Рішення

від 17.02.2025 по справі 509/58/22

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/58/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника позивача - Карташова А.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в залісуду,в с-щіОвідіополь цивільнусправу запозовною заявою Селянського(Фермерське)господарства "Смерічка"до Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті, ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача -Овідіопольська селищнарада Одеськогорайону Одеськоїобласті провизнання запозивачем правапостійного користуванняземельною ділянкою,визнання недійснимта скасуваннянаказів ГоловногоУправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,скасування записіву Державномуземельному кадастріта Поземельнійкнизі,визнання недійснимирезультатів земельнихторгів таукладеного заїх результатамидоговору оренди,а такожвитребування земельноїділянки зчужого незаконноговолодіння,

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2022 року, представник Селянського (Фермерського) господарства «Смерічка» звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд, визнати за СФГ «Смерічка» право постійного користування земельною ділянкою, площею 5,00 га відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07 квітня 1993 року за №Р-88-93; визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 24 грудня 2019 року за №15-10929/13-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині затвердження документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678; визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 05 лютого 2021 року за №164-Т «Про затвердження документації із землеустрою зі зміною цільового призначення»; скасувати державну реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 у Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі; визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 25 березня 2020 року за №14-5475/13-20СГ «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» в редакції наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 09 лютого 2021 року за №177-Т в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги за лотом №4651; визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 03 березня 2021 року за №222-Т «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» у частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 на земельні торги для передачі її у користування на умовах оренди; визнати недійсним результату земельних торгів за лотом №4651, оформлені протоколом проведення земельних торгів від 14 квітня 2021 року за №10/4651 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,4700 га з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685; визнати недійсним договір оренди землі №146 від 14 квітня 2021 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,4700 га з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, укладений на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №4651 від 14 квітня 2021 року №10/4651; витребувати на користь СФГ «Смерічка» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,00 га, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07 квітня 1993 року за №Р-88-93 у постійне користування.

В обґрунтування позову вказує, що 24.12.1992 року Миколаївською сільською радою Овідіопольського району Одеської області народних депутатів прийнято рішення «Про надання ділянок у постійне користування громадянам для ведення селянських (фермерських) господарств з земель запасу», яким ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 5,00 Га.28.01.1993 року землевпорядником Одеського філіалу інституту землеустрою визначено в натурі межі земельної ділянки. 07.01.1993 року на ім`я ОСОБА_3 було видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі Державних актів на право постійного користування землею за №Р-88-93. 01.07.1993 року Овідіопольською районною радою народних депутатів було видано Розпорядження за №86, яким зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Смерічка», а головою господарства зареєстровано ОСОБА_3 , про що у подальшому видано відповідне свідоцтво.05.07.1993 року Одеським обласним управлінням статистики було видано Свідоцтво за №10113 на селянське (фермерське) господарство «Смерічка». 06.08.2010 року ОСОБА_3 власним рішенням склала з себе повноваження Голови СФГ «Смерічка», передавши повноваження ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний запис №121 та видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 . Протягом 1993-20121 років СФГ «Смерічка» користувалась земельною ділянкою, площею 5,00 га, що розташована у Калаглійській сільській раді Овідіопольського району Одеської області. 24.12.2019 року Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято Наказ за №15-10929/13-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності», яким серед іншого, затверджено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678. 25.03.2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678 площею 16,9668 га Наказом Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області №15-5475/13-20-СГ включно до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги.15.05.2020 року Міськрайонне управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та ч. Чорноморську Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області звернулося, зокрема до Калаглійської сільської ради з листом за №623/123-20 з переліком земельних ділянок, які виставляються на земельні торги у формі аукціону, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678. 26.05.2020 року Калаглійська сільська рада Овідіопольського району Одеської області у відповідь на вищевказаний лист повідомила за №101 органи Держгеокадастру про неможливість проведення земельних торгів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678, площею 16 га, оскільки землекористувачем земельноїділянки, є зокрема, СФГ «Смерічка». 13.07.2020 року Головним Управлінням Держгеокадстру в Одеській області прийнято Наказ за №122-Т «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким надано дозвіл щодо розроблення проекту землеустрю стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678 для її поділу.03.02.2021 року Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято Наказ за №164-Т «Про затвердження документації із землеустрою із зміною цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, розроблений ТОВ «Одеський земельний центр».09.02.2021 року за №177-Т внесено зміни до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, яким земельну ділянку з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678, площею 16,9668 га виключено з переліку, натомість включено земельну ділянку з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685. 03.03.2021 року Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято Наказ за №222-Т «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», яким, середі інших, висталено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером №5123781700:01:001:0685 на земельні торги у формі аукціону.

14.04.2021 року відбулися земельні торги, за результатами яких перемогу здобув ОСОБА_1 . Цього ж дня, між ОСОБА_1 та Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області укладено Договір оренди землі №146 згідно якого Орендодавець на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №4651 від 14.04.2021 року №10/4651 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123781700:01:001:0685, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Калаглійська сільська рада (за межами населеного пункту), у звязку з цим, позивач вказує на те, що рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області, результати земельних торгів та договір оренди, укладений за результатами цих торгів недійсними та просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою 5,00 га, розташованої на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною діялнкою від 07.04.1993 року за №Р-88-93, а також витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

18.02.2022р. представник відповідача ОСОБА_1 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову СФГ «Смерічка» до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 у відзиві вказав на те, що земельні торги щодо продажу права земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює проведення земельних торгів. ОСОБА_1 ніколи не передавалась спірна земельна ділянка в користування, останній ніколи не був її землекористувачем та відповідно набувачем, що виключає факт незаконного володіння спірною земельною ділянкою та унеможливлює витребування з ОСОБА_1 на користь позивача спірну земельну ділянку, так як неможливо витребувати у набувача майно, яке в нього відсутнє. Вказано на те, що у випадку задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки призведе до порушення статті 1 Протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на ОСОБА_1 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

21.03.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

07.06.2023 року на адресу суду надійшло доповнення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галюрова М.Ю. до клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 07.06.2023 року клопотання про призначення земельно-технічної експертизи було задоволено, на вирішення якої посталено наступні питання: 1) Визначити фактичні межі та площу земельної ділянки, яка була відведена ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право постійного користування земельної ділянки від 07.04.1993 року за №Р-88-93?; 2) Чи накладаються межі земельної ділянки за кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га, на межі земельної ділянки 5,00 га відведеної згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 07.04.1993 року за №Р-88-93?; 3) Якщо так, то в якій частині та яка площа накладання?

Ухвалою від 06.09.2023 року було уточнено питання до судової земельно-технічної експертизи, призначеною відповідно до ухвали від 07.06.2023 року, поставлено на розгляд експертів наступні питання: 1) Яка конфігурація, проміри та площа місцевості земельної ділянки, яка була відведена ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування земельно ділянкою від 07.04.1993 року за №Р-88-93?: 2) Чи накладаються межі земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га на межі земельної ділянки площею 5,00 га, відведені згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 07.04.1993 року за №Р-88-93? 3) Якщо так, то в частині та яка є площа накладання.

В судове засідання представник позивача адвокат Карташов А.Г. з`явився, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, які викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Галюров М.Ю, проти задоволення позову заперечував, вказав на його безпідставність на необґрунтованість.

Представник Головного Управління Держгеокадастру у Одеській області в судове засідання не з`явився, належним чином неодноразово був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, у відзиві, який надійшов до суду 08.02.2022 р., зазначив про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник Овідіопольської селищної ради у судове засідання не з`явився, належним чином неодноразово був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Устатті 12 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України. обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

18 серпня 1992 року ОСОБА_3 звернулась до Миколаївської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області з заявою про виділення земельної ділянки із земель із запасу площею 5,00 га для ведення фермерського господарства.

Пунктом 1 рішення 11 сесії 21 скликання Миколаївської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області «Про надання ділянок у постійне користування громадянам для ведення селянських (фермерських) господарств із земель запасу» від 24.12.1992р. було вирішено надати у постійне користування земельні ділянки на землі запасу загальною площею 60.00 га ріллі для ведення селянських (фермерських) господарств громадянам, в тому числі ОСОБА_3 5.0 га ріллі.

Пунктом 2 вищевказаного рішення було зобов`язано громадян зареєструвати в державній адміністрації статут селянського (фермерського) господарства та забезпечити раціональне використання наданих земель.

На підставі завдання на складання проекту відводу земельних ділянок для ведення фермерських господарств, затвердженого головою Миколаївської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області І.І. Дечевим 30.12.1992р. Одеським філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук в 1993р. було розроблено проект відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для ведення селянських (фермерських) господарств на території Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Згідно пояснювальної записки проектом передбачено відведення земельних ділянко в постійне користування із земель запису на території Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області громадянам:

- ОСОБА_5 5,0 га ріллі;

- ОСОБА_7 5,0 га ріллі;

- ОСОБА_3 5,0 га ріллі;

- ОСОБА_6 5,0 га ріллі.

На виконання рішення 11 сесії 21 скликання Миколаївської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 24.12.1992р. землевпорядником Одеського філіалу інституту землеустрою Української академії аграрних наук було визначено в натурі межі земельної ділянки ОСОБА_3 площею 5,00 га ріллі, що підтверджується актом від 28.01.1993р.

07 квітня 1993 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №Р-88-93. Згідно цього акту вказаному громадянину ( ОСОБА_3 ) надається у постійне користування земельна ділянка площею 5.00 гектарів в межах згідно плану, що розташована на території Миколаївської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області, для ведення селянського (фермерського) господарства.

01.07.1993р. розпорядженням Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області «Про реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Смерічка» №86 було зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Смерічка», глава господарства Лисейко Марія Онуфріївна.

01.07.1993р. у відповідності до вимог Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» на підставі вищевказаного розпорядження Овідіопольською районною радою народних депутатів Одеської області ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Смерічка», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

05.07.1993р. Одеським обласним управлінням статистики СФГ «Смерічка» присвоєно ідентифікаційний код 20928744, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_3 .

06.08.2010р. ОСОБА_3 склала з себе повноваження голови СФГ «Смерічка» за власним рішенням. Вказаним рішенням вирішено прийняти членами СФГ «Смерічка» ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що складено актовий запис №121, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

24.12.2020р. наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» №15-10929/13-19-СГ було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Овідіопольського району Одеської області загальною площею 160,9080 га, згідно списку земельних ділянок за відповідними кадастровими номерами.

25.03.2020р. наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» №15-5475/13-20-СГ було вирішено включити земельні ділянки в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно додатку.

30.03.2020р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (далі Організатор), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеській земельний центр» (далі Виконавець), з іншої сторони, разом «Сторони» було укладено Договір №114 на підготовку лотів та проведення земельних торгів (далі Договір №114).

Відповідно до п.п.1.1. Договору №114, згідно з умовами цього Договору Виконавець за дорученням Організатора бере на себе зобов`язання підготувати лоти до проведення земельних торгів та провести земельні торги з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно Додатку №1 до цього Договору.

13.07.2020р. наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» №122-Т було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 16,9668 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 13.07.2020р. №122-Т та Договору №114 ТОВ «Одеський земельний центр» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно пояснювальної записки до проекту землеустрою земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678, яка розташована на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідно до плану поділу розподілена таким чином:

- земельна ділянка від умовним номером 1 площею 16,4760 га, в тому числі ріллі 16,4760 га;

- земельна ділянка під умовним номером 2 площею 0,4908 га, в тому числі ріллі 0,4908 га.

20.11.2020р. актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання були закріплені в натурі межові знаки ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, яка розташована на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальною площею 16,4760 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22.12.2020р. ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), про що складено висновок про розгляд документації із землеустрою №27439/82-20

25.01.2021р. відділом в Овідіопольському районі Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га в Державному земельному кадастрі, що підтверджується вигятом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5116057272021 від 19.02.2021р.

05.02.2021р. наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про затвердження документації із зміною цільового призначення» №164-Т було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 16,4760 га, кадастровий номер 5123781700:01:001:0685, із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення).

09.02.2021р. наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області №177-Т були внесені зміни до наказів ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 23.10.2019р. №15-6457/13-19-СГ, від 25.03.2020р. №15-5475/13-20-СГ, від 09.07.2020р. №3-Т (зі змінами від 09.07.2020р. №4-Т) «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» по окремо зазначених лотах згідно додатку (додається).

17.02.2021р. державним реєстратором Антоненко О.С. Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,476 га. за державною, в особі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, що підтверджується інформаційною довідкою №245572984 від 23.02.2021р.

03.03.2021р. наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про проведення торгів у формі аукціону» №222-Т було виставлено земельні ділянки, згідно з додатком 1, на земельні торги для передачі їх у користування на умовах оренди.

14.04.2021р. відбулись земельні торги, у вигляді аукціону, з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). За результатами торгів перемогу здобув ОСОБА_1 , який запропонував річну плату за користування земельною ділянкою, в сумі 34320 грн.

14.04.2021р. між ГУ Держгеокадастру в Одеській області (далі за текстом «Орендодавець», з однієї сторони, та ОСОБА_1 далі за текстом «Орендар», з іншої сторони, а разом іменовані «Сторони» було укладено договір оренди землі №146 (далі Договір №146).

Згідно п.п.1.1. Договору №146 Орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №4651 від 14.04.2021р. аукціон №10/4651 (згідно відомостей з сайту Дергеокадастру http://torgy.land.gov.ua/auction/lot-card/64697 це лот за №64697 аукціон за №32181) надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123781700:01:001:0685, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Калаглійська сільська рада (за межами населеного пункту).

Відповідно до п.2.1. Договору №146 в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 16,4760 га, у тому числі: 16,4760 га рілля, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Калаглійська сільська рада (за межами населеного пункту).

Згідно п.2.5. Договору №146 земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до п.3.1. Договору №146 договір укладено на строк 7 (сім) років.

Згідно п.4.1. Договору №146 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Овідіопольської селищної ради в УДКСУ у Овідіопольскому районі Одеської області у розмірі 34320 грн. за один рік відповідно до протоколу проведення земельних торгів за лотом №4651 від 14.04.2021р. аукціон №10/4651 (згідно відомостей з сайту Дергеокадастру http://torgy.land.gov.ua/auction/lot-card/64697 це лот за №64697 аукціон за №32181), що становить 8,08 (вісім цілих вісім сотих) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2021р.

Відповідно до п.4.2. Договору №146 орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою сплачується Орендарем протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору, за виключенням сплаченого гарантійного внеску, у розмірі 10197 грн.

На виконання умов п.4.2. Договору №146 ОСОБА_1 сплатив орендну плату за першій рік користування земельною ділянкою в сумі 24123 грн., що підтверджується банківською квитанцією №0.0.2089052957.1 від 15.04.2021р.

14.04.2021р. між ТОВ «Одеський земельний центр», надалі іменується «Виконавець», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , надалі іменується «Переможець», з іншої сторони, а разом «Сторони» було укладено договір №10/4651 про відшкодування витрат на підготовку та проведення земельних торгів (далі Договір №10/4651).

Відповідно до п.2.1. Договору №10/4651 Переможець, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №4651 від 14.04.2021р року №10/4651 зобов`язується відшкодувати Виконавцю витрати на підготовку та проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 16,4760 га, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Калаглійська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5123781700:01:001:0685 (підготовка лоту та винагорода виконавця торгів).

Згідно п.2.4. Договору №10/4651 розмір витрат на підготовку та проведення земельних торгів, що підлягає відшкодуванню, за цим договором становить 43675,50 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору №10/4651 Переможець зобов`язується внести на розрахунковий рахунок Виконавця грошові кошти, у розмірі визначеному в п.2.4. цього Договору протягом трьох банківських днів з дня підписання цього Договору.

ОСОБА_1 оплатив грошові кошти у розмірі визначеному в п.2.4. Договору №10/4651, що підтверджується банківською квитанцією №0.0.2089045121.1 від 15.04.2021р.

23.04.2021р. державним реєстратором Шведенко В.В. виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га на підставі Договору №146, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №254721566 від 28.04.2021р.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставіпостанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-XII, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.Разом з тим, ЗК України № 2196-XII у редакції від 13 березня 1992 року виключив згадку про право довічного успадковуваного володіння та передбачив надання земель лише у постійне та тимчасове користування.Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. Так, відповідно до статті 7 Кодексу земельні ділянки у постійне користування надавалися громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Відповідно до пункту 8Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковування або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.У подальшому Закон України у редакції від 25 жовтня 2001 року, починаючи з 1 січня 2002 року, обмежив коло суб`єктів права постійного користування землею виключно юридичними особами і зобов`язав постійних землекористувачів до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди (пункт 6розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року).Урішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп(справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як постійне землекористування.ЗК Українив редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до частини другої статті14, частини другої статті41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення:- пункту 6розділу Х «Перехідні положення» ЗК Українищодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;- пункту 6постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року № 563-ХII «Про земельну реформу»з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

За таких обставин особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного землекористування, не може бути позбавлена права на таке володіння.На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу ПершогоКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) тастаттею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищенестаттею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.Таким чином, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін в повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 3132; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Позиція суду щодо набуття позивачем права землекористування ґрунтується на тому, що громадянка ОСОБА_3 01.07.1993 році створилаСФГ «Смерічка» та зареєструвала його вже після отримання земельної ділянки (07.04.1993р.), яка саме з цією метою їй і надавалася.Так як СФГ «Смерічка» набуло право постійного землекористування земельною ділянкою та має його з 1993 року по сьогоднішній день, то визнавати за позивачем це право в судовому порядку немає потреби і це не є ефективним способом захисту порушених прав.

Також, суд звертає увагу на те, що Велика палата Верховного Суду у п.п.38,39 Постанови від 21.08.2019 р. (справа 911/3681/17) зазначила, що власник з дотриманням вимогст.388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем незалежно від того скільки разів це майно було відчужене до того як воно потрапило у володіння останнього набувача і для такого витребування оспорювання рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту права власника але при цьому позивач у межах розгляду справи про витребовування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема на незаконність зазначеногорішенняоргану виконавчої влади без з`явлення вимоги про його скасування.

Тому враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 24 грудня 2019 року за №15-10929/13-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині затвердження документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0678; визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 05 лютого 2021 року за №164-Т «Про затвердження документації із землеустрою зі зміною цільового призначення»; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 у Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі; визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 25 березня 2020 року за №14-5475/13-20СГ «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» в редакції наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 09 лютого 2021 року за №177-Т в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги за лотом №4651; визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 03 березня 2021 року за №222-Т «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» у частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685 на земельні торги для передачі її у користування на умовах оренди; визнання недійсним результату земельних торгів за лотом №4651, оформлені протоколом проведення земельних торгів від 14 квітня 2021 року за №10/4651 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,4700 га з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685; визнання недійсним договору оренди землі №146 від 14 квітня 2021 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,4700 га з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, укладений на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №4651 від 14 квітня 2021 року №10/4651; не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що не є ефективними способами захисту порушених прав позивача та не призведе до їх поновлення порушених прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 зазначила, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно зіст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та другастатті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Аналогічні положення викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Щодо позовної вимоги про витребування на користь СФГ «Смерічка» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,00 га, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07 квітня 1993 року за №Р-88-93 у постійне користування, суд зазначає наступне.

Власник (володілець) має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником або володільцем свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18, провадження№ 61-6415св19).У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно достатті 388 ЦКУкраїни, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини першоїстатті 388 ЦК Українистосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятоїстатті 12 ЦК Українидобросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, провадження № 12-122гс18).Стаття 388 ЦК Українимістить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21).Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19).

Як встановлено в судовому засіданні земельна ділянка, надана СФГ «Смерічка» в 1993 році на праві постійного користування. При цьому, право позивача відносно спірної земельної ділянки не припинялося та не скасовувалося в передбаченому Законом порядку.

Зі змісту висновку експертів №23-3418 комісійної судової земельно-технічної експертизи вбачається, що: 1) земельна ділянка, яка була відведена ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07.04.1993 року за Р-88-93 має конфігурацію чотирикутника з наступними розмірами маж (м): від А до Б: земельна ділянка гр. ОСОБА_6 232,1; від Б до А: землі запасу 215 + 231,8 + 199,2 + 16,4. Загальна площа земельної ділянки становить 5,00 га.; 2) Межі земельної ділянки з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,476 га., накладаються на межі земельної ділянки площею 5,00 га., відведеної згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою 07.04.1993 року за №Р-88-93. Графічно взаємне розміщення земельних ділянок зображене у додатку Б «Суміщена схема розміщення меж досліджуваних земельних ділянок»; 3) Площа накладення становить 5,00 га, тобто 100% площе земельної ділянки згідноз Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 07.04.1993 року за №Р-88-93. Графічно взаємне розміщення земельних ділянок зображене у додатку Б.

Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.

Згідно з абзацом 1 частини першоїстатті 184 ЦК України статті 184 ЦК Україниріч є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 612/553/15-ц (провадження № 61-22051св18).

Із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок (ч. ч. 1, 13ст. 79-1 ЗК України).

В даному випадку річчю, яку просить витребувати позивач, є земельна ділянка площею 5.00 га, що розташована на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області як окремі об`єкти цивільних прав.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка не сформована, право постійного користування за позивачем не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна ділянка не виділена в натурі, у зв`язку з цим є неможливим виокремлення та витребування земельної ділянки, яка належить на праві постійного землекористування СФГ «Смерічка», загальною площею 5,00 га. зі складу земельної ділянки кадастровий номер 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га., яка знаходиться у оренді у ОСОБА_1 .

Більш того, суд звертає увагу на те, щонабувач визнається добросовісним, якщо привчиненні правочину він не знав іне міг знати про відсутність у продавця прав навідчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця навідчуження майна. При цьому в діях набувача неповинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис уДержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача також не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймні, повинен був знати, щоздобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Враховуючи те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123781700:01:001:0685, площею 16,4760 га сформована, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, і зареєстрована її власником, в особі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про оренди на яку було виставлено на земельні торги, які відбулись 14.04.2021р., у відповідності до вимог чинного законодавств, що регулює проведення земельних торгів, за результатами яких перемогу здобув ОСОБА_1 , останній є добросовісним набувачем.

Згідно зістаттею 330 ЦК Україниякщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК Українисвідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно достатті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Вирішуючи аналогічну справу, Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №645/4220/16 (провадження №61-19921св18) дійшов наступного висновку, а саме, «стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20жовтня 2011 року(заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16лютого 2017 року (заява №43768/07)).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, №7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, №47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що заявниця втратила право власності на квартиру після того, як в ході судового розгляду було встановлено, що Яр., який продав квартиру заявниці, набув її на підставі підробленого заповіту. Існувало, як мінімум, два рівня гарантій в справі перед тим, як квартира перейшла до ОСОБА_9 , відповідно до внутрішньодержавного законодавства. По-перше, існував обов`язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на квартиру Яр. стався відповідно до закону при розгляді і задоволенні заяви Яр. про визнання його спадкоємцем Р. По-друге, міський комітет розглянув документи, представлені Яр. для реєстрації його права власності на квартиру, з метою забезпечення дотримання відповідного законодавства та законності правочину, а також видав свідоцтво про право власності Яр. Влада Російської Федерації не надали жодних пояснень щодо нездатності нотаріуса або міського комітету виявити шахрайство в діях ОСОБА_10 . В своїх доводах влада Російської Федерації нічого не вказувала про те, коли і як обман був виявлений, або коли кримінальну справу стосовно дій ОСОБА_8 було порушено. З огляду на, що ОСОБА_11 був визнаний винним в шахрайстві 06 червня 2001 року, і його засудженню передувало розслідування у цій справі і судовий розгляд, представляється, що кримінальну справу про шахрайство про набуття Р. квартири Яр. практично збіглося з його визнанням як спадкоємця ОСОБА_9 і реєстрацією правочину щодо квартири, яка відбулася в червні 2000 року. Той факт, що влада розслідували дії ОСОБА_11 і в той же час дозволили йому продати квартиру заявниці, є приводом для занепокоєння Європейського Суду. Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (ALENTSEVA v. RUSSIA, №31788/06, § 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням.

Вказаного висновку дійшов ВерховнийСуд у постанові від 26 вересня2019 року у справі №2-4352/11 (провадження №61-12731св18), у постанові 06 листопада 2019 року у справі №522/14454/15 (провадження №61-30883св18).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє підтвердження та є такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то у відповідності дост.141 ЦПК Українипонесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не стягуються і покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Селянського (Фермерське) господарства "Смерічка" до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування наказів Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, скасування записів у Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі, визнання недійсними результатів земельних торгів та укладеного за їх результатами договору оренди, а також витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко