Рішення

від 27.02.2025 по справі 175/11321/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/11321/24

Провадження № 2/175/1851/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" лютого 2025 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., представника позивача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28.12.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, в якому у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Після фактичного припинення шлюбних відносин, донька залишилася проживати з матір`ю, при цьому ОСОБА_3 не виконував свого обов`язку по утриманню спільної дитини, у зв`язку з чим з рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05.08.2016 року з відповідача було стягнуто аліменти у розмірі частки від доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З липня 2016 року донька постійно проживає з матір`ю, яка повністю опікується її потребами, піклується про неї та займається її вихованням. Батько взагалі не цікавиться успіхами дитини у навчанні, не спілкується з нею, навіть подав позов про зменшення розміру аліментів на утримання доньки, що свідчить про його низькі моральні якості. З огляду на викладене, позивач просить суд визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив, в якому просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що як на момент звернення до суду з даним позовом, так і наразі, предмет спору відсутній. Також відповідач зазначає, що після розірвання шлюбу сторони домовилися в усній формі про те, що донька буде проживати з позивачем, а тому даний позов є безпідставним та має штучний характер.

Позивач надіслала відповідь на відзив, де зазначає, що інститут визначення місця проживання дитини стосується не стільки адреси місця проживання дитини, скільки визначає того з батьків, проживання з яким у більшій мірі забезпечуватиме інтереси дитини. Оскільки дитина знаходиться на утриманні та піклуванні матері, при цьому відповідач дитиною не цікавиться, то для забезпечення інтересів дитини стосовно виїзду дитини за кордон, реєстрації зняття з місця реєстрації дитини, влаштування в навчальний заклад, отримання медичної допомоги тощо, визначення судом місця проживання дитини разом з матір`ю надасть право останній діяти в інтересах дитини без отримання згоди відповідача та самостійно вирішувати зазначені вище питання.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради надіслала заяву про розгляд справи без його участі, просила суд прийняти складений органом опіки та піклування висновок про недоцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області від 08.07.2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис №875. Батьком записаний ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_5 .

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27.07.2016 року по справі №234/10536/16-ц, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05.08.2016 року по справі №234/10537/16-ц, з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.07.2016 року та до повноліття дитини.

Як вбачається з довідки-розрахунку по аліментам від 12.06.2024 року №5514, згідно виконавчого листа №234/10537/16-ц від 05.08.2016 року, виданого Краматорським міським судом Донецької області щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 , станом на 01.06.2024 року становить 167 грн 91 коп.

Рішенням Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від01.07.2024рокузменшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05.08.2016 року по справі №234/10537/16-ц (провадження №2/234/4434/16), до розміру 1/8 частки від доходу щомісяця, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_5 , змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , про що 20.09.2019 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис №11.

Відповідно до свідоцтва шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 22.07.2023 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , про що зроблено актовий запис № 155.

ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади від 26.09.2024 року 2024/011682201, №2024/011682223, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 01.10.2024 року управлінням-службою у справах дітей адміністрації, за адресою: АДРЕСА_1 , умови для проживання задовільні.Зі слів ОСОБА_2 за даною адресою дроживає вона разом зі своєю донькою - ОСОБА_4 та чоловіком - ОСОБА_7 .

Як вбачається з довідки про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару №38 від 12.03.2024 року, дитина вважає своєю родиною матір, та чоловіка матері ОСОБА_7 .

Відповідно до характеристик, виданих стосовно ОСОБА_4 , учениці 3-а класу Дніпровської гімназії №89 ДМР, ОСОБА_8 зарекомендовала себе з позитивного боку, фізичний та психологічний розвиток відповідає віковій нормі, дитина інтелектуально розвинена. Вихованням дівчинки усі ці роки займається її мама, ОСОБА_2 . Вона дбає про здоров?я дитини, її загальний розвиток, матеріально забезпечує. Стосунки між матір?ю та донькою теплі, доброзичливі. 3 батьком дитини, ОСОБА_3 , класний керівник не знайома. За словами мами, з родиною він не проживає, матеріально не допомагає. У школі жодного разу не був, не цікавився навчальними досягненнями дитини, її психологічним станом.

Довідкою, виданою від 30.01.2024 року підтверджено, що ОСОБА_4 , дійсно займається в СК «Davidian DODJO».

ОСОБА_2 має повну вищу освіту за спеціальністю «Технологія машинобудування», кваліфікація «Спеціаліст».

Відповідно до довідки про доходи від 05.03.2024 року, загальна сума доходу за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року становить сто сім тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні.

22.10.2024 року органом опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради був складений висновок про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , з якого вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, 02.10.2024 року ОСОБА_3 пояснив, що ніколи не заперечував щодо місця проживання доньки разом з матір?ю та не звертався до суду з питання визначення місця проживання дитини разом з ним, у зв`язку з чим, розглянувши надані документи, враховуючи думку ОСОБА_3 , витяг із протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 02.10.2024 року, орган опіки та піклування вважає недоцільним визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку з відсутністю спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 3 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом щодо визначення місця проживання дитини, яка і так на момент подачі позову фактично проживала і наразі продовжує проживати з матір`ю, при цьому батько не заперечує щодо місця проживання дитини разом з матір`ю та не наполягає на зміні місця проживання дитини. Даний факт був встановлений письмовими доказами, зокрема і висновком органу опіки та піклування про недоцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 .

В судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_7 чоловік позивача та ОСОБА_9 сусідка позивача, які повідомили, що про наміри відповідача забрати дитину жити до себе, їм відомо зі слів позивача.

При цьому суд критично ставиться до наданих пояснень свідків, оскільки вони не підтверджують той факт, що між сторонами наявний спір про місце проживання дитини.

Крім того, в судовому засіданні була заслухана думка дитини - ОСОБА_4 , яка підтвердила той факт, що проживає з матір`ю. При цьому на питання головуючого, чи пропонував їй батько жити з ним, зазначила, що з батьком давно перестала спілкуватися і про його наміри забрати її жити до нього, їй не відомо.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що спір має бути «реальним» та «серйозним»; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати «безпосереднє вирішальне значення» для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв`язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції недостатньо (рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary), пункт 100, та рішення у справі«Денісов проти України»[ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 44, від 25 вересня 2018 року).

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та думку дитини, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування обставин, викладених у позові, зокрема, доказів вчинення позивачу перешкод з боку відповідача щодо проживання з нею їхньої спільної дитини, що свідчить про відсутність реального спору між сторонами і недоведеність порушення прав позивача.

Подібний висновок викладений, зокрема, у постановіВерховного Суду від 10.07.2024 у справі №127/16211/23.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель