Касаційний адміністративний суд верховного суду
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяУХВАЛА
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа №260/3971/24
адміністративне провадження № К/990/5579/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №260/3971/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (далі - ТУ ДСА в Закарпатській області), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн;
- зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн;
- визнати протиправними дії ТУ ДСА в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- зобов`язати ТУ ДСА в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2021 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по 31 травня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по 31 травня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2024 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2024 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року та допомогу на оздоровлення за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн та у 2024 році 3028 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №260/3971/24 в частині задоволення позовних вимог за період з 20 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року скасовано та ухвалено в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 20 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року залишено без розгляду.
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №260/3971/24 залишено без змін.
12 лютого 2025 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №260/3971/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою для відкритті касаційного провадження у справі №260/3971/24 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого а оскаржуваному судовому рішенні суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником у касаційній скарзі не зазначено жодної постанови Верховного Суду, яку на його думку не враховано судами попередніх інстанцій, та, відповідно, інших обов`язкових умов.
Верховний Суд зауважує, що формальне посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України без належного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кас України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Верховним Судом встановлено, що перевіряючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з урахування установлених у цій справі обставин, послався на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22 від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 14 листопада 2024 року у справі №120/147/22-а, в яких суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Верховний Суд у вищевказаних справах наголосив, що відповідачі неправильно визначили розрахункову величину посадового окладу, застосовуючи в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, тобто Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Повертаючись до цієї справи, суд апеляційної інстанції, врахувавши вищенаведені висновки Верховного Суду, зазначив, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік», фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що виплата суддівської винагороди регулюється тільки статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а норми інших законодавчих актів до правовідносин щодо розміру суддівської винагороди застосовуватися не можуть.
Отже, ураховані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосуються подібних правовідносин, що створює підстави для застосування пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
Відтак, враховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №260/3971/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А .Уханенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2025 |
Оприлюднено | 27.02.2025 |
Номер документу | 125447086 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Кашпур О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні