Постанова

від 26.02.2025 по справі 320/6987/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №320/6987/22

адміністративне провадження № К/990/20993/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.) у справі №320/6987/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київської обласної ради (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Київської обласної ради щодо нереєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року;

зобов`язати Київську обласну раду винести на пленарне засідання ради питання призначення інвентаризації нерухомого майна, яке не внесено до державного реєстру нерухомого майна, та зобов`язати провести таку реєстрацію.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 19.01.2023 позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Київської обласної ради щодо нереєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.05.2023 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (позивач у цій справі) та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019, укладеного з ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», придбали нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 324,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Б, загальною площею 154,9 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 16 кв.м.; ганок а; ганок а1; рампу з ганком а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І. М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826 право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019, укладеним між останніми та ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС».

Водночас у квітні 2020 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», державний реєстратор КП «Пшеничне» Федунець Олег Миронович про скасування реєстрації та витребування майна.

За результатами розгляду справи № 357/3660/20, Київський апеляційний суд постановою від 24.11.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.03.2022, позов заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради задовольнив: скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; витребував на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході розгляду справи № 357/3660/20 судами встановлено, що купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передувала державна реєстрація права власності спірних нежитлових будівель та споруд на користь фізичної особи ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), який в подальшому 20.07.2018 відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди на користь ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», яке у свою чергу здійснило продаж цих об`єктів на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В контексті зазначених вище обставин, позивач вважає, що саме через бездіяльність Київської обласної ради, яка виразилася у непроведенні, на його думку, належної державної реєстрації права власності на нерухоме майно, стало можливим зареєструвати первинно нерухоме майно за ОСОБА_3 та в подальшому вже законним шляхом придбати ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , з послідуючим витребуванням цього майна у добросовісних набувачів.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що реєстраційні дії щодо майна Київської обласної ради були здійснені з порушенням вимог законодавства, а тому були протиправними, так як нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, яка жодних дій щодо передачі майна в державну, комунальну чи приватну власність у межах законодавства не здійснювала.

Зазначає, що нежитлові приміщення площею 606,20 кв.м., підсобні приміщення площею 42 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1 перебували до 18.02.2000 у власності територіальної громади міста Біла Церква, а після прийняття дванадцятою сесією Білоцерківської міської ради двадцять третього скликання рішення № 60 від 18.02.2000 «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність» майно перейшло у власність територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Відповідно, оскільки правовідносини в частині набуття Київською обласною радою права власності на спірне майно виникли до 1 січня 2004 року, то згідно із частиною шостою статті 86 ЦК УРСР відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Із покликанням на положення статті 128 ЦК УРСР, статей 31, 35 Закону України «Про власність» (чинних на час прийняття зазначених вище рішень) відповідач наполягає, що територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради набули права власності на спірні нежитлові приміщення, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 357/3660/20.

Відповідач вважає, що обставини, встановлені у справі № 357/3660/20, є преюдиційними до справи, що розглядається.

Позивач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що судами у справі №357/3660/20 встановлено, що за весь час після передачі майна Білоцерківською міською радою, Київська обласна рада не зареєструвала вищезазначене майно ні за собою, ні за «Навчально-курсовий комбінат», ні за Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна аптека», ні за Комунальним закладом Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», а також не було зареєстровано право користування землею.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019, укладеного з ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», придбали нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 324,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Б, загальною площею 154,9 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 16 кв.м.; ганок «а»; ганок «а1»; рампу з ганком «а2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І. М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826 право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019, укладеного між останніми та ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС».

Водночас, у квітні 2020 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», державний реєстратор КП «Пшеничне» Федунець Олег Миронович про скасування реєстрації та витребування майна.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 05.07.2021 у справі №357/3660/20 відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.11.2021 у справі №357/3660/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.03.2022, скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2021 і ухвалив нову постанову про задоволення позову:

- скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребував на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У межах розгляду справи № 357/3660/20, серед іншого, було встановлено, що купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передувала державна реєстрація права власності нежитлових будівель та споруд (нежитлова будівля А, загальною площею 324,1 кв.м., нежитлова будівля Б, загальною площею 154,9 кв.м.; нежитлова будівля В, площею 16 кв.м.; ганок, а; ганок а1; рамна з ганком а2; ворота №1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:032:0073 на користь фізичної особи ОСОБА_3 , який в подальшому 20.07.2018 відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди на користь ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС».

Також у справі № 357/3660/20 судами встановлено, що в провадженні слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області перебуває об`єднане кримінальне провадження № 12019110030000811 від 20.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 365-1 КК України щодо незаконної первинної реєстрації зазначеного майна за ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що виникнення обставин, за яких стало можливим первісно здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 обумовлено саме бездіяльністю відповідача, що виразилася у непроведенні до 2018 року належної державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, що у підсумку призвело до негативних наслідків для добросовісних набувачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вигляді витребування майна з їх законного володіння.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що органом, уповноваженим управляти комунальним майном, а саме нежитловим приміщенням, площею 606,20 кв.м., підсобним приміщенням, площею 42 кв.м., розташованими по АДРЕСА_1 , є Київська обласна рада.

Відповідно, за висновками суду першої інстанції, до обов`язку Київської обласної ради належить вжиття заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення, які перебувають на балансі відповідача, згідно із вимогами чинного законодавства.

Водночас, саме непроведення відповідачем належної державної реєстрації вищевказаних приміщень створило передумови для зловживань щодо розпорядження таким нерухомим майном, ризики безпідставного його заволодіння, що призвело до негативних наслідків та порушення прав, зокрема ОСОБА_1 , як добросовісного набувача спірного майна, що встановлено судовим рішенням у справі №357/14059/19.

Також суд першої інстанції визнав можливим застосування до цих правовідносин положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», незважаючи на те, що спірні правовідносини в частині набуття Київською обласною радою права власності на спірне майно виникли до 01.01.2004 та врегульовувалися ЦК УРСР та Законом України «Про власність».

Одночасно з цим, з посиланням на дискреційні повноваження відповідача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання Київську обласну раду винести на пленарне засідання ради питання призначення інвентаризації нерухомого майна, яке не внесено до державного реєстру нерухомого майна, та зобов`язати провести таку реєстрацію.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погодився.

Суд апеляційної інстанції констатував, що відповідні рішення органів місцевого самоврядування про передачу та прийняття спірного об`єкта з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність в особі Київської обласної ради є тими документами, що підтверджують факт його перебування у комунальній власності.

Своєю чергою, наявні в матеріалах справи документи, що нібито стали правовою підставою набуття права приватної власності ОСОБА_1 на спірну будівлю, в розумінні положень статей 316, 318, 324, 326 ЦК України, не є такими правовстановлюючими документами, як і не є документами щодо встановлення або визначення за ним будь-якого речового права на неї.

Судовими рішеннями у справі № 357/3660/20 достеменно встановлено, що ОСОБА_1 в порядку, визначеному чинним законодавством, права власності на спірні нежитлові приміщення не набув, а тому у нього відсутні повноваження на розпорядження вказаним майном.

З посиланням на те, що обставини, встановлені у справі № 357/14059/19 не носять преюдиційного характеру, суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання суду першої інстанції на судове рішення у зазначеній справі за позовом ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС» про визнання договору дійсним.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції підсумував, що доводи позивача та надані докази жодним чином не підтверджують, що нездійснення відповідачем реєстрації (державної реєстрації) права власності на спірне нерухоме майно до 2018 року є протиправним та/або порушує права позивача.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, натомість висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах відсутній.

Скаржник наполягає, що Київська обласна рада не вчинила жодних дій щодо реєстрації права комунальної власності на спірне нерухоме майно, що також установлено судовим рішенням у справі № 357/3660/20.

Своєю чергою, рішення Білоцерківської міської ради № 60 від 18.02.2000 «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність» не є тотожним поняттю державної реєстрації майна.

Таким чином скаржник вважає, що у випадку якби Київська обласна рада своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства зареєструвала нерухоме майно в державному реєстрі прав, позивач, як добросовісний набувач, не позбувся законно набутого права на майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 .

Та обставина, що відповідачем не здійснювалася реєстрація об`єкта нерухомості також підтверджується аудіозаписом судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду у справі № 357/3660/20, призначеного на 12.04.2021, який обґрунтовано був врахований судом першої інстанції при постановленні рішення, та безпідставно проігнорований судом апеляційної інстанції.

Отже, за твердженнями скаржника, саме бездіяльність відповідача зумовила виникнення обставин, за яких було можливим здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за первісним набувачем ОСОБА_3 .

Разом з тим, позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна за договором-купівлі продажу, що також установлено судовими рішенням у справах №357/14059/19 та № 357/3660/20.

Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції припустився помилкових висновків, що позивач у встановленому порядку не набув право власності на спірне нерухоме майно, оскільки по всім майновим державним реєстрам ОСОБА_1 за податковий період з 29.01.2019 по 10.12.2021 проходить як власник об`єкта нерухомості, який розташований по АДРЕСА_1 площею 604,60 кв.м.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому із посиланням на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що нежитлові приміщення площею 606,20 кв.м., підсобні приміщення площею 42 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 перебували до 18.02.2000 у власності територіальної громади міста Біла Церква, а після прийняття Білоцерківською міською радою рішення № 60 від 18.02.2000 «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність», нерухомість перейшла у власність територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Установивши, що право на спірне нерухоме майно як комунальна власність було зареєстровано згідно із статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з часу ухвалення Білоцерківською міською радою рішення № 60 від 19.02.2000 про передачу в обласну комунальну власність спірних приміщень, суд апеляційної інстанції у справі № 357/3660/20, з яким погодився Верховний Суд, дійшов висновку про те, що територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради набули права власності на спірні нежитлові приміщення.

Своєю чергою обставини, встановлені у справі № 357/3660/20, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України.

VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, бездіяльність Київської обласної ради щодо реєстрації за собою спірних приміщень призвела до витребування в подальшому із законного володіння ОСОБА_1 цього майна, набутого ним у законний спосіб.

Колегія суддів зазначає, що питання набуття Київською обласною радою права власності на спірне майно поставало перед судом у цивільній справі №357/3660/20 про витребування на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухомого майна - нежитлових будівель та майна загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, судами у справі № 357/3660/20 було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 35 від 07.02.1995 «Про відкриття спеціалізованої аптеки» виділено із складу центральної районної аптеки №1 аптеку № 197 з наданням їй статусу юридичної особи, передано аптеку №197 з майном за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 16, м. Біла Церква у підпорядкування відділу охорони здоров`я.

Рішенням дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради двадцять третього скликання № 60 від 18.02.2000 «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність» вирішено передати з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність комунальну міжлікарняну аптеку № 197 по вул. Б. Хмельницького, 16.

Рішенням Київської обласної ради від 28.11.2013 № 723-35-VI «Про передачу майна з балансу комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» на баланс комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» було передано з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» безоплатно на баланс комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, зокрема, нежитлові приміщення площею 606,20 кв. м, підсобні приміщення площею 42 кв. м, розташовані по вул. Богдана Хмельницького, 16 у м. Біла Церква Київської області.

Вказані нежитлові приміщення до 18.02.2000 перебували у власності територіальної громади міста Біла Церква, а після прийняття дванадцятою сесією Білоцерківської міської ради двадцять третього скликання рішення № 60 від 18.02.2000 «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність» перейшли у власність територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, що підтверджено також і витягом передачі з балансу комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» на баланс Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», довідкою в. о. голови комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» № 366-1 від 25.11.2019.

Також у ході розгляду справи № 357/3660/20 було встановлено, що купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передувала державна реєстрація права власності нежитлових будівель та споруд (нежитлова будівля А, загальною площею 324.1 кв.м., нежитлова будівля Б, загальною площею 154.9 кв.м.; нежитлова будівля В, площею 16 кв.м.; ганок, а; ганок а1; рамна з ганком а2; ворота №1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:032:0073 на користь фізичної особи ОСОБА_3 , який в подальшому 20.07.2018 відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди на користь ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», який у свою чергу продав це майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, суди також з`ясували, що в провадженні слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області перебуває об`єднане кримінальне провадження № 12019110030000811 від 20.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 365-1 КК України, щодо незаконної первинної реєстрації зазначеного майна за ОСОБА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2021 у справі № 357/3660/20 скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2021 про відмову у задоволенні позову та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора задоволено:

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувано на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказане нерухоме майно.

Постанова апеляційного суду в справі № 357/3660/20 мотивована тим, що виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Білоцерківська міська рада, яка передала спірні нежитлові приміщення та Київська обласна рада, яка прийняла на баланс вказані спірні приміщення.

Територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради набули права власності на спірні нежитлові приміщення та право на які було зареєстровано згідно із статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з часу ухвалення Білоцерківською міською радою рішення № 60 від 18.02.2000.

Оскільки спірний об`єкт нерухомості не вибував із комунальної власності у порядку, визначеному чинним законодавством, тому проведені реєстраційні дії, які є предметом оскарження, є неправомірними.

Так як ОСОБА_3 не набув права власності на спірні нежитлові приміщення у визначеному чинним законодавством порядку, тому у нього були відсутні повноваження на розпорядження вказаним майном.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2022 повністю підтримав такі висновки Київського апеляційного суду.

Так, у своїй постанові від 28.03.2022 Верховний Суд констатував, що установивши, що спірні правовідносини в частині набуття Київською обласною радою права власності на спірне майно виникли до 01 січня 2004 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про регулювання цих відносин зокрема ЦК УРСР та Законом України «Про власність».

Проаналізувавши положення статей 86, 128 ЦК УРСР, статей 2, 21, 35 Закону України «Про власність», статей 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у відповідних редакціях, Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції у справі № 357/3660/20, що виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Білоцерківська міська рада, яка передала спірні нежитлові приміщення та Київська обласна рада, що прийняла на баланс вказані спірні приміщення.

Відповідно, установивши, що право на спірне нерухоме майно як комунальна власність було зареєстровано згідно із статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з часу ухвалення Білоцерківською міською радою рішення № 60 від 18.02.2000 про передачу в обласну комунальну власність спірних приміщень, Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції, що територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради набули права власності на спірні нежитлові приміщення.

Разом з тим, Верховний Суд у справі № 357/3660/20 виснував, що державний реєстратор, за відсутності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_3 та територіальною громадою Київської області, або іншого документу, визначеного статтею 27 Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалив незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірної нежитлової будівлі за ОСОБА_3 , що в свою чергу надало змогу третім особам з порушенням вимог чинного законодавства, зареєструвати речові права на цей об`єкт нерухомості, а також позбавило територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області права володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості, чим прямо було порушено інтереси держави та територіальної громади в особі уповноважених органів.

Одночасно з цим, Верховний Суд у справі № 357/3660/20 відхилив доводи касаційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в частині заперечення права власності територіальної громади на спірні приміщенні, оскільки таке право набуто у спосіб, визначений чинним на час виникнення спірних правовідносин законом і з цьому часу не вибувало із комунальної власності у передбаченому законом порядку, зокрема, власник не відчужував означене майно на користь ОСОБА_3 .

За таких обставин, встановивши відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, на розпорядження спірним нерухомим майном, Київський апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, дійшли висновку про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо цього майна за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також його витребування із власності останніх на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Своєю чергою, суди апеляційної і касаційної інстанцій у справі № 357/3660/20 наголосили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні були проявити розумну обачність та звернути увагу на те, що спірне нерухоме майно перебуває на земельній ділянці, яка не перебуває у користуванні чи власності ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», і як наслідок звернутися до Білоцерківської міської ради як органу місцевого самоврядування та перевірити належність вказаного майна дійсному власнику.

Поряд з цим, Верховний Суд у справі № 357/3660/20 зазначив, що витребування спірного нерухомого майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не позбавлені можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до продавця вказаного майна - ТОВ «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС» про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Також суди апеляційної та касаційної інстанцій у межах розгляду справи №357/3660/20 надали оцінку доводам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що їх добросовісність як набувачів спірного майна встановлена у справі № 357/14509/19, зазначивши, що встановлені цим судовим рішенням обставини не носять преюдиційного характеру для власника цього майна - територіальної громади Київської області.

Частина четверта статті 78 КАС України встановлює правила звільнення від доказування преюдиційних обставин, тобто тих, які встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили.

Звільнення від доказування таких преюдиційних обставин відбувається в разі розгляду справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Існування такої підстави звільнення від доказування зумовлено тим, що особа яка мала можливість спростувати ту чи іншу обставину в іншому процесі та не зробила цього, не може спростовувати цю обставину й під час розгляду адміністративної справи.

Отже, зважаючи на те, що у справі № 357/3660/20 суди встановили обставини щодо дійсного власника спірного майна, а саме визнали Київську обласну раду його законним власником, колегія суддів у справі, що розглядається, погоджується із судом апеляційної інстанції і не вбачає підстав повторно досліджувати докази для встановлення цих обставин.

У межах розгляду справи № 357/3660/20 фактично спростовані усі доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі, що розглядається.

Більш того, співставляючи встановлені у справі № 357/3660/20 обставини, із предметом і підставами позову у справі, що розглядається, прослідковується очевидна штучність створення цього спору в площині адміністративної юрисдикції для досягнення іншого результату, ніж у справі № 357/3660/20.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі №320/6987/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа