Постанова

від 26.02.2025 по справі 500/4670/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4670/24 пров. № А/857/26694/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Обрізка І.М.,

Онишкевича Т.В.,

секретаря судового засідання Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Баб`юк П.М.), ухвалене в письмовому провадженні м. Тернопіль 17 вересня 2024 року, у справі № 500/4670/24 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Приватне підприємство «Розтоцьке Агро» про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2024 Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі- Управління) звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі-ВДВС), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.07.2024 у виконавчому провадженні ВП№74922507.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Суд першої інстанції зауважив, що поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку рішення у справі № 500/1204/23 може вважатись виконаним, у разі прийняття одного з двох рішень, а саме: про реєстрацію податкових накладних №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, поданих Приватним підприємством «Розтоцьке-Агро» (далі- Товариство) або відмову в їх реєстрації. Суд першої інстанції виснував, що в даному випадку рішення у справі № 500/1204/23 може вважатись виконаним у разі прийняття одного з двох рішень, а саме: про реєстрацію податкових накладних №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, поданих Товариством або відмову в їх реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Товариством 21.11.2023 була надана можливість подати Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено по податкових накладних № 6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023 для прийняття Комісією ГУ ДПС у Тернопільській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН рішення по вказаних накладних відповідно до висновків суду у справі №500/1204/23 та у спосіб визначний Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Скаржник вказує, що листом від 13.03.2024 року №7045/6/99-00-18-02-02-06 ДПС України, за результатами розгляду заяви директора Приватного підприємства «Розтоцьке Агро», повідомило заявника, що рішення суду за позовом ПП «Розтоцьке-Агро» в частині повторного розгляду питання щодо реєстрації податкових накладних № 6 від 31.12.2022 та № 1 від 01.01.2023 в Реєстрі виконано ДПС 21.11.2023. Платнику надана можливість повторно подати пояснення та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, проте підприємство на даний час не подано Повідомлення комісії регіонального рівня відповідно до вимог чинного законодавства. На думку скаржника контролюючим органом вжито вичерпні заходи щодо виконання рішення суду у справі №500/1204/23 та запропоновано Відділу примусового виконання рішень закінчити провадження у справі. Скаржник вважає, що Головне управління ДПС у Тернопільській області вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу від 11.07.2024 ВП №74922507 у розмірі 5100 грн. на позивача за невиконання рішення суду у справі №500/1204/23 суперечить вимогам частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підлягає скасуванню.

Представник відповідача та третьої особи подали відзив на апеляційну скаргу, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу просив задовольнити, та рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача та третьої особи просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі №500/1204/23 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8167568/41129405 від 27.01.2023, яким відмовлено Приватному підприємству «Розтоцьке-Агро» у реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2022; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8167569/41129405 від 27.01.2023, яким відмовлено Приватному підприємству «Розтоцьке-Агро» у реєстрації податкової накладної №1 від 01.01.2023; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023 подані на реєстрацію Приватним підприємством «Розтоцьке-Агро».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено частково, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 500/1204/23 скасовано в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством «Розтоцьке-Агро», та прийнято нову постанову, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Розтоцьке-Агро» задоволено частково: зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області та Державну податкову службу України повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством «Розтоцьке-Агро», з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків суду. В решті рішення суду залишено без змін.

На виконання вказаного судового рішення, 14.02.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист зобов`язального характеру.

03.05.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74922507.

Листом від 10.05.2024 Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомило відповідача, що Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ДПС України розглянуто постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №500/1204/23 та з урахуванням вимог чинного законодавства колегіально прийнято рішення від 21.11.2023 виконати рішення суду про повторний розгляд питання щодо реєстрації податкових накладних від 01.01.2023 №1 та від 31.12.2022 №6 від 31.12.2022 в Реєстрі шляхом скасування попередніх рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних в Реєстрі відповідно до рішення суду та надіслання платнику податку квитанції по вищезазначеним податковим накладним з пропозицією надати копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

За невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/1204/23 від 14.02.2024, заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.07.2024 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, згідно з положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-УІІІ (далі - Закон №1404-УІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-УІП виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 4 ст.19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII).

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: 1. невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); 2. відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об`єктивно перешкодило виконати судове рішення.

Поважними, в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 січня 2020 року (справа №400/1954/19), від 10 грудня 2020 року (справа №826/19276/16), від 10 вересня 2020 року (справа №824/308/20-а), від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, зокрема, зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області та Державну податкову службу України повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством «Розтоцьке-Агро», з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків суду.

Листом від 10.05.2024 Головне управління ДПС у Тернопільській області в рамках відкритого виконавчого провадження повідомило відповідача, що Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ДПС України розглянуто постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №500/1204/23 та з урахуванням вимог чинного законодавства колегіально прийнято рішення від 21.11.2023 виконати рішення суду про повторний розгляд питання щодо реєстрації податкових накладних від 01.01.2023 №1 та від 31.12.2022 №6 від 31.12.2022 в Реєстрі шляхом скасування попередніх рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних в Реєстрі відповідно до рішення суду та 21.11.2023 надіслано платнику податку квитанцію по вищезазначених податкових накладних з пропозицією надати копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

Проте слід зазначити, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, здійснюючи апеляційний розгляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі №500/1204/23, дійшов висновку, що надані позивачем документи та пояснення були достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Тернопільській області рішення про реєстрацію податкових накладних №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої за правилом настання першої події - відвантаження соняшника.

Отже, позивач як суб`єкт владних повноважень за наслідками ухвалення апеляційним судом судового рішення та після надання пропозиції Приватному підприємству «Розтоцьке-Агро» щодо надання додаткових документів, навіть за відсутності відповіді на таку пропозицію мав обов`язок, на виконання судового рішення, прийняти відповідно до наданих йому повноважень одне з рішень: щодо реєстрації, або ж щодо відмови у реєстрації спірних податкових накладних.

Таким чином апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, рішення у справі № 500/1204/23 може вважатись виконаним, у разі прийняття одного з двох рішень, а саме: про реєстрацію податкових накладних №6 від 31.12.2022 та №1 від 01.01.2023, поданих Приватним підприємством «Розтоцьке-Агро» або ж про відмову в їх реєстрації, що позивачем не виконано, а відтак суд апеляційної інстанції констатує невиконання позивачем судового рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови належним чином зреалізував законодавчо закріплені повноваження та правомірно виніс оскаржувану постанову за відсутності об`єктивних причин, які унеможливили або ж значно ускладнили виконання рішення боржником, або ж такі, що не залежали від власного волевиявлення боржника, що враховано судом першої інстанції.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 287, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 500/4670/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич