Постанова

від 26.02.2025 по справі 440/10445/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 р. Справа № 440/10445/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.11.24 по справі № 440/10445/24

за позовом ОСОБА_1

до Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України яка полягає у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 01.03.2022 по 02.08.2024, з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 01.03.2022 по 02.08.2024 з урахуванням дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, - 19.07.2022, що регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до та після внесення у неї змін вказаним Законом.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказував, що у день звільнення зі служби 28.02.2022 не було проведено повного розрахунку при звільненні зі служби в поліції, а проведено повний розрахунок лише 02.08.2024, а тому позивач має право на проведення повного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, передбаченого приписами статтею 117 КЗпП України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 02.08.2024.

Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 9273,03 грн, за період з 19.07.2022 по 02.08.2024 із визначенням розміру грошового забезпечення за шість місяців (з 19.07.2022 по 18.01.2023 включно) у сумі 106970,24 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення визначив розмір 9273,03 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом множення денної недоотриманої суми (10,478 грн) на весь період (з 01.03.2022 до 02.08.2024) розрахунку при звільненні (885 днів), хоча в самому рішенні встановив, що період середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в даній справі становить 324 дні: 140 днів до 18.07.2022 та 184 днів після 19.07.2022). Крім цього, суд першої інстанції, повторно стягнув з Департаменту середній заробіток у розмірі 106970,24 грн за період з 19.07.2022 по 18.01.2023, який уже входить в застосований судом в розрахунку період з 01.03.2022 до 02.08.2024. Вказав, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, встановлений судом першої інстанції (116243,27 грн) значно перевищує розмір суми, виплаченої Департаментом позивачу на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 440/15849/23 (38242,38 грн), що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.07.2018 по справі № 825/325/16, відповідно до яких сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати суму самої заборгованості. З огляду на що, суду першої інстанції необхідно було застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України. Окремо зазначив, що зміст частини першої статті 117 КЗпП України після внесення змін 19.07.2022 не змінився, а лише доповнився формулюванням "але не більше як за шість місяців". Крім того, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України встановлено, що на дату звільнення позивача (28.02.2022) розмір облікової ставки НБУ становив 10 % річних. Сума коштів, виплачена Департаментом на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 440/15849/23, яку недоотримав позивач становить 38242,38 грн. 10 % річних від 38242,38 грн становить 3824,24 грн, тобто 10,48 грн за день затримки розрахунку (3824,24 грн / 365 днів (календарний рік). Загальний період затримки розрахунку з 01.03.2022 до 18.07.2022 140 днів. Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період до 18.07.2022 1 467,2 грн (10,48 грн х 140 днів). При визначені розміру середнього заробітку за період з 19.07.2022 до 02.08.2024 слід враховувати статтю 117 КЗпП України в редакції з 19.07.2022, яка передбачає обмеження виплати шестимісячним періодом з 19.07.2022 до 18.01.2023, тобто 184 календарні дні. Таким чином, середній заробіток за затримку повного розрахунку в зазначений шестимісячний період становитиме 1928,32 грн (10,48 грн х 184 дні).

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходив службу в органах Національній поліції України.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 15.02.2022 №70 о/с (а.с. 18) майора поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з посади оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 28.02.2022 за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 по справі № 440/15849/23 позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні: щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 15 календарних днів за 2020 рік, додаткової відпустки за вислугу років у кількості 15 календарних днів за 2020 років, основної оплачуваної відпустки у кількості 30 календарних днів за 2021 рік, додаткової відпустки за вислугу років у кількості 15 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 15.02.2022. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні: щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 15 календарних днів за 2020 рік, додаткової відпустки за вислугу років у кількості 15 календарних днів за 2020 років, основної оплачуваної відпустки у кількості 30 календарних днів за 2021 рік, додаткової відпустки за вислугу років у кількості 15 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 15.02.2022.

На виконання рішення суду від 04.07.2023 по справі №440/15849/23 відповідач 03.06.2024 виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 38242,38 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із заявою від 27.08.2024, в якій просив здійснити перерахунок та виплату середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції.

Неотримавши відповіді позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 02.08.2024 та стягнення з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 9273,03 грн, за період з 19.07.2022 по 02.08.2024 із визначенням розміру грошового забезпечення за шість місяців (з 19.07.2022 по 18.01.2023 включно) у сумі 106970,24 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20.

Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.

Отож для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з роботодавця за невиконання ним приписів частини другої статті 116 КЗпП України, необхідно установити дату виникнення спірних правовідносин, пов`язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX).

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 01.03.2022 по 02.08.2024.

Тобто, період з 01.03.2022 до 19.07.2022 регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, без обмеження строком виплати у шість місяців.

Проте період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 дійшов висновку, що норми статті 117 КЗпП України належить враховувати у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Частиною першою ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до підпункту "л" пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки звільнення позивача відбулось 28.02.2022, розмір середньомісячного грошового забезпечення необхідно обчислювати з виплат за попередні два місяці роботи.

Так, грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень 2022 року складає 17149,99 грн, за лютий 2022 року складає 17149,99 грн. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення становить 581,36 грн ((17149,99 + 17149,99) : 59).

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 становить 81390,40 грн. (140 днів х 581,36 грн (середньоденне грошове забезпечення).

За обставин справи, якщо за останній період застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15, недоречно, як зазначив Верховний Суд у справі №460/42448/22, то до періоду з 01.03.2022 по 18.07.2022 суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату, оскільки вважає, що є істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати.

Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15, де суд, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає, що сума 81390,40 грн в порівняні з виплаченою із затримкою сумою компенсації за невикористані відпустки 38242,38 грн є завищеною.

Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 вказано формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум, з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічний висновок щодо застосування підходу до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку, викладений в постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 825/1732/17, від 23.09.2021 у справі № 340/1405/20, від 18.11.2021 у справі № 200/5415/20-а, від 05.10.2022 у справі № 640/17872/19.

Крім того, відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 340/681/20.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

На дату звільнення позивача 28.02.2022 ставка Національного Банку України становила 10%.

Враховуючи суму недоотриманих коштів 38242,38 грн, 10% річних від цієї суми становитиме 3824,238 грн, тобто 10,478 грн за день затримки розрахунку (3824,238:365).

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи загальний період затримки розрахунку, середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (з 01.03.2022 по 02.08.2024) становить 9273,03 грн. (10,478 * 885).

Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України в апеляційній скарзі посилався на вірність врахування судом першої інстанції 10% ставки Національного Банку України, проте вважав помилковим при здійсненні розрахунку суми, що підлягає виплаті позивачу 885 дні.

Колегія суддів з матеріалів справи встановила, що дійсно період затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 становить 140 днів, відтак враховуючи суму за день затримки розрахунку 10,478 грн (3824,238:365) та кількість днів затримки розрахунку 140 днів (10,48 грн * 140 днів), сума, що підлягає стягненню становить 1467,20 грн, як вірно зазначив відповідач.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про безпідставність множення судом першої інстанції при розрахунку суми середнього заробітку за період з 01.03.2022 по 18.07.2022, недоотриманої суми на 885 днів.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 в цій частині вимог не оскражується.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 в частині стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 9273,03 грн підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 1467,20 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 02.08.2024 із визначенням розміру грошового забезпечення за шість місяців (з 19.07.2022 по 18.01.2023 включно) у сумі 106970,24 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 також дійшов висновку, що у зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 становить 106970,24 грн. (184 дні х 581,36 грн. (середньоденне грошове забезпечення).

При цьому, колегія суддів зазначає, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині вимог.

Стосовно доводів відповідача про необхідність застосування принципу співмірності до суми середнього заробітку за загальний період затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022, колегія суддів вважає їх безпідставним, з огляду на наступне.

Підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки ст. 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Така позиція була обумовлена також тим, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Крім того, враховано, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Указане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи із середнього заробітку.

Отже, саме з урахуванням того, що ст. 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах підлягали застосуванню критерії зменшення розміру середнього заробітку за час розрахунку при звільнені.

У той же час, із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності, та одночасно шляхом внесення змін до ст. 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями, усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку.

Таким чином, у спорах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить враховувати норми ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що наведені доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині вимог не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що на користь позивача за період з 19.07.2022 підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у розмірі 106970,24 грн, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині вимог підлягає залишенню без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №440/10445/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 9273,03 грн, з прийняттям в цій частині постанови про стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 1467,20 грн.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №440/10445/24 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 440/10445/24 - скасувати в частині стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 9273,03 грн.

Прийняти в цій частині постанову про стягнення з Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 1467,20 грн.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №440/10445/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова