Ухвала

від 14.02.2025 по справі 466/12754/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/12754/24

Провадження № 2-з/466/24/25

У Х В А Л А

14 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючої судді Баєвої О.І.

при секретарі Комарницької В.-М.В.

розглянувши заяву адвоката Яковенко Ольги Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову , -

в с т а н о в и в :

13.02.2025 року адвокат Яковенко О.М. звернулася до суду з заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500070040024, що знаходиться в другому під`їзді, на тринадцятому поверсі, за будівельним номером 147, загальна проектна площа 52,08 кв. м., а також на однокімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500070040024, що знаходиться в другому під`їзді, на чотирнадцятому поверсі, за будівельним номером 152, загальна проектна площа 52,08 кв. м.

Зазначає, що 18.12.24 вона звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати майнові права ОСОБА_1 на спірний об`єкт незавершеного будівництва. На даний час існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходу забезпечення позову, це може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача.

Оскільки сторони в судове засіданні не викликались, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування розгляду заяви технічними засобами не здійснювалось.

Суд, оглянувши та перевіривши матеріали провадження вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення у зв`язку з наступним.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, суд констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи чи підставність позовних вимог, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Таким чином, незважаючи на те, що вимога ОСОБА_2 має немайнових характер, така напряму стосується нерухомого майна, як об`єкту цивільних прав.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу, як незавершеного будівництва нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 зазначено, що з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Враховуючи наведене та те, що предметом спору в даній справі є вимоги про майнові права, про які позивач заявляє на підставі укладеного між сторонами договору, на майбутній об`єкт нерухомості, запроектовану в другому під`їзді на тринадцятому поверсі, за будівельним номером 147, однак така ще не сформована як об`єкт нерухомого майна, тому, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними з заявленими ним позовними вимогами.

Аналогічний висновок викладений в Постанові Львівського апеляційного суду від 17.12.2024 року у справі 466/8797/24.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви адвоката Яковенко Ольги Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: О. І. Баєва