Постанова

від 19.02.2025 по справі 732/646/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 лютого 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/646/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/128/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Агропромисловий кооператив Старосільський

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу Старосільський на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Лиманської М.В. від 09 липня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Городня, дата складання повного рішення - 09 липня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу Старосільський про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АПК Старосільський, в якому просила розірвати договір оренди землі, укладений 11.09.2013 року між нею та АПК Старосільський, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,4985 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0511, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0511, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК Старосільський. Позивач також ставила питання про стягнення з АПК Старосільський на її користь судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 211 грн. 20 коп. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що 11.09.2013 року між нею та АПК Старосільський було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,4985 га, склад угідь - рілля, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0511. Всупереч умовам договору, укладеного між сторонами, відповідачем виплата орендної плати за 2013-2022 роки проводилась без врахування п.10, п.12 договору, тобто, без застосування індексів інфляції. Вказане порушення носило систематичний характер, а за 2023 рік орендна плата не була виплачена. В силу статей: 316, 317, 319 ЦК України, позивач, як власник земельної ділянки, обрала захист своїх прав шляхом розірвання договору за рішенням суду, як це передбачено статтею 32 Закону України Про оренду землі.

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та АПК Старосільський, зареєстрований 12.09.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,4985 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0511, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0511, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК Старосільський. Стягнуто з АПК Старосільський на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору 1 211 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі АПК Старосільський просить скасувати заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року, і направити справу № 732/646/24 на розгляд Господарського суду Запорізької області у межах справи № 908/1114/24 про банкрутство АПК Старосільський. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що у Господарському суді Запорізької області розглядається справа №908/1114/24 про банкрутство АПК Старосільський. Оскільки відповідач перебуває у спеціальному правовому статусі у процедурі банкрутства, даний спір відповідно до ч.2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, має розглядатися судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство. За доводами апелянта, оскільки ініціювання спору та вимоги у справі заявлені в межах захисту майнових прав (права оренди) АПК Старосільський, їх розгляд має здійснюватися в межах справи про банкрутство юридичної особи незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

У відзиві на апеляційну скаргу АПК Старосільський позивач ОСОБА_1 просить залишити без змін обґрунтоване заочне рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, а апеляційну скаргу АПК Старосільський, у зв`язку із її безпідставністю, залишити без задоволення.

В судове засідання апеляційного суду сторони спору, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно копії державного акта на право приватної власності на землю серії ЯБ №629394 від 14.04.2006 року, на підставі розпорядження Городнянської РДА Чернігівської області від 30.11.2005 року, ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка загальною площею 5,40 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до плану меж земельної ділянки, вона складається з чотирьох земельних ділянок: площею 4,50 га - рілля, площею 0,63 га - сіножаті, площею 0,24 га - пасовища, площею 0,03 га - сади (а.с.11).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру від 05.04.2024 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №9198542 від 10.09.2013 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,5 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0511, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с.6,12).

11.09.2013 року між ОСОБА_1 , із однієї сторони та АПК Старосільський з іншої сторони, було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 надала, а АПК Старосільський прийняв в строкове користування земельну ділянку (рілля) площею 4,4985 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0511, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Строк дії договору - 15 років. Договір зареєстровано 12.09.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.7-8,9).

За змістом врегульованих умов укладеного між сторонами спору договору оренди земельної ділянки від 11.09.2013 року, у розділі Орендна плата п.10, п.11, сторонами даного договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі, яка здійснюється у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі - 1 раз на рік до кінця першого за звітним роком місяця, натуральна та відробіткова - протягом року в міру потреби та можливостей в їх наданні. Повний розрахунок по орендній платі проводиться не пізніше як 1-го березня наступного за звітним роком (а.с.7-8). У пункті 12 вказаного договору оренди земельної ділянки, сторони узгодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У пунктах 34-38 даного договору визначено порядок зміни умов договору і припинення його дії. Відповідно до п.36 договору оренди земельної ділянки від 11.09.2013 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АПК Старосільський та введено процедуру розпорядження майном боржника. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 року припинено процедуру розпорядження майном АПК Старосільський; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_2 ; визнано АПК Старосільський - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором АПК Старосільський призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с. 22-23, 55-59, 102, зворот - 107).

Як вбачається із заочного рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідачем було порушено обов`язок зі сплати орендної плати ОСОБА_1 , оскільки орендна плата за користування належною їй земельною ділянкою за період з 2013-2022 роки сплачувалась неналежним чином, залишалась недоплаченою, за 2023 рік орендна плата відповідачем позивачу ОСОБА_1 не була виплачена, відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, що є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі з підстав, що передбачені п. д ч.1 статті 141 ЗК України. Одночасно суд першої інстанції вважав за необхідне припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0511, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК Старосільський.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що у Господарському суді Запорізької області розглядається справа №908/1114/24 про банкрутство АПК Старосільський. Оскільки відповідач перебуває у спеціальному правовому статусі у процедурі банкрутства, даний спір відповідно до ч.2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, має розглядатися судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство. За доводами апелянта, оскільки ініціювання спору та вимоги у справі заявлені в межах захисту майнових прав (права оренди) АПК Старосільський, їх розгляд має здійснюватися в межах справи про банкрутство юридичної особи незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

У контексті встановлених у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу Старосільський про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки, фактичних, документально підтверджених обставин, та приписів норм права, які регламентують дані правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч.1 статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Згідно з п.1 ч.1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Оскаржуючи заочне рішення суду першої інстанції від 09.07.2024 року, відповідач наголошував на тому, що заявлений до нього ОСОБА_1 позов повинен розглядатися Господарським судом Запорізької області в межах справи про банкрутство АПК Старосільський.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч.1 п.8 статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно ч.2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позову), на яку посилається сторона відповідача, як підставу для закриття провадження у справі, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Тобто, ч.2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги за участю боржника.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АПК Старосільський та введено процедуру розпорядження майном боржника. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 року припинено процедуру розпорядження майном АПК Старосільський; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_2 ; визнано АПК Старосільський - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором АПК Старосільський призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с.22-23, 55-59, 102, зворот - 107).

Усталеною є судова практика щодо розгляду усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, у справі про банкрутство лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах саме цієї справи. Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18, а також у постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, виходячи із положень п.7 ч.1 статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у п.8 ч.1 статті 20 ГПК України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, ч.2 статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22, від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19, від 20 вересня 2023 року у справі № 201/5683/22.

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям власність за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 зауважив, що за змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18(916/1051/20).

Відповідно до ч.5 статті 93 Земельного кодексу України, яка регламентує право оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством. {Статтю 93 доповнено частиною згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008; в редакції Законів №1423-IX від 28.04.2021, №3065-IX від 02.05.2023}.

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 року №1423-IX та від 02.05.2023 року №3065-IX до ч.5 статті 93 Земельного кодексу України, розширено повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження з її власником, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. Оскільки права і обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто, є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

На думку апеляційного суду, не впливають на вирішення питання щодо підвідомчості цього спору правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 щодо цивільної юрисдикції спорів про розірвання договорів оренди, оскільки наведені висновки суду касаційної інстанції узгоджувались із діючим на час їх ухвалення земельним Законодавством, яке зазнало змін на час вирішення цього спору.

Відповідно до ч.2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позову), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, крім усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; і спори щодо інших вимог до боржника. З огляду на це, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що заявлені нею вимоги не є майновими, а отже мають вирішуватись лише в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення ч.5 статті 93 Земельного кодексу України, із змінами, внесеними законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та від 02 травня 2023 року № 3065-IX, якими законодавцем надано права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з її власником, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №289/2217/17, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на зміни у законодавстві, внесені законами України від 28 квітня 2021 року №1423-IX та від 02 травня 2023 року № 3065-IX.

Враховуючи викладене вище, задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі, і обсяг грошових зобов`язань боржника АПК Старосільський.

Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги відносно того, що з огляду на зміни у земельному Законодавстві, відповідно до яких користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, право оренди не може вважатись немайновим активом. Отже, вирішення даного спору стосуватиметься питання формування активів боржника, у зв`язку з чим пов`язано із здійсненням провадження у справі про банкрутство. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства. Тобто, саме господарський суд є судом, встановленим Законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору за позовом ОСОБА_1 до АПК Старосільський про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч.1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч.1 статті 256 ЦПК України).

У контексті приписів вказаної норми Закону, апеляційний суд не вбачає правових підстав для направлення даної цивільної справи на розгляд до Господарського суду Запорізької області, оскільки наведене можливе лише за заявою позивача. При цьому, позивач ОСОБА_1 має право звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією у визначений строк або скористатись правом на касаційне оскарження даної постанови апеляційного суду.

За змістом ч.1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу Старосільський, необхідно задовольнити частково. При цьому, заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу Старосільський про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки, закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції. Роз`яснити ОСОБА_1 її право, протягом десяти днів з дня отримання даної постанови, звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної цивільної справи № 732/646/24 за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу Старосільський про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки, за встановленою юрисдикцією.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, ч. 2 статті 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 констатувала, що у разі закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, та за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією, розгляд такої справи не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат. У такому разі остаточний розподіл судових витрат, зокрема, і відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, здійснюватиме суд за результатами розгляду справи.

Апеляційний суд враховує, що провадження у даній справі №732/646/24 підлягає закриттю, у зв`язку з тим, що її розгляд віднесено до юрисдикції господарського суду, тобто, апеляційним судом спір по суті не вирішувався, і відповідно, відсутній висновок щодо обґрунтованості або безпідставності позовних вимог. Постанова апеляційного суду, в даному випадку, не є остаточним судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду позовної заяви, і правом на подання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією позивач ОСОБА_1 на даний час не скористалася, оскільки десятиденний строк для подання такої заяви відліковується від дня отримання даної постанови апеляційного суду. За даних обставин, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги АПК Старосільський на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року, апеляційним судом не проводиться.

Керуючись: п.1 ч.1 статті 255, статтями: 367, 368, 374; ч.1 статті 377, статями: 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу Старосільський - задовольнити частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2024 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу Старосільський про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди земельної ділянки, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право, протягом десяти днів з дня отримання даної постанови, звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної цивільної справи № 732/646/24 за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: