Постанова

від 26.02.2025 по справі 500/4839/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4839/24 пров. № А/857/28902/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/4839/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Юзьківим М.І. в м. Тернополі в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), у якому просив ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2024 доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі Постанова № 713);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 30.01.2024 з урахуванням доплати до пенсії згідно із Постановою № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не врахувавши, що цей відзив подано з порушенням процесуальних строків. При цьому судом без належних підстав не було взято до уваги подану своєчасно відповідь позивача на відзив на позов. Звертає увагу на те, що наявними у справі доказами підтверджується нарахування та виплата доплати до пенсії на підставі Постанови № 713, а також безпідставне припинення цієї виплати, що спростовує як доводи відповідача, так і висновки суду першої інстанції.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності (II група інвалідності, каліцтво/захворювання, отримане в період проходження військової служби, не пов`язане з виконанням службових обов`язків) згідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» (далі Закон № 2262-ХІІ) з 30.05.1991. Пенсійна виплата позивача на даний час становить 5680,87 грн.

Позивач звертався до відповідача із запитом на інформацію відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просив надати копії матеріалів пенсійної справи.

На вказаний запит відповідач у листі від 11.07.2024 № 1900-0202-8/34438 повідомив, що документи пенсійної справи не відносяться до публічної інформації, розгляд заяв про надання копій матеріалів пенсійної справи регулюються положеннями Закону України «Про звернення громадян», для ознайомлення з матеріалами пенсійної справи рекомендовано звернутись у сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ. Одночасно надіслано позивачу копії матеріалів пенсійної справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, із числа осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом № 2262-ХІІ.

Статтею 18 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Водночас статтею 20 Закону № 2262-XII визначено, що належно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Отже, відповідно до Закону № 2262-XII перерахунок призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за Законом № 2262-ХІІ покладається на органи Пенсійного фонду України. Аналогічно, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом також здійснюється органами Пенсійного фонду.

З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000,00 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000,00 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз зазначених норм Постанови № 713 вказує на те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі до 2000 грн мають особи, яким призначено пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018, а також ті, яким призначено пенсію хоча й після цієї дати, однак її розмір обчислено з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, крім військовослужбовців строкової служби.

З матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності (II група інвалідності, каліцтво/захворювання, отримане в період проходження військової служби, не пов`язане з виконанням службових обов`язків) згідно Закону № 2262-ХІІ з 30.05.1991.

Враховуючи, що Постановою № 713 не передбачено встановлення доплати для військовослужбовців строкової служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн на підставі Постанови № 713.

Згідно із частинами другою та шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням, дією та бездіяльністю.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Врахувавши, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позову.

Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо неповного встановлення обставин справи судом першої інстанції, оскільки навіть за наявності доплати на підставі Постанови № 713, яка мала місце до 30.01.2024 року, ця обставина ніяк не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність законодавчо передбачених підстав для такої виплати у спірний період (після 30.01.2024 року).

Також жодним чином не вплинуло на повноту встановлення обставин справи та на правильність висновків суду першої інстанції прийняття відзиву на позов та неврахування заперечень на відзив, оскільки, як зазначено вище, суд повно та правильно встановив обставини справи, а Постанова № 713 виключає виплату передбаченої нею доплати до пенсії категорії пенсіонерів, до кола яких відноситься позивач.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/4839/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар