Постанова

від 19.02.2025 по справі 183/2434/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1627/25 Справа № 183/2434/24 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргуГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЛуганській області нарішення Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від29жовтня 2024року ускладі суддіДубовенко І.Г.по справіза позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЛуганській областіпро визнанняправа власностів порядкуспадкування тастягнення недоотриманоїспадкодавцем пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ГУ ПФУ в Луганській області, на предмет зобов`язання відповідача виплатити позивачеві недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 лютого 2015 року по 27 березня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З лютого 2015 року його матері було припинено виплату пенсії відповідачем. Після смерті матері, він звернувся до відповідача з заявою про отримання суми неодержаної його матір`ю пенсії, однак до сьогодні відповідачем недоотриману його матір`ю пенсію не виплачено. Відповідно до розрахунку відповідача пенсія нарахована за період з жовтня 2020 року по день смерті спадкодавця, незважаючи на те, що виплата пенсії матері була припинена з лютого 2015 року. Підставою звернення до суду вказує на те, що він як спадкоємець першої черги за законом, своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тобто є таким, що прийняв спадщину після смерті матері.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотриману нею за життя пенсію за період з 01 лютого 2015 року по 25 вересня 2020 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01 лютого 2015 року по 25 вересня 2020 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок відповідних бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 600 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 138-142).

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, у листопаді 2024 року ГУ ПФУ в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову (а.с. 150-154).

Апеляційна скарга мотивована тим, що мати позивача ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком. З 01 лютого 2015 року виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено у відповідності до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місце їх фактичного проживання/перебування, який затверджено постановою КМУ від 08 червня 2016 року за №365. Цим порядком передбачено поновлення виплат пенсії після особистого звернення особи та проходження ідентифікації. Однак ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплат пенсії не зверталась.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій у відповідності до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що виплати недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка увійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Підставою для здійснення автоматизованим способом перерахунку пенсії за період з 26 вересня 2020 року по 31 березня 2023 року був запит приватного нотаріуса Камянського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Касицької Л.М. від 27 вересня 2023 року щодо надання інформації про загальну суму нарахованих пенсійних виплат ОСОБА_2 , які підлягають виплаті спадкоємцю.

З 01 лютого 2015 року по 25 вересня 2020 року пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась, тому відомостей про її розмір немає.

Скаржник зазначає, що він виконує функції та обов`язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням управління та керуючись діючим в Україні законодавством. Вважає, що для ухвалення такого рішення суду першої інстанції немає правових підстав.

Позивач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але, в силу вимог ч. 3 ст.360ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-20).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 квітня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 років в місті Кадіївка Алчевського району Луганської області, про що 15 квітня 2023 року складений відповідний актовий запис № 266 (а.с. 21).

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 судом першої інстанції встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є позивач, як спадкоємець за законом першої черги. Заповітів ОСОБА_2 на випадок своєї смерті не складала. Інших спадкоємців за законом чи заповітом немає (а.с. 79-101).

19 жовтня 2023 року на ім`я позивача ОСОБА_1 нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти, що нараховані ОСОБА_2 , але невиплачені (недоотримана) пенсія, що належать до сплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, на підставі повідомлення, виданого 18 жовтня 2023 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області в сумі 120012,2 грн (а.с. 22, 100).

29 листопада 2023 року за вих. 1200-0208-8/24117 ГУ ПФУ в Луганській області адвокату Галкіну В., який звернувся в інтересах ОСОБА_1 , повідомлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо-переміщена особа та отримувала пенсію за віком. 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .. Недоотриману пенсію за період з 23 жовтня 2020 року по 31 березня 2023 року в сумі 117053,24 грн включено до переліку боргів та внесено в реєстр станом на 01 січня 2024 року. Суму недоотриманої пенсії буде зараховано спадкоємцю на його картковий рахунок (а.с. 30-31).

08 лютого 2024 року за вих. 1200-0501-8/3275 ГУ ПФУ в Луганській області адвокату Галкіну В., який звернувся в інтересах ОСОБА_1 , повідомлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо-переміщена особа та отримувала пенсію за віком. Виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01 лютого 2015 року. За життя пенсіонерка особисто не зверталася за поновленням виплати та нарахуванням пенсії з 01 лютого 2015 року. На запит нотаріуса від 27 вересня 2023 року надано відповідь, щодо розміру недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за останні три роки, відповідно до вимог ст.ст. 46, 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також зазначено, що розмір виплати недоотриманої пенсії може бути зменшено в залежності від дати звернення до управління особи, яка має право на отримання даної виплати. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою 24 жовтня 2023 року, невиплачена пенсія розрахована за період з 23 жовтня 2020 року по 31 березня 2023 року в сумі 117053,24 грн, за три роки до дня звернення, згідно з вимогами ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем підтверджено, що позивачем реалізоване його право спадкоємця, і відповідно зазначену суму 117 053,24 грн включено до переліку боргів та внесено в реєстр станом на 01 січня 2024 року.

19 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про спадщину у вигляді суми недоотриманої пенсії у розмірі 120 012,2 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , на яку позивачу видано свідоцтво про право на спадщину в розмірі 120012,2 грн включено до переліку боргів та внесено в реєстр тобто на 2958,96 грн менше, а саме в розмірі 117053,24 грн.

Будь-яких доказів того, що відповідачем прийняте рішення про відмову у виплаті суми недоотриманої пенсії у розмірі 120 012,2 грн, на яку видане відповідне свідоцтво про право на спадщину, суду не надано.

Позивач належитьдо спадкоємцівза закономпершої чергипісля своїматері,інших спадкоємцівза закономчи заповітомне встановлено,в силуст.1216-1219,1227,1261,1296ЦК України,тому судвважав доведенимправо власності ОСОБА_1 на недоотриманупенсію післяпомерлої матеріза періодз 01лютого 2015року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ,оскільки з26вересня 2020року подень смертіспадкодавця,недоотримана ОСОБА_2 пенсія нарахована,на розмірякої виданевідповідне свідоцтвопро правона спадщинунотаріусом.

При цьому, відповідачем рішення щодоприпинення виплатипенсії ОСОБА_2 на іншихпідставах судуне надавалось. Оскільки відповідачемне наданийрозрахунок пенсіїз посиланнямна те,що вонане нараховувалася,електронна пенсійнасправа ОСОБА_2 ,досліджена судомпершої інстанції,не міститьрозміру пенсіїза періодз лютого2015року по25.09.2020року,тому судпершої інстанціїбув позбавленийможливості вирахуватисамостійно розмірпенсії змоменту припиненняїї нарахування.При цьомусуд першоїінстанції врахував,що позивачпросить стягнутирозмір недоотриманоїпенсії починаючиз 01лютого 2015року по27березня 2023року,в тойчас яквідповідно додовідки пророзмір недоотриманоїпенсії розмірпенсії,що увійшовдо складуспадщини,на якувидане відповіднесвідоцтво проправо наспадщину,нарахований заперіод з26вересня 2020року по31березня 2023року (місяцьсмерті ОСОБА_2 ),то судвизнав позовнівимоги вцій частиніобґрунтованими заперіод з01лютого 2015року по25вересня 2020року.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи вищевикладене.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права.

У відповідності до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно норм ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до норм ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Під чассудового розглядусправи судпершої інстанціївстановив,що будь-якихдоказів законностіприпинення виплативідповідачем пенсії ОСОБА_2 за періодз 01лютого 2015року по25вересня 2020року судунадано небуло,як іне булонадано рішеннящодо припиненнявиплати пенсії ОСОБА_2 у зазначенийперіод,чого скаржникне спростуваві прирозгляді апеляційноїскарги.

Спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату пенсії з лютого 2015 року, незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області та надання чи ненадання довідки внутрішньо переміщеної особи, чи не підтвердження місця фактичного проживання, при цьому, слід зауважити, що рішення про припинення їй таких виплат не приймалось.

Тому суд першої інстаніцї вірно дійшов висновку, що спадкоємець ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Однак, відповідачем не надавався як суду першої інстанції, так і колегії суддів розрахунок пенсії ОСОБА_2 з посиланням на те, що вона не нараховувалася, електронна пенсійна справа ОСОБА_2 , яка досліджувалась судом першої інстанції, не містить розміру пенсії за період з лютого 2015 року по 25 вересня 2020 року.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність можливості самостійно розрахувати розмір пенсії з моменту припинення її нарахування, тобто, починаючи з 01 лютого 2015 року по 25 вересня 2020 року, враховуючи, що розмір недоотриманої пенсії, що увійшов до складу спадщини, на яку видане відповідне свідоцтво про право на спадщину, нарахований за період з 26 вересня 2020 року по 31 березня 2023 року (місяць смерті ОСОБА_2 ).

У відповідності до ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. При цьому, частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Посилання апелянта на положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцем померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неотриману суму пенсії померлої матері ОСОБА_2 , за період 01 лютого 2015 року по 25 вересня 2020 року, оскільки ці грошові кошти, набуті позивачем в порядку спадкування і він має на них право.

Враховуючи вказане є безпідставними доводи скарги про те, що задоволення позовних вимог позивача є недоведеним та необгрунтованим.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повне задоволення позову, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України.

Доводи скаржника про те, що спадщина позивача визначається фактом отримання позивачем свідоцтва про спадщину, де визначена сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , колегія суддів не приймає до уваги та зазначає, що неохоплення свідоцтвом всієї суми, яка була не виплачена померлому за життя, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227ЦК України він має право на її отримання, що вірно встановив суд першої інстанції.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від29жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї ухвалення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «19» лютого 2025 року.

Повний текст постанови складено «26» лютого 2025 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна