Ухвала

від 26.02.2025 по справі 400/2470/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №400/2470/24

адміністративне провадження №К/990/7045/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіальному управлінню Служби судової охорони у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати додаткової щомісячної винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період несення служби з 01 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року, розміром 30 000,00 грн на місяць;

- зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової щомісячної винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період несення служби з 01 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року, розміром 30 000,00 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року повернуто адміністративний позов на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року без змін.

20 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року.

Перевіривши викладені доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі позивачем не викладені порушення судом апеляційної інстанції норми матеріального та/або процесуального права, а лише зазначено, що оскаржувана постанова, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена судом апеляційної інстанції з надмірним формалізмом.

Отже, позивач не зазначив і не обґрунтував, в чому саме полягає порушення норм матеріального та/або процесуального права, які допустив, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження, а тому невикладення у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з положеннями частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В той же час, як вбачається з акту Верховного Суду від 20 лютого 2025 року № 400/2470/24/7181/25 під час розкриття конверта (пакета), надісланого скаржником виявлено відсутність касаційної скарги, що зазначено додатком до касаційної скарги (до Верховного Суду касаційна скарга надійшла в одному примірнику).

З огляду на викладене, задля усунення вказаних недоліків, скаржнику необхідно надати примірник касаційної скарги для відповідача.

Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу Верховного Суду уточнену касаційну скаргу та примірник касаційної скарги для відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання: уточненої касаційну скаргу та примірник касаційної скарги для відповідача.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду