Постанова

від 25.02.2025 по справі 160/14336/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/14336/23

адміністративне провадження № К/990/3031/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року

(суддя Савченко А.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (судді: Білак С.В., Чабаненко С.В., Юрко І.В.)

у адміністративній справі за позовом Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу та розпорядження, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне науково-технологічне підприємство "Регіон" (далі також - Позивач, ПНТП "Регіон") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - Відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки";

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо складання акту від 11 січня 2023 року №150/04-36-09-02/24228435 "Про неможливість проведення фактичної перевірки Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19 січня 2023 року №16-рл, внутрішній №113730 щодо анулювання ліцензії Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон" на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614201901749, терміном дії з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, інформацію щодо анулювання ліцензії Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон", реєстраційний №990614201901749, терміном дії з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро Дніпропетровської області, вул. Мандриківська, 6.44, та поновити її дію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався, зокрема на те, що фактична перевірка була призначена контролюючим органом з порушенням приписів чинного законодавства, позаяк наказ від 5 січня 2023 року №29-п «Про проведення фактичної перевірки» не містить посилань на повідомлення/інформацію про можливі порушення ПНТП "Регіон" законодавства, чи наявність інших підстав для проведення фактичної перевірки передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а містить лише загальне посилання на вказану норму ПК України, що не є достатнім. Водночас зазначає, що за відсутності підстав для здійснення перевірки акт від 11 січня 2023 року №150/04-36-09-02/24228435 «Про неможливість проведення фактичної перевірки Приватного науково-технологічного підприємства «Регіон» (далі також - Акт) не може вважатися допустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Стверджує, що фактична перевірка, за наслідками якої посадовими особами контролюючого органу було встановлено факт відсутності ПНТП "Регіон" за місцем провадження діяльності, була проведена неналежним чином та без фіксації належними та допустимими доказами (за допомогою технічних засобів, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або за допомогою засобів фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису) відповідного факту. При цьому вказує, що ПНТП "Регіон" знаходиться за місцем провадження діяльності, яке зазначене у виданій ліцензії, і здійснює там свою діяльність, що, зокрема підтверджується тим, що Акт, направлений засобами поштового зв`язку за вказаною адресою було вручено Позивачу.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2023 позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував розпорядження ГУ ДПС «Про анулювання ліцензій» від 19 січня 2023 року №16-рл в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, ПНТП «Регіон», реєстраційний номер 990614201901749 з терміном дії з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року; зобов`язав ГУ ДПС видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ПНТП «Регіон» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201901749 з терміном дії з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року, та поновити інформацію (внести відомості) в Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним щодо чинності цієї ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, ПНТП «Регіон» реєстраційний номер 990614201901749 з терміном дії з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року; в решті позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки" та визнання протиправними дій Відповідача щодо складання Акту, суд виходив з того, що:

- в оскаржуваному наказі ГУ ДПС від 5 січня 2023 року №29-п «Про проведення фактичної перевірки Приватне науково-технологічне підприємство «Регіон» (код ЄДРПОУ 24228435)» підставою проведення перевірки вказано підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- оскільки в наказі від 5 січня 2023 року №29-п «Про проведення фактичної перевірки Приватне науково-технологічне підприємство «Регіон» (код ЄДРПОУ 24228435)» не зазначена конкретна інформація щодо порушення Позивачем вимог законодавства на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тому саме з цих підстав Відповідач не міг проводити перевірку;

- фактично перевірка була проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з аналізу якого вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. А отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що узгоджується з правовими позиціями викладеними Верховним Судом в постановах від 11 травня 2022 року у справі 540/4141/20, від 21 липня 2022 року у справі №320/1864/21, 320/8042/21, від 08 грудня 2022 у справі 140/2889/21;

- формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі (постанови Верховного суду від 11 липня 2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21).

- дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта від 11 січня 2023 року №150/04-36-09-02/24228435 «Про неможливість проведення фактичної перевірки Приватного науково-технологічного підприємства «Регіон» є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції, а сам акт не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Юридичні наслідки для платника податків створює не вказаний акт, а прийняте за його висновками розпорядження ГУ ДПС «Про анулювання ліцензій» від 19 січня 2023 року №16-рл;

- наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі по собі не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 №804/3594/13-а).

Третій апеляційний адміністративний суд постановою 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС, залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року - без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задовленні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказ ГУ ДПС від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки" та визнання протиправними дій Відповідача щодо складання Акту й ухвалити в зазначені частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції пославшись на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 8 грудня 2022 року у справі №140/2889/21, від 19 квітня 2023 року у справі №360/2657/20, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 8 травня 2018 у справі №804/3594/13-а, водночас не врахував більш сучасної правової позиції висловленої Верховним Судом в постанові від 24 вересня 2024 року у справі №320/8742/22.

Вказує, що Відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме стало підставою для видання наказу від 5 січня 2023 року №29-п, зокрема, наявність (отримання) від якого органу та якої саме інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, стало приводом для призначення та проведення перевірки, а також не вказав її мету, що має визначатися з підстав проведення перевірки. При цьому зауважує, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для ГУ ДПС, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Покликається на те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не є достатньою підставою для видання наказу від 5 січня 2023 року №29-п та проведення фактичної перевірки.

Зазначає, що відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України наказ на проведення перевірки має містити такий обов`язковий реквізит, як період діяльності, який буде перевірятися, водночас в наказі від 5 січня 2023 року №29-п Відповідачем не визначено відповідний період, а є лише загальне посилання на статтю 102 ПК України.

Щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Відповідача щодо складання Акту Позивач покликається на те, що оскільки вихід за місцезнаходженням ПНТП "Регіон" 5 січня 2023року здійснювався не Відповідачем, а його територіальним підрозділом, то саме останній і повинен був відповідно до вимог абзацу 4 пункту 81.2 статті 82 ПК України скласти акт про неможливість проведення фактичної перевірки не пізніше 6 січня 2023 року. Водночас Акт складено лише 11 січня 2023 року та направлено ПНТП "Регіон" 28 лютого 2023 року лише після письмової вимоги Позивача, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

Зазначає, що до Акту Відповідачем не додано жодних доказів, у тому числі сформованих за допомогою технічних засобів, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або за допомогою засобів фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, які б підтверджували факт перебування інспекторів податкового органу за адресою здійснення господарської діяльності ПНТП "Регіон".

2.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач не погоджується з вимогами касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог - законними і обґрунтованими.

Покликається на те, що ініціювання призначення фактичної перевірки Позивача було здійснено на підставі доповідної записки відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами, з метою отримання даних про місця та обсяги пального на зберіганні згідно листа Державної податкової служби України від 12 жовтня 2022 №12302/7/99-00-00 (вх. від 14 жовтня 2022 року №2993/8). Вказані документи було додано до відзиву на позовну заяву.

Крім того, зазначає, що фактична перевірка Позивача була призначена для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу підакцизних товарів, а в наказі від 5 січня 2023 року №39 міститься посилання на відповідні підстави її проведення відповідно до ПК України, а саме, на підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. При цьому відзначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Вказує на те, що в наказі від 5 січня 2023 року № 39 визначено період щодо якого буде проводитись перевірка, а саме, вказано: «період діяльності, який буде перевірятися: згідно ст. 102 ПК України».

Зазначаючи вказане Відповідач покликається на правові позиції викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 та Верховним Судом в постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 10 грудня 2020 року у справі №814/733/17, від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/00, від 21 липня 2022 року №320/1867/21, від 25 квітня 2023 року у справі №520/3328/2020, від 10 жовтня 2023 року № 500/1301/20, від 6 лютого 2025 року №120/11036/23.

Наголошує, що оскаржувані Позивачем дії ГУ ДПС та Акт на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів Позивача, оскільки Акт є лише службовим документом, що фіксує неможливість проведення фактичної перевірки, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України , а дії службової особи щодо його складання та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ПНТП «Регіон» згідно з Ліцензією на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201901749, виданої ГУ ДПС у Полтавській області 21 березня 2023 року (далі - Ліцензія) має право на здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі у період з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року.

Згідно з Ліцензією, місцезнаходженням ПНТП «Регіон» є: 49094, м. Дніпро, Жовтневий р-н, вул. Мандриківська, буд. 44.

В.о. начальника ГУ ДПС 5 січня 2023 року видано наказ №29-п «Про проведення фактичної перевірки Приватне науково-технологічне підприємство «Регіон» (код ЄДРПОУ 24228435)», яким на підставі статей 19-1, 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 62.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, призначено проведення фактичної перевірки ПНТП «Регіон» за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 44 з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятися: згідно статті 102 ПК України. Перевірки розпочати з 5 січня 2023 року, тривалість не більше 10 діб.

На підставі наказу від 5 січня 2023 року №29-п та направлень на перевірку від 5 січня 2023 року. №93, №94 головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області Лебедєвим В.В. та головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області Сусловим Д.Є. з метою проведення означеної фактичної перевірки 5 січня 2023 року здійснено вихід за місцезнаходженням ПНТП «Регіон», зазначеним у Ліцензії, а саме: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 44.

За наслідками виходу на проведення фактичної перевірки ГУ ДПС складено акт від 11 січня 2023 року №150/04-36-09-02/24228435 «Про неможливість проведення фактичної перевірки Приватного науково-технологічного підприємства «Регіон» (код ЄДРПОУ 24228435)», згідно з яким працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено відсутність посадових осіб ПНТП «Регіон» (код ЄДРПОУ 24228435) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 44. У зв`язку з чим, провести фактичну перевірку ПНТП «Регіон» за вказаною адресою з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, пального, у терміни, зазначені у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 5 січня 2023 року №29-п, не є можливим.

Акт направлено на адресу ПНТП «Регіон»: м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 44 засобами поштового зв`язку. Відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення акт отриманий уповноваженим представником Позивача 25 січня 2023 року.

ГУ ДПС видано розпорядження від 19 січня 2023 року №16-рл «Про анулювання ліцензій» від 19 січня 2023 року, яким за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі такожі - Закон), а саме: встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або провадження діяльності, які зазначені у видані ліцензії, анульовано ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, суб`єктам господарювання згідно з додатком.

Згідно з додатком до вказаного розпорядження, на його підставі, зокрема, анульовано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі ПНТП «Регіон» з терміном дії з 18 вересня 2019 року по 18 вересня 2024 року.

13 лютого 2023 року ПНТП «Регіон» на адресу ГУ ДПС направлено вимоги щодо надання паперових оригіналів та копій документів №20 та №21.

Листом ГУ ДПС №10809/6/04-36-09-01-11 від 21 лютого 2023 року «Про розгляд листа» на адресу ПНТП «Регіон», зокрема, направлено Акт, розпорядження від 19 січня 2023 року №16-рл та наказ від 5 січня 2023 року №29-п засобами поштового зв`язку та отримано уповноваженим представником Позивача 10 березня 2023 року.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Позивачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в касаційному порядку виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказ ГУ ДПС від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки" та визнання про протиправними дій Відповідача щодо складання Акту.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відтак, відповідно до положень статті 341 КАС України рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду виключно в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

4.1.1 Щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки".

Ключовим питанням в аспекті перевірки правомірності видання Відповідачем наказу від 5 cічня 2023 року №29-п є перевірка правильності висновку про дотримання Відповідачем процедури призначення фактичної перевірки Позивача в розрізі достатності відображення в зазначеному наказі підстав для її призначення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Підпунктами 80.2.2 та 8.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно з підпунктами 19-1.1.13-19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав".

Зазначені правові висновки викладені Верховним Судом і в постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 320/8742/22, на неврахування яких покликався Позивач у касаційній скарзі.

Верховний Суд враховує ці висновки відповідно до положень частини третьої статті 341 КАС України та звертає увагу на таке.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи питання щодо правомірності наказу від 5 січня 2023 року №29-п зазначили, що підставою проведення перевірки в ньому вказано підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому констатували, що оскільки в спірному наказі не зазначена конкретна інформація щодо порушення Позивачем вимог законодавства на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тому саме з цих підстав Відповідач не міг проводити перевірку.

Водночас судами встановлено, що як убачається зі змісту наказу від 5 січня 2023 року №29-п, контролюючий орган призначив перевірку на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на цій підставі вона була проведене правомірно.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу не заперечує, що перевірку Позивача було призначено на проведено фактично на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Зазначаючи про правомірність наказу від 5 січня 2023 року №29-п суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність в наказі конкретизації інформації не є підставою для висновку щодо протиправності наказу про призначення фактичної перевірки, оскільки такої підстави як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, є достатньо для призначення фактичної перевірки.

Суд зауважує, що станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення в цій справі була відсутня чітка правова позиція Верховного Суду щодо мінімально достатнього обсягу інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, яка має бути зазначена в наказі на проведення перевірки в частині визначення підстав для проведення перевірки у разі її призначення на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Водночас станом на час розгляду касаційної скарги Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформовано відповідну правову позицію, яка відповідно до положень частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню Судом.

Отже, враховуючи правові висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, наявність в наказі від 5 січня 2023 року №29-п лише посилань на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Так, оскільки вказаний підпункт передбачає дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у наказі від 5 січня 2023 року №29-п без зазначення конкретної з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, не могло надати Позивачу загальне розуміння про підставу призначення перевірки та її предмет.

З огляду на зазначене, Верховний Суд, враховуючи правову позицію викладену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, а також в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі №320/8742/22, на яку покликається Позивач у касаційній скарзі, встановлення судами попередніх інстанцій призначення фактичної перевірки Позивача саме на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України за відсутності в наказі від 5 січня 2023 року №29-п будь - яких посилань на конкретні підстави її призначення, дійшов переконання, що наказ від 5 січня 2023 року №29-п видано без дотримання норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. Відтак, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

4.1.2 Щодо оскарження дій Відповідача щодо складання акту.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ДПС щодо складання акту виходили з того, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції, а сам акт не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні КАС України. Юридичні наслідки для платника податків створює не вказаний акт, а прийняте за його висновками розпорядження Відповідача «Про анулювання ліцензій» від 19 січня 2023 року №16-року.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на постанову Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №804/3594/13-а, зазначили про те, що наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи

Частиною першою статті 2 КАС України, яка вже була зазначена у цій постанові, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В постанові від 17 листопада 2022 року у справі №826/5581/16 Верховний Суд зазначив, що обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення

Разом з тим, Акт фіксує лише, що працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено відсутність посадових осіб Позивача за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 44, у зв`язку з чим неможливо провести фактичну перевірку.

При цьому, дії по складанню Акту по суті полягають у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Отже, за обставин цієї справі, Касаційний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що самі по собі дії контролюючого органу щодо складання Акту не є такими, що порушують права Позивача у спірній ситуації.

Крім цього, Акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для Позивача.

Сутність доводів, викладених Позивачем в касаційній скарзі, полягає в обґрунтуванні складання Відповідачем Акту з попущенням вимог ПК України. Як на підтвердження своїх доводів Позивач покликається на правові позиції викладені Верховним Судом в постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 320/8742/22, предметом оскарження в якій було розпорядження податкового органу щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Водночас касаційна скарга не містить доводів щодо спростування висновків судів попередніх інстанцій в частині того, що правові наслідки для Позивача створює не Акт, а прийняте за його висновками розпорядження Відповідача «Про анулювання ліцензій» від 19 січня 2023 року №16-року, яке також оскаржено Позивачем та скасоване судом.

Виходячи з наведеного Суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій ГУ ДПС по складанню Акту.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки» суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що є підставою їх скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

4.3. Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У суді першої інстанції Позивач сплатив судовий збір за 4 позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 10736,00 грн. (том 1, а.с.171), в частині оскарження відмови у задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру у суду апеляційної інстанції - 8052,00 грн. (том 2 а.с. 95), у суді касаційної інстанції 10736,00 грн (том 3, а.с.18)

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь Позивача судового збору у розмірі 12 078 грн, сплаченого під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на підставі платіжних документів у матеріалах справи.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 350, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки».

Ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 5 cічня 2023 року №29-п "Про проведення фактичної перевірки».

В решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17А, м.Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон" (код ЄДРПОУ: 24228435, місцезнаходження: вул. Мандриківська, буд. 44, м. Дніпро, 49094) сплачений судовий збір у сумі 12078 (дванадцяти тисяч сімдесят восьми гривень) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх