Постанова

від 26.02.2025 по справі 171/253/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/154/25 Справа № 171/253/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Зубакової В.П.

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №171/253/23за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Апостолівської міської ради - Орган управління майном, Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради про скасування розпорядження Апостолівської міської голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпакова Тетяна Сергіївна,

на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року,

встановив:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Апостолівської міської ради - Орган управління майном, Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради про скасування розпорядження Апостолівської міської голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 16 серпня 2021 року між позивачем та Виконавчим комітетом Апостолівської міської ради (Орган управління майном) було укладено контракт, як з керівником Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради».

Згідно умов укладеного контракту позивача було призначено на посаду керівника КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» на термін з 16 серпня 2021 року по 16 серпня 2022 року.

16 серпня 2022 року між позивачем та Виконавчим комітетом Апостолівської міської ради було укладено додаткову угоду № 3 до контракту від 16 серпня 2021 року, згідно з якою позивач ОСОБА_1 призначався на посаду керівника КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» на термін з 17 серпня 2022 року по 16 серпня 2027 року, включно.

03 січня 2023 року начальником відділу організаційної роботи та документообігу виконавчого комітету Апостолівської міської ради Горбенко Н.Г. позивачу було вручено розпорядження Апостолівського міського голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом секретаря міської ради Міхно Л.М.

Відповідно вказаного розпорядження позивача було звільнено з посади директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» з 03 січня 2023 року згідно п.8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом.

Позивач вважає розпорядження Апостолівського міського голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом секретаря міської ради Міхно Л.М., незаконним, необґрунтованим та безпідставним, оскільки воно не містить вказівки на порушення, що стало підставою для його звільнення, в оспорюваному позивачем розпорядженні не зазначено в чому конкретно виявилося порушення та які обов`язки, що передбачені контрактом, неналежно виконувались позивачем.

Позивач зазначає, що з початку призначення його на посаду керівника КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради», тобто з 16 серпня 2021 року відносно нього виконавчим комітетом Апостолівської міської ради не було складено та доведено до нього жодного розпорядження або будь-якого іншого нормативного документу, щодо невиконання ним покладених на нього завдань.

Фактично, в розпорядженні Апостолівського міського голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » не зазначено, що саме порушив позивач, на підставі якого пункту контракт з позивачем достроково розірваний, в чому конкретно виявилося порушення, що саме стало приводом до звільнення, що стало підставою для розірвання контракту.

На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Апостолівського міського голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом секретаря міської ради Міхно Л.М., поновити його на посаді директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» та стягнути з КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення на роботі до поновлення судом із розрахунку середньоденної заробітної плати 1 431,64 гривень.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпакова Т.С.,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що розпорядження від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить конкретних умов та пунктів контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував позивач. Вказує, що контрактом, укладеним між Виконавчим комітетом Апостолівської міської ради та ОСОБА_1 від 16 серпня 2022 року передбачено вичерпний перелік підстав для дострокового звільнення керівника. Зазначає що п.24 Контракту передбачено 9 підстав для розірвання Контракту з ініціативи Органу управління (перелік підстав зазначено в контракті в п.24 Контракту). Оскаржуване позивачем розпорядження не містить посилання на вказівку підпункту п.24 Контракту, або чіткої вказівки, що передбачена у п.24 Контракту. Сторона позивача наголошує на тому, що, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, звільнення ОСОБА_1 на підставі розпорядження від 02 січня 2024 року, яке не містить чіткої підстави (умов та пункту контракту), є незаконним.

Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_1 лише з відзиву на позовну заяву стало відомо про те, що підставою для його звільнення позивача слугувало те, що в період з 2021 року по 21 грудня 2022 року КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» здійснювало господарську діяльність без касового апарату, що суперечить нормам чинного законодавства, а саме ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Окремо, представник позивача звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей та доказів того, що позивачем взагалі порушувались (не виконувались) покладені на нього завдання, а тим паче що це було неодноразово.

Винесенню оскаржуваного позивачем розпорядження не передували будь-які дії, що визначені на законодавчому рівні та згідно внутрішніх документів Апостолівської міської ради, які можуть засвідчувати діяльність КП або порушення в діях позивача та слугувати ініціативою (рекомендаціями) щодо звільнення позивача, в тому числі, оцінки діяльності позивача як керівника комунального підприємства не проводилось. Разом з цим, на керівника КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради», покладено саме оперативне управління Товариством. Відомості, щодо покладення на керівника обов`язків (забезпечення керівником) бухгалтерського та податкового обліку ні в Статуті, ні в Контракті не містяться. Натомість, згідно п.8.4. Статуту КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності, покладено на головного бухгалтера Підприємства. Пункт 24 Контракту не містить такої підстави як «відсутність касового апарату» або «порушення правил бухгалтерського обліку» в переліку підстав для дострокового припинення Контракту з керівником. Апелянт зазначає, що лише за результатами діяльності постійних комісій, після заслуховування відповідних звітів та отримання висновків (рекомендацій), могло бути розглянуто питання щодо звільнення керівника на підставі п. 24 Контракту, з чіткою вказівкою такого пункту.

Апелянт зауважує на тому, що матеріали справи не містять відомостей та доказів, які б підтверджували, що уповноваженими органами було встановлено наявність в діях КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» або його посадових осіб будь-яких порушень, відсутні матеріали будь-яких перевірок та доказів того, що відносно підприємства були застосовані будь-які штрафні санкції або ж стягнуті збитки.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не було досліджено питання, чи була дотримана процедура, під час здійснення звільнення позивача. Вказує, що розірвання контракту або хоча б наявність будь-яких зауважень про невідповідність позивача займаній посаді, Апостолівська міська рада не повідомляла позивача, про прийняте рішення щодо звільнення та про оскаржуване ним розпорядження позивач дізнався вже після його звільнення 03 січня 2023 року.

З огляду на викладене вважає, що звільнення позивача було здійснено незаконно, справа розглянута судом однобоко, виключно на стороні відповідачів, тому наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі Виконавчий комітет Апостолівської міської ради та Комунальне підприємство «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради заперечують проти її задоволення та вважають за необхідне рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на те, що твердження позивача щодо незаконності розпорядження №к-4/0/4-23 від 02 січня 2023 року є необґрунтованими.

24 червня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Шпакової Т.С. надійшли додаткові пояснення у справі, де остання просить долучити до матеріалів справи та врахувати ці пояснення, визнати довіреність, видану від імені керівника Виконавчого комітету Апостолівської міськради Оси Андрія Петровича у порядку передоручення на ім`я Корецького К.М. від 03 травня 2023 року, недопустимим доказом та визнати недопустимими доказами письмові заяви по суті, які були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції представником Корецьким К.М. При цьому, представник позивача зазначає, що у жовтні 2022 року ОСОБА_2 було відсторонено від посади голови Апостолівської міської ради, що виключає можливість видання Осою А.П. від імені Виконавчого комітету Апостолівської міської ради довіреності на представництво виконавчого органу 03 травня 2023 року. Таким чином не маючи законних підстав для представництва юридичної особи, саме Корецький К.М. здійснював представництво Виконавчого комітету в суді першої інстанції, надавав докази, пояснення, відзив та виступав під час судового розгляду справи, тому суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

15 липня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду від Виконавчого комітету Апостолівської міської ради надійшли додаткові пояснення, де зазначено, що до Апостолівської міської ради надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 від 24 червня 2024 року по справі, відповідно до яких позивач просив долучити до матеріалів справи та врахувати письмові пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Шпакової Т.С., визнати довіреність видану від імені керівника Виконавчого комітету Апостолівської міськради Оси Андрія Петровича у порядку передоручення на ім`я Корецького К.М. від 03 травня 2023 року недопустимим доказом та визнати недопустимими доказами письмові заяви по суті, які були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції представником Корецьким К.М. Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні прохальної частини викладеної у додаткових письмових поясненнях від 24 червня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Апостолівської міської ради було укладено контракт з керівником КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради», що знаходиться в комунальній власності Апостолівської міської ради від 16 серпня 2021 року № б/н.

Відповідно п.5.1 Статуту КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» управління підприємством здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою.

Відповідно пп. 5.2.8 п.5.2 Статуту, директор здійснює будь-які інші функції щодо управління Підприємством, що не суперечать чинному законодавству та Статуту.

Згідно пп. 5.2.9 п.5.2 Статуту, директор несе персональну відповідальність перед Засновником, органом управління і трудовим колективом працівників за діяльність Підприємства.

Відповідно п.6 Контракту, керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.

Згідно п.5 Контракту, керівник підзвітний органу управління майном у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та контрактом.

Відповідно п. 14 Контракту, керівник зобов`язаний вжити заходів до створення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Згідно п. 10 Контракту, орган управління майном звільняє Керівника достроково у випадку порушень законодавства та умов контракту.

Листом КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» від 23 грудня 2022 року за вих.№118 за підписом позивача (Директор КП «СИНЕРГІЯ» Олександра Паршина) на ім`я секретаря Апостолівської міської ради Міхно Л.М (що надійшов до виконавчого комітету Апостолівської міської ради 23 грудня 2022 року вх.№3703/0/1-22 у відповідь на лист від 21 грудня 2022 року), позивачем надані відомості органу управління про надання послуг КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» в готівковій формі на загальну суму 593 272,79 гривень за 2021 рік та 1034 312,88 гривень за період з 01 січня 2022 року по 21 грудня 2022 року.

Позивачем також повідомлено відповідним листом, що 21 грудня 2022 року підприємством придбано касовий апарат MINI-400, щодо необхідності наявності касового апарату зазначається, що ніхто не підказав, що потрібен касовий апарат. З 22 грудня 2022 року всі готівкові операції проводяться через касовий апарат.

Керуючись статтями 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.8 ст. 36 Кодексу законів про працю України, п.10 Контракту, органом управління майном було видано розпорядження Апостолівського міського голови «Про звільнення ОСОБА_1 » від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 за підписом секретаря міської ради Лесі Міхно відповідно до якого позивача було звільнено з посади директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради».

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, виходив з того, що звільнення позивача з підстави, передбаченої п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України проведено з дотриманням вимог закону, оскільки позивачем були порушені умови Контракту, оскільки у період перебування позивача на посаді директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» до 21 грудня 2022 року, підприємство надавало послуги в готівковій формі без касового апарату всупереч вимогам ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій. Крім того, судом було встановлено, що 03 січня 2023 року, не заперечуючи щодо свого звільнення, позивачем було видано наказ № 1-к від 03 січня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом позивача, як директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради».

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між сторонами виник спір з приводу незаконного звільнення позивача з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради», та виплатою у зв`язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

В силу ст. 23 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Стаття 23 КЗпП України зауважує, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Пунктом 8 ст.36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених контрактом.

Вирішуючи позов про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, слід мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відповідно п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору (постанова ВСУ від 22 лютого 2017 року по справі №6-86цс17).

Пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпП України має відсильний характер та відсилає до контракту, в якому передбачено конкретні (не передбачені нормами КЗпП України) підстави його припинення.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (ст.36, 39-41 КЗпП).

Контракт, як особлива форма трудового договору, повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом(пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок ВСУ, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі №757/42262/15-ц, та ВП ВС в постанові від 29 травня 2019 року, справа №452/970/17).

Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №461/4863/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі №243/8356/17.

Виходячи із особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі №757/42262/15-ц).

Трудовий договір може бути припинений, а контракт - розірваний внаслідок вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду у справі №452/970/17 дійшла висновку про те, що складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №452/970/17 вказала, що звільнення працівника на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» на підставі контракту, термін дії якого встановлено з 16 серпня 2021 року по 16 серпня 2027 року, включно.

У розпорядженні «Про звільнення ОСОБА_1 », зазначено, зокрема, що його звільнено відповідно п.24 Контракту.

Згідно п.24 Контракту, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління, до закінчення строку його дії: а) у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом та Статутом підприємства завдань; б) у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки; в) у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; г) у разі незатвердження Органом управління майном фінансового плану підприємства на фінансовий рік; д) у разі несплати реструктурованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника; е) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; є) у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті; ж) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; з) у разі неподання Органу управління майном щорічного звіту по результати виконання показників робот підприємства.

Разом з тим, в оскаржуваному позивачем розпорядженні взагалі відсутня конкретна підстава для дострокового розірвання контракту за ініціативи Органу управління майном, а є посилання п.24, який, як зазначалось вище містить дев`ять підпунктів (а-з), якими Органу управління майном надано право на дострокове розірвання контракту.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей та доказів того, що позивачем взагалі порушувались (не виконувались) покладені на нього завдання, а тим паче що це було неодноразово.

Також матеріали справи не містять доказів того, що винесенню оскаржуваного позивачем розпорядження передували будь-які дії, що визначені на законодавчому рівні та згідно внутрішніх документів Апостолівської міської ради, які можуть засвідчувати діяльність КП або порушення в діях позивача та слугувати ініціативою (рекомендаціями) щодо звільнення позивача, в тому числі оцінки діяльності позивача як керівника комунального підприємства не проводилось.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що пункт 24 Контракту не містить такої підстави як «відсутність касового апарату» або «порушення правил бухгалтерського обліку» в переліку підстав для дострокового припинення Контракту з керівником, а матеріали справи не містять відомостей та доказів, які б підтверджували, що уповноваженими органами було встановлено наявність в діях КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» або його посадових осіб будь-яких порушень, відсутні матеріали будь-яких перевірок та доказів того, що відносно підприємства були застосовані будь-які штрафні санкції або ж стягнуті збитки.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про недостатність доказів в матеріалах справи на підтвердження порушення позивачем умов контракту.

Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі №170/226/16-ц (провадження № 61-773св17), від 17 квітня 2019 року у справі 235/774/18 (провадження №61-47942св18), від 09 липня 2021 року у справі №382/1820/18 (провадження №61-19828св19) вказав, що звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.

Колегія суддів погоджується доводами представника позивача про те, щозвільнення позивача відбулось неправомірно, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено невиконання або неналежне виконання позивачем умов трудового контракту, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Апостолівського міського голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом секретаря міської ради Міхно Л.М. та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» підлягають задоволенню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

Тлумачення змісту частини 2 статті 235 КЗпП України свідчить про те, що при ухваленні рішення про поновлення працівника на роботі на орган, який розглядає трудовий спір - у даному випадку на суд, покладено обов`язок вирішити питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзац 4-5 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 607/2071/17 зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Згідно з Порядком №100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи). Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може змінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

Апеляційним судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2023 року до дня ухвалення судового рішення в цій справі, тобто до 25 лютого 2025 року.

Відповідно до Контракту та штатного розпису, посадовий оклад ОСОБА_1 , на день його звільнення та за останні два місяці, що передували звільненню, становив 22 600 грн. Інших відомостей щодо розміру заробітної плати позивача в більшому, або ж меншому розмірі, матеріали справи не містять.

45 200 грн (сума заробітної плати за листопаді та грудень 2023 року) : 43 (кількість робочих днів у листопаді та грудні 2023 року) = 1051,16 грн (середньоденна заробітна плата).

536 (кількість робочих днів у період з 03 січня 2023 року до дня ухвалення рішення 26 лютого 2025 року) х 1051,16 грн (середньоденна заробітна плата) = 563 421,76 грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновленона роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітнуплату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків).

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

Таким чином, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів

На підставі викладеного вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим ухвалив незаконне судове рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, сформульовано висновок, що пільга щодо сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 був звільнений за подання суду позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6845, 41 гривень (позовна вимога позивача немайнового характеру 1211, 20 гривень та позовна вимога позивача майнового характеру 5634,21 гривен) та за подання апеляційної скарги в розмірі 10268,12 гривень (6845, 41 грн * 1,5 %).

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпакова Тетяна Сергіївна, задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Орган управління майном, Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради про скасування розпорядження Апостолівської міської голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Апостолівського міського голови від 02 січня 2023 року № к-4/0/4-23 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом секретаря міської ради Міхно Л.М.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора КП «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради» з 02 січня 2023 року.

Стягнути з Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулуза період з 03 січня 2023 року по 25 лютого 2025 року в розмірі 563421, 76 гривень (сума обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства «СИНЕРГІЯ» Апостолівської міської ради на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6845, 41 гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 10268, 12 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста