Ухвала

від 27.02.2025 по справі 195/318/25

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

195/318/25

1-кс/195/65/25

У Х В А Л А

іменем України

27.02.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Томаківського відділення поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у кримінальному провадженні № 12025041590000045, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2025 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у кримінальному провадженні № 12025041590000045, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2025 року.

В обґрунтуванняклопотання слідчийпослався нате,що 08.02.2025року приблизноо 15годині 20хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився в будинку АДРЕСА_1 , де в нього під час сварки, виниклої на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_8 , виник умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_8 , в цей же день 08.02.2025 року приблизно о 15:25 годині ОСОБА_6 , знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , де перебуваючи на кухні під час спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з потерпілою, під час сварки, діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, взяв правою рукою металеву каструлю та наніс 1 удар нею в область нижньої щелепи та підборіддя потерпілій ОСОБА_8 .

В результаті умисних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 70-Е від 13.02.2025 року заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забійної рани, синців в області підборіддя, перелому нижньої щелепи, травматичного вивиху 1 зубу нижньої щелепи праворуч, 1,2 зубів нижньої щелепи ліворуч, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більше як 21 день).

Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду;незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та наголосили, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинені нетяжкого злочину та наявністю ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, тому обрання даного запобіжного забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 вину визнав в повному обсязі, проти клопотання про обрання запоюіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши наявні у матеріалах провадження докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 09.02.2025 року гр. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

В ходіпроведення досудовогорозслідування поданому кримінальномупровадженню буловстановлено достатнійобсяг обставин,що даютьпідстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненнівищевказаного кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.122 КК України.

Крім того, підозра у вчиненні злочину гр. ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:, а саме:

-показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка пояснила що вона мешкає в будинку по АДРЕСА_1 спільно з донькою ОСОБА_9 та її співмешканцем ОСОБА_6 . 08.02.2025 року близько 14:00 години вона разом зі своєю донькою ОСОБА_10 , її хлопцем ОСОБА_11 та колишнім чоловіком доньки - ОСОБА_12 (який прийшов в гості) перебували вдома на кухні та вживали спиртні напої. Вона помітила що через деякий час у ОСОБА_11 з ОСОБА_13 виник словесний конфлікт на грунті ревнощів, так як ОСОБА_14 не подобалось, що ОСОБА_15 приходить провідати його колишню дружину доньку потерпілої. В ході конфлікту потерпіла почала робити зауваження ОСОБА_11 , щоб він не починав конфліктів та не кричав. Через це, ОСОБА_11 образився. Також доповнила, що в той момент ОСОБА_11 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Після чого, ОСОБА_11 взяв у ліву руку металеву каструлю об`ємом приблизно 5 літрів та завдав потерпілій одного удару нею в область нижньої щелепи та підборіддя. Після чого потерпіла одразу впала на підлогу та втратила свідомість. Зі слів потерпілої вона одразу прийшла в себе та побачила, що з підборіддя тече кров та відчувалась сильна біль в підборідді. Донька ОСОБА_10 одразу викликала карету швидкої допомоги та потерпілу госпіталізували до Томаківської ЦРЛ, де зробили рентген щелепи та наклали шви на підборіддя. В лікарні повідомили, що в потерпілої зламана нижня щелепа. ОСОБА_11 потерпілій давно відомий, та вона можу з точністю вказати, що удар завдав їй саме він;

-висновком 70-Е від 13.02.2025 відповідно до якого потерпілій ОСОБА_8 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забійної рани, синців в області підборіддя, перелому нижньої щелепи, травматичного вивиху 1 зубу нижньої щелепи праворуч, 1,2 зубів нижньої щелепи ліворуч, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більше як 21 день);

-протоколом слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_8 , яка пояснила та вказала на статисті механізм спричинення їй удару в область нижньої щелепи який завдав ОСОБА_16 утримуючи в руці металеву каструлю;

-висновком судово-медичної експертизи № 86-Е-Д від 25.02.2025 відповідно до якого враховуючи локалізацію характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_17 тілесних ушкоджень експерт вважає можливе їх утворення при механізмі вказаному потерпілою під час проведення слідчого експерименту;

-показаннями свідка ОСОБА_18 ,яка пояснилащо вонапроживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_19 та зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 в будинку по АДРЕСА_1 . Свідок пояснила що 08.02.2025 року близько 14:00 години вона разом зі своєю матір`ю, співмешканцем ОСОБА_11 та колишнім чоловіком - ОСОБА_12 (який прийшов в гості) перебували вдома на кухні та вживали спиртні напої. Через деякий час у ОСОБА_11 з ОСОБА_13 виник словесний конфлікт на грунті ревнощів. В ході конфлікту зі слів свідка її мати ОСОБА_8 почала робити зауваження ОСОБА_11 , щоб він не починав конфліктів та не кричав. Через це, ОСОБА_11 на неї образився та почав конфліктувати з ОСОБА_20 . Зі слів ОСОБА_21 на той час ОСОБА_11 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Зі слів свідка вона помітила що ОСОБА_11 взяв у ліву руку металеву каструлю об`ємом приблизно 5 літрів та завдав ОСОБА_8 одного удару каструлею в область нижньої щелепи та підборіддя. Після чого вона одразу впала на підлогу та втратила свідомість та одразу прийшла в себе. Свідок помітила, що в її матері ОСОБА_8 тече кров з підборіддя і вона одразу викликала карету швидкої допомоги та ОСОБА_22 госпіталізували до Томаківської ЦРЛ, після того, як мати повернулась з лікарні, вона повідомила, що в неї зламана нижня щелепа;

-протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_18 , яка пояснила та вказала на статисті механізм спричинення удару в область нижньої щелепи потерпілій ОСОБА_8 , який завдав ОСОБА_16 утримуючи в руці металеву каструлю;

-висновком судово-медичної експертизи № 87-Е-Д2 від 25.02.2025 відповідно до якого враховуючи локалізацію характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень експерт вважає можливе їх утворення при механізмі вказаному зі свідком під час проведення слідчого експерименту;

-показаннями свідка ОСОБА_23 , який будучи допитаним пояснив, що 08.02.2025 року близько 14:00 години він прийшов в гості до своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 до неї додому в будинок по АДРЕСА_1 . Та вдома в неї перебували також її мати - ОСОБА_8 та її співмешканець ОСОБА_11 . В будинку вони перебували на кухні, де обідали та вживали спиртні напої. Зі свідчень свідка через деякий час у нього з ОСОБА_11 виник словесний конфлікт на грунті ревнощів, так як ОСОБА_11 не подобалось, що свідок прийшов до ОСОБА_9 додому в гості. В ході конфлікту ОСОБА_8 почала робити зауваження ОСОБА_11 , щоб він не починав конфліктів та не кричав, а також почала захищати свідка ОСОБА_24 , так як в ОСОБА_9 з свідком ОСОБА_25 є спільна дитина (син ОСОБА_26 ). Через це, ОСОБА_11 на неї образився та почав конфліктувати з нею. В той момент ОСОБА_14 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Свідок пояснив що він помітив як ОСОБА_14 взяв у ліву руку металеву каструлю об`ємом приблизно 5 літрів та завдав ОСОБА_8 одного удару каструлею в область нижньої щелепи та підборіддя. Після чого вона одразу впала на підлогу та втратила свідомість та одразу прийшла в себе. ОСОБА_27 побачив, що в неї тече кров з підборіддя. ОСОБА_9 одразу викликала карету швидкої допомоги та ОСОБА_8 госпіталізували до Томаківської ЦРЛ, через деякий час, коли ОСОБА_28 повернулась додому, ОСОБА_27 дізнався про те, що в ОСОБА_8 зламана нижня щелепа;

-протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_23 , яка пояснила та вказала на статисті механізм спричинення удару в область нижньої щелепи потерпілій ОСОБА_8 , який завдав ОСОБА_16 утримуючи в руці металеву каструлю;

-висновком судово-медичної експертизи № 87-Е-Д3 від 25.02.2025 відповідно до якого враховуючи локалізацію характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень експерт вважає можливе їх утворення при механізмі вказаному зі свідком під час проведення слідчого експерименту;

- письмовим повідомленням про підозру ОСОБА_6 про вчинення злочину;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи тойфакт,що длярозгляду врозумні строкиданого кримінальногопровадження всуді необхіднозабезпечення виконанняпідозрюваного покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,та наявнідостатні підставивважати,що ОСОБА_6 може переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята судута вчинитиінше кримінальнеправопорушення аналогічнетому,у якомупідозрюється,виникла необхідністьобрати запобіжнийзахід увідношенні підозрюваного,який попередитьнастання ризиків,передбачених п.п.1,5ч.1ст.177Кримінального процесуальногокодексу України,а саме:

п.1 ОСОБА_6 за наявноюінформацією ОСОБА_6 являється діючимвійськовослужбовцем ЗСУта відповіднодо доповідікомандира 1батальйону морськоїпіхоти ВЧ НОМЕР_1 з 16.11.2024року потеперішній чассамовільно залишивмісце тимчасовоїдислокації військовоїчастини. ОСОБА_6 підозрюється увчиненні нетяжкогозлочину,за якийзаконом передбаченопокарання упозбавлення воліна строкдо трьохроків,у зв`язкуз чимрозуміючи тяжкістьпонесення покаранняу разівизнання підозрюваноговинним увчиненні інкримінованогокримінального правопорушення,останній можепереховуватись відсуду зметою уникненняпонесення покарання, оскільки на час розгляду клопотання ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та його підрозділ, у зв`язку із виконанням бойових завдань, постійно здійснює передислокацію на території України, тому перебуваючи на волі ОСОБА_6 може повернутись до місця несення служби і в такому разі виконання загальних засад Кримінального процесуального кодексу України в частині розумності строків судового розгляду забезпечити не вдасться за можливе та підозрюваний буде посилатися на неявку до органу досудового розслідування та суду мотивуючи проходженням військової служби. В той же час, враховуючи активність проведення бойових дій на території України, наявний очевидний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування або суду на території, які не підконтрольні Українській владі. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а дієвим запобіжним заходом, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу. У зв`язку з чим дотримується обов`язкова умова призначення даного запобіжного заходу, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, тобто законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

п.3ч.1ст.177КПК України незаконно впливати на потерпілого та свідка, а саме потерпілу ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_18 , існування даного ризику обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 проживає в одному помешканні спільно з потерпілою ОСОБА_8 і свідком ОСОБА_18 , тому в разі обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_29 отримає можливість впливати на потерпілого і свідка в даному кримінальному провадженні.

п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_6 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки та ризик втечі для нього, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

п.5ч.1ст.177КПК України враховуючи особу ОСОБА_6 вчиняючи нетяжкий злочин в умовах воєнного стану, останній являється військовослужбовцем, котрий з 16.11.2024 самовільно залишив військову частину та відповідно до інформацій в Інформаційному порталі Нацполу перебуває в розшуку за ініціативи військової служби правопорядку ЗСУ, що само по собі утворює склад інших кримінальних правопорушень, передбачених за ст.ст. 407 408 КК України. Таким чином ОСОБА_6 фактично продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, крім того за наявною інформацією отриманою під час аналізу Інформаційного порталу Національної поліції встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а саме за вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_18 та малолітньої доньки, а саме: 30.03.2020 складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП; 18.02.2023 складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП; 21.07.2024 складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП; 04.01.2025 складено протокол за ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином існують реальні підстави вважати що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється.

Викладене свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4, п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризиків - переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та впливати на свідків чи потерпілого.

Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, тому суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння.

Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вважаю, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечить належне виконання ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов`язків, не зможуть запобігти вчиненню ним нових злочинів та не здатні запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідатихарактеру певногосуспільного інтересу,що,незважаючи напрезумпцію невинуватості,превалює надпринципом повагидо свободиособистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

-особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюваний у вчиненні нетяжкого злочину, що може виразитися у перешкоджанні встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повного, всебічного розслідування шляхом знищення та спотворення ним речей (доказів), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінального покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілого;

-особиста порука не можливо застосувати у зв`язку з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, оскільки ОСОБА_6 на теперішній час є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, у зв`язку з тим що підозрюваний з 16.11.2024 самовільно залишив місце несення служби та продовжує ухилятись, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання будуть такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам;

-застава прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_6 , рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу;

-домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків. Разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляє військовослужбовця виконувати свій конституційний обов`язок, що не кореспондується ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування підозрюваного від суду. Більше того, за таких обставин підозрюваний отримає можливість незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні будь-яким чином, оскільки фактино проживає в одному помешканні за однією адресою спільно з свідком ОСОБА_18 та потерпіло. ОСОБА_8 .

Сукупність усіх вищевказаних обставин свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, оскільки жоден з них не забезпечить належної поведінки підозрюваного.

У разі застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно визначити достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків покладених на нього кримінальним процесуальним законом, у розмірі не менше 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» (20х 3028 грн.= 60560 грн.).

Крім того, у разі застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на підставі ст.ст.182, 183, 194 КПК України існує обґрунтована необхідність у покладенні на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого та прокурора під час досудового розслідування, та без дозволу суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатись судом;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в України.

Керуючись вимогами ст.ст.36, 131, 132, 176 178, п.4 ч.2, ч.4 ст. 183, ст.ст.184, 194, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Томаківськоговідділення поліції Нікопольського ВП ГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_7 прозастосування запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюу відношенні до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати щодопідозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомна 60діб ,тобто до27.04.2025 включно, з визначенням розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання.

Визначитипідозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) у національній грошовій одиниці, що становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA158201720355229002000017442 в ГУ ДКС України в м.Київ, одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, призначення платежу: за кого (ПІП).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі відповідної Державної установи виконання покарань.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи виконання покарань негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Строк дії ухвали не може перевищувати шістдесят днів.

Копію ухвали направити для виконання відповідній установі виконання покарань.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту оголошення, а особою, що перебуває під вартою з моменту вручення їй копії, безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1