Ухвала

від 26.02.2025 по справі 320/44824/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №320/44824/23

адміністративне провадження №К/990/6869/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 1) та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправними дії Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (відповідь № K-273/6/8025-23/8025/37-23 від 05 липня 2023 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про малолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

- зобов`язати ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

- визнати протиправними дії Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (відповідь № K-273/6/8025-23/8025/37-23 від 05 липня 2023 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

- зобов`язати ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. без повідомлення учасників справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

19 лютого 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , в якому скаржник просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, ухвалити по справі постанову, відповідно до якої ухвалити нове рішення.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 26 червня 2021 року № 0240/3048/18-а та від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.

Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункту 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з тим доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

В обґрунтування наявності підстав визначених пунктом 2 частини четвертої статі 328 КАС України скаржник указує, що у постанові від 21 червня 2021 року у справах № 0240/3048/18-а та № 380/6916/20 Верховний Суд вважав за можливе застосувати при вирішенні спору частину першу статті 13, частину четверту статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", зазначивши у своїх висновках, що документ для виїзду за кордон, яким є, у тому числі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, містить безконтактний електронний носій, який виготовляється у формі книжечки із застосуванням засобів Реєстру.

Разом з тим, оскільки у справах № 0240/3048/18-а та № 380/6916/20 судом касаційної інстанції не надано оцінки можливості застосування пункту 5 Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України № 719-VI від 23 лютого 2007 року, як на підставу для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без присвоєння УНЗР та без надання персональної інформації до нього як підставу для захисту прав і свобод людини і громадянина, на думку скаржника, є підстави для відступленні від висновків вказаних у постановах Верховного Суду від 21 червня 2021 року у справі № 0240/3048/18-а та від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.

Водночас необхідно звернути увагу, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України № 719-VI від 23 лютого 2007 року у справі № 0240/3048/18-а та від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20, відсутні підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 лютого 2007 року та від 08 грудня 2022 року, оскільки вказана норма права судами попередніх інстанцій у цій справі не застосувалася та відповідно оцінка правильності застосування судами цієї норми при вирішенні спірних правовідносин судом касаційної інстанції не надавалася, а висновок щодо її застосування не викладався.

Суд указує, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

За таких підстав, Суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Отже посилання скаржника не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, не лише визначених частиною 4 статті 328 КАС України, а й підтвердження випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Скаржниця у касаційній скарзі, посилається на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України (адже таких громадян є багато в контексті того, що відмова від паспорта громадянина України в вигляді пластикової картки типу ID-1 (внутрішнього паспорта) вочевидь пов`язана з отриманням унікального номера запису в реєстрі (УНЗР), який також присвоюється при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон нового зразка).

Посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є безпідставним, оскільки скаржницею не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Стосовно "виняткового значення" справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржниці з рішеннями судів попередніх інстанцій, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання:

- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду