догляду за дитиною, постраждалою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, оскільки за твердженням відповідача для визначення права про зарахування догляду за дитиною до 12-річного віку за період з 01.11.1999 по 31.10.2002 до заяви не надано трудову книжку матері (про період роботи за цей період). З приводу не зарахування відповідачем до стажу позивача вказаного періоду суд зазначає наступне.

Пунктом 13 статті 30 цього Закону №796-ХІІ передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Слід зазначити, що згідно із пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

В ході розгляду справи суд встановив, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 25.02.1993.

На підтвердження народження дітей позивачем надано свідоцтва про народження дітей від 18.05.2004 № НОМЕР_3 , від 04.08.1995 №284886, від 10.12.1996 №019548, від 08.05.1998 №047359, від 01.11.1999 №079604, від 05.02.2001 №106685, від 21.05.2002 №131222, від 18.02.2005 №004514, від 07.06.2006 №033105, від 24.09.2009 №106251.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що діти позивача належать до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи та мають відповідні посвідчення (а.с. 43, 45, 47, 49, 51, 54, 56, 58, 60, 62).

Як судом вже було зазначено, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є зокрема виписка з трудової книжки. З трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 09.04.1992 вбачається, що з 04.11.2000 до 03.02.2014 (охоплює спірний період) записи в трудовій книжці відсутні, відтак суд вважає доведеним той факт, що позивачем не здійснювалась трудова діяльність з 04.11.2000 до 03.02.2014.

Відповідно до трудової книжки дружини позивача НОМЕР_5 від 20.11.1992 записи про працевлаштування в період з 20.11.1992 по 01.07.2013 відсутні, що також підтверджує відсутність трудової діяльності дружини позивача у вищевказаний період.

Суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати до страхового стажу період догляду за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 04.11.2000 по 31.12.2003. Однак, як вбачається з Форми РС-право період з 01.11.2002 по 31.12.2003 (1 рік 2 місяці) уже зарахований до стажу позивача, а отже не зарахованим залишається лише період з 04.11.2000 по 31.10.2002, з числа вказаного у позовних вимогах.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна заява дружини позивача від 28.12.2023, в якій повідомлено, що догляд за дітьми 12.05.2002 та ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснював позивач, пільгою відповідно до статті 30 Закону №796-ХІІ не скористалась.

За змістом пункту 13 частини 1 статті 30 Закону №796-ХІІ, пункту 11 Порядку №637 зарахування до стажу роботи часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років здійснюється лише одному з батьків, при цьому, особі, яка звернулася за призначенням пенсії, зарахування до страхового стажу зазначеного періоду догляду можливе лише за умови, що інший з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ.

З наявної в матеріалах справи Форми РС-право на ім`я ОСОБА_3 (дружини позивача) вбачається, що період з 13.12.1993 по 31.12.2003 (охоплює період відповідно до заявлених позивачем позовних вимог, який не зарахований позивачу до його стажу), зарахований до страхового стажу дружини позивача при призначенні їй пенсії за віком, однак вказаний період зарахований як догляд за дитиною до 3 років.

Відтак, оскільки зарахування до страхового стажу зазначеного періоду догляду можливе лише за умови, що інший з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ, а дружина позивача не скористалася такою пільгою з огляду на вказані вище факти, тому період з 04.11.2000 по 31.10.2002 (який не зарахований відповідачем згідно Форми РС-право) підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу незалежно від того, що у цей період мати дитини не працювала і здійснювала догляд за дитиною до 3 років.

Суд звертає увагу, що підставою незарахування позивачу періоду догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років згідно рішення відповідача про відмову в призначенні дострокової пенсії від 01.01.1994 №172650007745 була відсутність трудової книжки матері, яку позивачем долучено до матеріалів справи та досліджено судом. Інших підстав для відмови в зарахуванні такого періоду відповідачем не наведено.

Окрім того, оскаржуючи первинне рішення відповідача від 20.11.2023 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за заявою позивача від 14.11.2023, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі 460/3204/24 було встановлено, що підставою не зарахування період догляду за дитиною, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до 12 років ІНФОРМАЦІЯ_2 було невиконання умови пункту 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 року №637, в частині надання заяви, що мати не скористалась пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ.

Отже, оскільки в матеріалах справи наявна заява дружини позивача від 28.12.2023 про те, що нею не використано пільгу відповідно до статті 30 Закону №796-ХІІ, відтак позивачем в цій частині виконано рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 20.11.2023 і не ставиться під сумнів в рішенні від 01.01.2024 №172650007745.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що спірне рішення від №172650007745 від 01.01.2024 прийняте відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність в останнього компетенції на виконання цього рішення, оскільки саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №172650007745 від 01.01.2024 року, позивачу відмовлено в призначенні спірної пенсії. Відтак пенсійний орган, який визначений за принципом екстериторіальності, є належним відповідачем за пред`явленим позовом та має компетенцію на виконання судового рішення.

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених вище правових норм, колегія суддів підтримує правильний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.01.2024 №172650007745 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2023 про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ, зарахувавши до загального страхового стажу період догляду за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 04.11.2000 по 31.10.2002.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 460/9134/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.